«Дорогий солдате, я щиро вітаю тебе з Великоднем. Від щирого серця бажаю тобі щастя, здоров’я, перемоги та солодкої паски. Разом ми переможемо», – написала у листі школярка яремчанської школи Іванка Абрамів.
З її листом з Яремче у четвер, 25 квітня, виїхала машина з тонною м’ясних смаколиків. День перед тим з Богородчанщини волонтери «Новою поштою» відправили ще до тонни святкових наїдків, а волонтери-афганці з Галича якраз нині розвозять великодню смакоту по передовій, пише Репортер.
У Мар’їнці – як у себе в селі
Голова ГО «Народна самооборона Івано-Франківської області в Богородчанському районі» та «Спілки волонтерів Прикарпаття» Михайло Михайлюк з іншими волонтерами нещодавно лише повернувся з Донбасу.
Були там тиждень, об’їздили Кримське, Сєвєродонецьк, Бахмут, Авдіївку, Водяне, Широкине, Маріуполь, Волноваху, Мар’їнку. Їхали туди, де служать прикарпатці.
Розказує, що везли багато цвяхів, плівку, 16 брезентів, з тисячу мішків, багато одягу й більше 200 пар гумових чобіт.
«Було з 10-15 мішків картоплі, яблук один чоловік із Забережжя передав з 20 ящиків, ще один дідусь із Старих Богородчан, якому, певно, до ста років, передав пару міхів яблук і багато сушениць, – розповідає Михайло Михайлюк. – Вареників десь 15 тисяч відвезли, які наліпили школи району».
Розказує, що мали за сотню коробок. Їх розвозили для своїх із коломийської 10 бригади.
«Потім заїхали в Мар’їнку, у 24 бригаду, то там уже – як до себе в село, – сміється Михайлюк. – Приїхали до одного, а зустріли другого, потім третього і пішло-поїхало. Відвідали 80, 40, 24 бригади. Ще з’їздили до наших богородчанських поліцейських, а там і яремчанських».
Зараз волонтери знову зібрали близько тонни святкової продукції – різних копченостей, паски, яйця, хрін, солодке, навіть барвінку назбирали, аби відправити знову на схід, але вже «Новою поштою».
За словами пана Михайла, мають 25 адрес, куди поїде святкова освячена продукція.
Розказує, що долучилися підприємці з Богородчан, Калуша, Рогатина, Франківська, Тисмениці. До роботи стали й сільські ґаздині, які наготували сирних плесканок, масла.
«Ще маємо адресні посилки. Тут сестра Дімі Сенчаку з 24 бригади передала щось домашнє. Він зараз у Мар’їнці, – розказує Михайлюк. – Марія Курчук із села Забережжя для сина Івана теж щось зготувала. Він три роки служить у десятці – водій-механік. Ото як був оце недавно, то командир так хвалив, що мені аж сльози на очі найшли. Так гордився ним, бо то хлопчина з мого села. Іванові – 23 роки».
Привіт з дому
Уже п’ятий рік поспіль на Великдень з Яремче від громадської організації «Борщик Дорянський» (вони починали з виготовлення сухих борщів для бійців АТО, звідси й назва) їде цілий бус з причепом, заповнений смачним-домашнім.
За словами волонтерки Христини Гнип’юк, уже традиційно у Чистий четвер їхній бус вирушає на схід – після відправи та освячення.
«Маємо більше сотні пасок, свічки, вербові гілки, – говорить пані Христина. – Отримають наші хлопці й писанки і що найважливіше – листи, написані щирими дитячими серцями».
Жінка каже, що цьогоріч їхня великодня відправка буде м’ясніша.
«Дякуємо «Спілці енергетиків – ветеранів АТО» АТ «Прикарпаттяобленерго», що під Великдень підкинули нам 28 тисяч гривень, які ми вклали у м’ясо, – говорить волонтерка. – Наш координатор Віктор Полікарпов сам зробив квасолю з ребрами – 600 банок. Ще стільки ж банок на схід поїде самого м’яса. Хлопці зробили ще 500 банок варення. Зробили 50 відер котлет, залитих смальцем, і до 100 літрів цвіклів».
Ще, каже Христини Гнип’юк, хлопці на фронті дуже чекають їхній карпатський чай, постійно замовляють.
«Разом з цим усім ми передаємо їм і свою працю, повагу й підтримку, – каже пані Христина. – Бо зараз армія не є голодна, а ця наша відправка є такою моральною поміччю. Завжди дзвонять, дякують. Біжать за тими передачами, як малі діти. Їм важливе не те, що всередині, потрібна ця увага, цей привіт з дому».
Усе це на фронт завжди везуть незмінні водії – Сергій Скворцов, Юрій Микита та Дмитро Слободян.
Цікаво, що син пана Дмитра, також Дмитро, воює від самого початку. І вже п’ять років до нього навідується батько – з допомогою для сина та інших земляків. Цього разу яремчанці мають 14 точок, куди планують доправити гостинці.
Цікаво, щонеділі з жовтня по квітень у Яремче збирають толоку й ліплять вареники, печуть, варять, плетуть сітки, аби потім кожного понеділка відправляти все наготовлене та назбиране «Новою поштою» на схід.
За словами пані Христини, на толоці завжди є до 30 людей. Це старшокласники, їхні батьки, вчителі. Приходять і самі атовці, аби допомогти й розгрузити голову, бо за роботою завжди можна відкрити душу, просто поспілкуватися, поспівати й помолитися.
«Ще на таких толоках важливо, що це й виховання дітей, бо вони бачать, чують, розуміють», – каже Христина Гнип’юк.
Відвідати всіх
До Михайла Вітовського з Галича додзвонитися майже неможливо. Волонтер з товаришем Геннадієм Гущуком уже на сході. Там поганий зв’язок і розмова постійно переривається.
«Все, тепер можемо говорити більш-менш спокійно, – каже пан Михайло. – Ми у Кримському. Чекаємо наших хлопців з «десятки».
Він свого часу служив у Афганістані. На схід їздить від початку війни.
Перелічує, що навезли хлопцям ковбасок, пирогів, голубців, бурячкових салатів, яблук, пасок.
«Все є, аби вони відчули свято і там, на передовій, – каже пан Михайло. – Ще закрутки різні веземо, засоби гігієни».
Це в них зараз уже четверта точка. Нині мають встигнути на одну. Вирушили в дорогу спеціально, аби не запізнитись завезти хлопцям усе домашнє до свят і самим повернутися додому.
Волонтер розказує, що бійці зустрічають їх з посмішкою. «Здається, вони більше раді не тому, що приїхала допомога, а що побачили когось з дому, – говорить пан Михайло. – Я от зараз чоловіка із села Мединя зустрів. Питав, що там у нас в Галичі, які справи в селі. Вони дуже хочуть почути про щось знайоме, рідне».
Ще Вітовський розказує, що заїздив до свого побратима, з яким служили разом в Афганістані. Той зараз у Новотроїцькому. Сам з Галицького району. Два роки служив в Афганістані, нині два роки воює на Донбасі.
Загалом галицькі волонтери привезли більше двох тонн вантажу. Розказують, що зібрати все дуже допомогла церква, мовляв, священики оголошують про збір і люди відгукуються.
Їхніх, з Галицького району, нині на передовій 38 людей. Будуть старатися об’їхати всіх, бо це важливо для військових і для волонтерів. Для всіх важливо.
