У релокованій до Коломиї майстерні робили ножі в подарунок для Буданова й Залужного

Уже два роки в Коломиї працює «Авторська ножова майстерня Олексія Ровдо». Родина Ровдо рятувалася від війни вже вдруге. У 2014 році з Макіївки переїхали до Краматорська, а у 2022 – до Коломиї. Тут знову почали все з нуля. Їхні ножі – це справжнє мистецтво, пише Репортер.

Вдруге починати з нуля

За словами Олексія Ровдо, починалося це все як хобі у 2012 році, а через два роки це стало основною справою його родини. Вони започаткували майстерню, зробили сайт.

У березні 2022 року Олексій Ровдо з родиною вдруге переїхав через війну. Цього разу в Коломию. Вдруге, каже, переїздити було не так важко, як вперше – у 2014 році.

Читайте також: Якщо хтось робить – і я зможу. Андрій Якубенко втратив на війні руку, але здатен віджатися 40 разів

Коломию вибрали геть випадково. Він зателефонував до знайомого – власника магазину з яким співпрацювали, й запитав, чи не буде в нього приміщення, аби залишити сім’ю. Так Ровди приїхали в Коломию. Спершу самі, а потім перевезли й всю продукцію з Краматорська та усі станки.

Олексій розказує, що ту продукцію тут спродували, а гроші вкладали у релокацію. Треба було зробити десять ходок, аби все перевезти.

Завдяки місцевій владі мені дали людину, яка відповідала за допомогу переселенцям та малому бізнесу, і разом ми вже їздили й шукали приміщення, – пригадує Олексій. – Знайшли саме це приміщення. Тут ми і досі. Орендуємо 200 квадратів.

У Краматорську залишилися лише стіни. Довелося навіть зрізати опалення й перевезти в Коломию, бо тут не було нічого.

Найбільша моя проблема в тому, що я не зміг зберегти своїх працівників і перевезти їх всіх, – розповідає Олексій. – Їх було 15. З них лише троє тут.

Загалом у майстерні зараз працює 10 людей – з них лише один місцевий. Для Олексія принципово брати на роботу ВПО, адже їм, каже, важче.

Започаткували моду

Любов до ножів у Олексія з дитинства. Розказує, що малим просив діда, аби той навчив зробити ніж.

Дуже подобалася мені ця тема, – говорить Ровдо. – У 2012 році один майстер запросив мене показати та навчити, як це робиться професійно. Я поїхав і після того почав робити сам. Показував іншим ножоробам свої вироби й ті казали свою думку, що добре, що погане. Але більшості подобалось і так я почав розвиватися.

Показує свою першу розробку – ніж «Вікінг». Розказує, що дуже довго над нею працював, моделював, переробляв.

Коли я зробив цей перший ніж, виклав його в інтернеті десь вже опівночі й чекав на відгуки в Фейсбуці, – пригадує Олексій. – Чекав, що мені за нього скажуть. А потім я сам собі сказав: «Ну, чого я чекаю? Ніж класний». І тоді ліг спати.

Читайте: Святий четвер для лучників. Як у Франківську поранених реабілітовують стрільбою

Нині у майстерні роблять ножі з різних матеріалів – від звичайної нержавіючої сталі до мозаїчних дамаських та порошкових. Руків’я роблять як із деревини, та і з різних синтетичних матеріалів.

Ми робимо ексклюзивні речі, більш колекційні, – говорить майстер ножів. – Дизайн придумуємо самі. Так само литво і фурнітура – авторська робота. У нас повністю автономне виробництво.

За словами Ровдо, такий подарунково-робочий напрям в Україні не дуже розвинений. Саме у майстрені Ровдо задають моди.

Я придумаю сам, а інші вже слідкують за тим і дехто просто копіюює, бо так найлегше, – говорить майстер. – Я від початку поставив собі завдання – розвивати суто український ринок. Експорт мені не цікавий, хоч і кажуть, що з моїм продуктом краще було б за кордоном.

На сьогодні у майстерні виробили понад 10 тисяч ножів. Щодня роблять по 10 одиниць.

Головний наш замовник – Збройні сили України, – каже Ровдо. – Ми робимо нагородну зброю для різних підрозділів – ССО, СБУ, прикордонної служби, а також для інших менших батальйонів.

Цікаво, що до виробництва залучена вся родина: Олексій, його дружина, яка фотографує вироби й виставляє в інтернет-магазини, а також батьки Олексія – вони виготовляють шкіряні чохли для ножів.

Найдорожчий ніж за тисячу доларів

До речі, майже кожен ніж має ім’я – «Тендітна незнайомка», «Тихий», «Генеральський», «Ангел-хоронитель», «Вовк у чорному», «Національний», «Сокіл», «Окопний», «Змій» та інші.

Найдорожчий ніж – тисяча доларів, – демонструє майстер. – Клинок виготовлений з дамаської мозаїчної сталі. Тут є візерунок – він не намальований. Це коваль так складає сталь, що можна отримати такий малюнок.

Вироби «Авторської ножової майстерні Олексія Ровдо» є у Кирила Буданова, Григорія Галагана та Валерія Залужного.

У нас є можливість робити гравіювання на лезі, – розказує Олексій. – Тому я знаю для кого йшли ці вироби. Мені приємно, що хлопці замовляли у мене ножі для таких відомих військових.

Майстерня активно долучається до допомоги армії. Олексій віддає свої ножі на благодійні аукціони.

Наприклад, стандартний ніж за 5 тисяч гривень продають на аукціоні за 30-40 тисяч, – розказує Ровдо – Мені приємно, що ці всі кошти йдуть на допомогу. Буває, що хлопці їдуть в госпіталь привітати своїх з одужанням і їм треба п’ять ножів. Але ж там хлопців є більше – 10 чи 20. І я наскільки можу, завжди даю більше ножів.

Попит на такі вироби є, майстерня завантажена на 100%. Олексій Ровдо каже, що є ще куди розвиватися, але він поки ставить це на паузу. Каже, що, може, не на часі.