Узяти тварину з притулку – точно краще, ніж купувати. А якщо подарувати дім хвостатому, від якого всі відмовляються, список добрих справ буде поповнений надовго.
Адже у притулках немало тварин без лапок чи сліпих – та любити вони від цього вміють не гірше, пише Репортер.
Орієнтуватися допомагають вуса
Франківка Софія Петришак працює ветеринарною лікаркою у клініці «Олвет». Пригадує день, коли привезли травмовану кицю. Її прооперували, але одну лапку врятувати не вдалося.
Вона була деякий час під наглядом, ми спостерігали за нею, годували. Потім віддали волонтерам і десь рік я за нею спостерігала – тварина припала до душі, – каже Софія Петришак. – Волонтери з притулку «Рудий пес» казали, що вона і далі шукає дім – не всі люди готові взяти тварину без одної кінцівки. Перед Різдвом я розповіла про це чоловікові. А ввечері він мені зателефонував і сказав купити котячий туалет і наповнювач. Вдома я вже зустріла нашу Совулю.
Так киця Сова мешкає у Софії Петришак уже шість років. Незважаючи на те, що не має лапки, кішка активна, лазить по деревах, бігає.
Тварина пристосовується до будь-чого, – говорить жінка. – Сова бігає, як торпеда: однієї задньої кінцівки немає, зате інша стала міцна, м’язиста. Але вона ні в чому не гірша від інших котів: бігає, полює, ловить мишей. Єдине – не подружилася з нашими собаками, тому гуляють по черзі.
Софія Петришак каже: не варто боятися брати тварину без лапи чи ока. Просто треба звертати увагу, якщо є якісь нюанси зі здоров’ям, у разі чого – одразу звертатися до ветеринара.
Надія Ґрейс розповідає – вони з хлопцем вирішили взяти тварину, в якої мало шансів знайти дім. Так два роки тому у них з’явилася кішка, яку назвали Туман.
Кицю знайшла жінка десь в районі «Епіцентру». У кошеняти було запалення очей – це був або герпес-вірус або через фізичний удар, – розповідає Надія. – Кошеня потрапило до волонтерів, у клініці сказали, що очі потрібно видаляти, бо запалення може дійти до мозку.
Тепер Туман не бачить, але поведінка тварини практично така ж, як в інших котів, каже власниця. Єдине, киці важче застрибнути з підлоги на верхню полицю. То вона спочатку залазить на стілець, а потім застрибує на полицю.
У просторі кіт не обмежений, у нього дуже гострий нюх, – говорить дівчина. – Котячі вуса допомагають відчувати та орієнтуватися. Миска з кормом у нас на кухні, туалет у ванні, квартира доволі простора, кішка ніколи не плутається. А ще – обожнює гратись серветками. Коли я кидаю серветку, кішка відчуває цей рух повітря і біжить у тому напрямку, куди вона летить, і ловить.
Пара любить подорожувати, тож з ними це робить і Туман. Їдуть переважно поїздом у купе, кішка дуже любить обнюхувати нові місця.
Також Надія прониклася долею хвостатих і тепер сама прилаштовує знайдених безпритульних кошенят.
Читайте: Кожен важливий. Як франківські волонтери евакуйовували хвостатих з Херсонщини
Важко було морально
Тетяна Рибак розповідає: бажання взяти Спайка виникло спонтанно. Вони з чоловіком побачили його історію в Instagram «Рудого пса» і вирішили, що готові прихистити собаку. Хоч сумнівалися, бо жили у квартирі й уже мали песика – мопса. Але пройти повз не могли – історія собаки без чотирьох лап їх вразила.
Нам розповіли, що його знайшли біля Івано-Франківська у лісі, він там декілька днів лежав з відрізаними лапами, – говорить Тетяна Рибак. – Я не можу стверджувати, що це трапилось через побутову травму, бо це дуже дивно. Він тривалий час дуже боявся чоловіків, аж впісювався, коли до нього доторкалися. Тому ми вирішили, що це, напевно, зробили спеціально.
Лапи у Спайка відрізані до «колін». Взагалі собаці можна було б поставити протез, але одразу на чотири кінцівки це було нереально, сказали ветеринари. Та й собака навчився ходити на чотирьох куксах.
Він не ходить по твердій поверхні, ми стелимо йому багато м’якої тканини. А в селі він бігає по траві, ловить курей, – розповідає Тетяна. – Насправді ми зараз у процесі адаптації. Спочатку, коли собаку взяли, було боляче від того, як йому важко – не фізично, морально. Він був такий наляканий, ми не знали, як з цим бути. Але тепер його стан значно покращився. З догляду йому потрібно хіба покупати, вичесати. А якщо десь пошкодиться кукса, він її зализує.
Також подружжя слідкує, скільки собака з’їдає. Адже через нестачу рухової активності можуть бути проблеми з ожирінням.
Ми не шкодуємо, що взяли Спайка, – каже Тетяна Рибак. – Лише важко, коли бачу його погляд на собак у селі, які бігають і гавкають. Він пам’ятає, яке це життя, коли сам був вільним. Це те, чого я не можу йому дати. Але загалом, у плані догляду, все набагато легше, ніж виглядає. Наприклад, мені здається, що діти – це дуже складно, а люди, які мають дітей, кажуть: та ні, ти любиш їх і звикаєш. Тут так само.
Читайте: Особливі речі від особливих людей – у Франківську відкрили “Інклюзивну крамничку”
Зі спинальниками важче
Зараз у притулку «Рудий пес» у Франківську є близько 100 собак. З них четверо сліпих і одна – на трьох лапках. Також є кошенята, яких недавно підкинули, і 10 котів – усі з імунодефіцитом, тому їх важче прилаштувати. Брати таку тварину можуть тільки люди, в яких немає інших котів.
Ще є один спинальник – собака не ходить задніми лапками, – каже керівниця притулку Людмила Рой. – На нього наїхала машина, тож має перелом хребта. Він має окрему кімнату, візочок, який купили завдяки небайдужим людям. Вигулюємо його по території, недавно доробили ще загін, щоб він міг довше бути на вулиці.
Як розповідає Людмила Рой, спинальників прилаштувати майже неможливо. Без лапки або сліпих теж важко, особливо якщо це немалий собака. Але люди даремно бояться брати таких тварин.
У догляді особливостей немає, тільки зі спинальниками, – розповідає керівниця притулку. – Хоч це теж ще залежить від виду травми. Є такі, що самі спорожнються без проблем, а є такі, де треба, наприклад, спускати сечовий. Наш спинальник ходить в туалет сам. А собаки на трьох лапах – такі самі, як з чотирма. Сліпі спершу мають зорієнтуватись у просторі, в будинку, на подвір’ї, вони все обнюхують, запам’ятовують. А далі так само прекрасно орієнтуються.
До всіх, хто хоче взяти тварину з притулку, тут однакові вимоги. У першу чергу це готовність до нового мешканця, можливість забезпечити йому догляд і за потреби – ветлікаря. А також – загороджене подвір’я.
Усіх тварин з «Рудого пса» завозять охочим самостійно, щоб побачити умови. Якщо вони не підходять – тварину не залишають.
Читайте: Буба, Крипто, Містер Том: як у Надвірній живуть альпаки
Але відповідальних людей закликають не боятися і подарувати дім майбутньому другові.
Авторка: Ольга Романська
Стаття створена за підтримки проєкту стипендій програми «Голоси України» в рамках ініціативи Ганни Арендт, яка реалізується Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним офісом міністерства закордонних справ Німеччини. Фонд жодним чином не впливає на контент і не несе за нього відповідальність
Comments are closed.