Столітні будинки середмістя Косова залишаються поза увагою туристів, а для місцевих давно стали звичним тлом. Та якщо придивитися, то тут є і декоративна ліпнина, і оригінальні ковані балкони, і різьблені веранди, що були свідками історії. Музейниця Вікторія Яремин збирає і популяризує історії цих будинків, перетворюючи буденне на архітектурний скарб.
Для Репортера Вікторія провела екскурсію: ми зазирали у під’їзди, знаходили невидимі деталі, відкривали таємниці косівських будинків і, здається, трохи подорожували в часі.
Коли цікаво все
Вікторія Яремин – завідувачка Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини філії Національного музею НМГП імені Й. Кобринського. Працює в музеї десятий рік. Її посада – менеджерська. Втім, дуже любить дослідницьку частину музейної роботи, постійно вивчає щось нове, що переростає у цікаві проєкти.
Вікторія Яремин запустила в музеї школу екскурсовода для школярів, облаштувала інтерактивний зал косівської кераміки з тактильними зразками, аби експозиція була доступною і для незрячих відвідувачів. Тактильні зразки створили за стародавньою технологією, їх можуть брати в руки всі охочі.
Ще один проєкт Вікторії Яремин – дослідження гуцульської моди в передмісті Косова. Проєкт охопив села Старий Косів, Смодна, Вербовець і Черганівка. Завдяки розповідям старожилів про свою молодість, про те, що носили та вдягали їхні мами та бабусі, в музеї показали виставку гуцульських строїв. Потім ще й вийшла книжка “Автентичне вбрання та мода” за авторством Вікторії Яремин та Лідії Маречко. А виставку адаптували для незрячих і возили Україною.
Останні півтора року Вікторія заглибилася у дослідження архітектури Косова. Сама вона родом із Чернігова. І каже, відколи живе у Косові, задивлялася на ковані балкони у центрі міста, цікавилася історією старих будинків.
Коли бачиш це змалечку, то воно не викликає в тебе такого захоплення. Я ж, відколи живу у Косові, роздивлялася ковані балкони, мені було цікаво, яких вони років. Працюючи над іншими проєктами, натрапляла на старі фотографії Косова. Мені цікаво збільшити ці фото на комп’ютері й розглядати деталі, – розповідає Вікторія Яремин. – Я побачила скільки є цікавого, вартісного, цінного, про що широкому загалу не відомо. Тому вирішила зосередитися на промоції цієї спадщини.
Так у Вікторії з’явилася ідея розповісти більше про архітектуру Косова. Перш за все – для місцевих, які її бачать щодня, але не зауважують всієї цінності. А також і для туристів, які можуть не підозрювати про секрети і загадки столітніх будинків.
Читайте також: Писанка – зв’язок із предками. Як музей у Коломиї береже давнє мистецтво
Скарби Замкової гори
З польського національного архіву є добрі фото центральних вулиць Косова 1930-х років. Ми також співпрацюємо з краєзнавцями, які досліджують Косів: Мирослав Близнюк колекціонує давні поштівки, Богдан Павлюк досліджує тему солеваріння в Косові. Він не фаховий історик, але вишукує цікаве в закордонних архівах, – говорить Вікторія Яремин.
Серед знахідок краєзнавців – фотографія, датована 1880 роком, яка вважається найдавнішим фотографічним зображенням Косова. Автор – Юліуш Дуткевич.
Юліуш Дуткевич тоді робив щось на зразок туристичного альбому, якщо говорити сучасною мовою, – з красивими краєвидами, багато фотографував гуцулів, покутян. В його об’єктив потрапила і наша Міська гора, – розповідає Вікторія Яремин. – І на цьому фото, і на інших старих фотографіях кінця XIX століття, лісу на горі немає. Тоді можна було краще роздивитися ці скелі. Сосни посадили вже пізніше.
Каже, підйом на гору легкий і туристи завжди любили на неї підійматися, бо звідти відкривався гарний вигляд на Косів. Водночас через трагічну історію, пов’язану з Міською горою, нині вона не дуже популярна для відпочинку, наприклад, із шашликами.
Саме на цій горі під час німецької окупації нацисти розстрілювали євреїв. Є інформація, що там загинуло понад 4000 людей. Зараз на тому місці стоїть меморіал, – говорить Вікторія Яремин.
Цікаво також, що ця гора є геологічною пам’яткою. Скелі – з піщаника, що є рідкістю для цієї місцевості.
А вулиця, яка веде до гори, колись називалася Підзамче – бо під Замковою горою. Вікторія показує фото з польського архіву, де на одному з будинків видно вивіску з назвою вулиці. Втім, каже Вікторія, зараз мало хто навіть з мешканців Косова знає, що гора колись називалась Замковою.
А ще згадує міську легенду про Замкову гору, яку записав краєзнавець Ігор Пелипейко. Мовляв, один із косівців бачив під горою таємні підземелля та скарби. Але його налякали скелети та черепи, що посипалися на нього з-за одних із дверей…
Перша книгарня на Гуцульщині
Вікторія Яремин показує старе фото Косова, де добре видно центральну площу міста – колись площу Ринок. Була на цій площі і невелика ратуша, яка до нині, на жаль, не збереглася. Площа приймала велелюдні ярмарки, де гуцули продавали свої вироби, городину, худобу. А будинки довкола були одно- чи двоповерховими.
Значна частина цих будинків була знищена під час Другої світової війни. А радянська ідеологія просувала свій підхід – такі двоповерхові будинки сприймали як буржуазні пережитки і не було волі їх відновлювати. На місці багатьох із них звели нові будинки, які є зараз, – розповідає Вікторія Яремин.
У кам’яниці, де нині музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини, на другому поверсі була резиденція місцевого рабина Гагера, лідера єврейської громади. А на першому – перша в Косові книгарня, яка себе рекламувала як першу книгарню на Гуцульщині.
Будівля музею – цікава архітектурна пам’ятка. По-перше, це яскравий зразок історизму, коли наслідували архітектуру минулих епох. Це – чистий неокласицизм: подивіться на ці пілястри, античні колони, сандрики, – говорить Вікторія Яремин.
На сучасній вулиці Незалежності, яка колись називалася Головною, жили переважно єврейські сім’ї. На перших поверхах були ремісничі майстерні – кравецькі, шевські, кушнірські, а також склади і крамнички. І входи до цих майстерень і магазинів були прикрашені дерев’яними порталами із різьбленими елементами, фігурними тафлями.
Останній такий дерев’яний портал демонтували на початку 1990-х. Дерево потребувало реставрації. Більшість людей це демонтували і оформили фасади так, як могли собі це дозволити. Усе, що було облуплене, зашили вагонкою, – розповідає Вікторія.
Фотомайстерня Сеньковського і монограма-загадка
На щастя, багато що збереглося. Наприклад, одна з окрас косівських будинків – різьблені дерев’яні веранди на задніх подвір’ях.
Давні будинки були видовженими від тротуару всередину. Фасадна частина була з красивим балконом, дерев’яним порталом над крамницею на першому поверсі. А задня була господарською і мала красиві лоджії з профільним вирізуванням, – розповідає Вікторія Яремин. – Це різьблення схоже на витинанку. І на кожній веранді вони були свої – візерунки не повторювались.
На вулиці Незалежності ще можна побачити такі будинки з верандами без жодних втручань. Тут також зберігся ряд будиночків з балконами в стилі історизму. На одному з них в центрі кованої огорожі така монограма: дві букви переплетені – буква А, буква W.
Загадка: що це за букви. Ймовірно, вони якось пов’язані з ім’ям власника будинку. У 1939 році зареєстрованим власником тут був єврейський торговець тютюну Ісаак Вагенберг. Можливо, одна з букв означає його прізвище, але що означає інша буква, ми не змогли встановити, – розповідає Вікторія Яремин.
Читайте також: «Ідеальне місто». Навіщо Станиславів збудували як фортецю та чим важливий для міста Палац Потоцьких
Фото Марка Луканюка (2007 рік)
Каже, цей ряд балконів був створений у 1920-х роках, бо на давніших знімках других поверхів ще немає. Стиль балконів притаманний кінцю XIX століття.
Кожен балкон дуже красивий. І я думаю, якщо їх ще й відреставрувати, то це буде краса! – додає Вікторія.
Нині на центральній вулиці Косова – багато інформаційного шуму, бо всі перші поверхи зайняті комерцією, кожен просуває свій бізнес як може. Але є й приклади, коли сучасні підприємці зважають на архітектуру.
Дві крамнички, розміщені поряд, оформили фасади досить стримано. І такий гармонійний підхід приємно вирізняється поміж іншими фасадами.
А ще – на тій же вулиці Незалежності є будинок, на першому поверсі якого на початку століття була фотомайстерня Миколи Сеньковського – автора знімка “Стара Гуцулка”.
Це ж найвідоміший фотограф, який знимкував гуцулів і за його оригінальними фотографіями нині просто полюють колекціонери, – говорить Вікторія Яремин і додає, – Інформація про його фотомайстерню – це вже майже сенсація.
Від промоції до збереження спадщини Косова
Більше про свої знахідки та сенсації щодо косівської архітектури Вікторія Яремин розповідає на сторінках “Косів. Будинки з історією” у Facebook та Instagram.
Каже, тема – дуже широка. Контенту назбирала на рік вперед, але через роботу над кількома проєктами часу на все бракує.
Наприклад, я провела аналіз, як на косівське будівництво впливали європейські тенденції в архітектурі. У Косові є будівлі, які можна віднести до неокласицизму. Є і сецесійні балкони, хоча будинки – вже 1920-х років. Бо ці тенденції в архітектурі сюди приходили пізніше, – говорить музейниця.
Підтримали її прагнення зберегти косівську спадщину й у міській раді. І вже спільно з міськрадою Вікторія готує таблички на будинки, що є пам’ятками архітектури. Вже виготовили таблички з QR-кодом для 5 будинків.
На табличці є підпис: “Будинок з історією. Щоб дізнатися більше, відскануйте QR-код”. За кодом відкривається сайт-візитівка з кольоровим оформленням старими фотографіями, цікавими історіями, – розповідає Вікторія Яремин.
Наразі Вікторія займається наповненням сайту. Після презентації перших п’яти табличок будуть дивитися на зацікавленість громади, чи розвивати проєкт далі. Це практичний крок, щоб розвивати інтерес громади, показувати, що в місті є багато спадщини.
Варто розказувати і подбати про неї. Вірю, що це вдасться, – каже Вікторія Яремин. – Є задум проводити екскурсії. Поки було лише кілька: для друзів, однокласників сина. Спочатку будемо займатися промоцією. А там, можливо, вдасться і сприяти реставрації деяких об‘єктів.
Читайте також: Мирні, творчі, войовничі. Викладач косівського інституту Василь Дутка малює портрети випускників-захисників (ФОТО, ВІДЕО)
Авторка: Ольга Суровська
Comments are closed.