Бляшанки, залишки від свічок та картон волонтер Тарас Дикун перетворює на джерело світла та тепла для військових. Разом із помічником створює сотні окопних свічок. На початку повномасштабного він розвозив парафін іншим волонтерам, а згодом сам почав робити окопні свічки, пише Репортер.
Вчився в інших волонтерів, потім сам почав цим займатися. Також є спеціалізовані групи, саме по окопних свічках, де діляться інформацією та різними методами накруток картону, — говорить Тарас Дикун.
Тарас Дикун вже 12 років працює соціальним педагогом в Івано-Франківському міському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями “Дивосвіт”.
Свої перші окопні свічки робив з напарником біля центру, пізніше їм виділили приміщення у “Дивосвіті”.
Спочатку 2 роки ми мерзли на вулиці. І стикнулися з проблемою: коли сильний мороз, то парафін швидко застигає, це псує його подачу. Було відчутно, що свічка набагато легша. Відповідно, вона мала менший час горіння, — каже Тарас Дикун.
Читайте також: «Ми завжди були веселі». Як у Франківську працює крамниця оригінальних подарунків дружини захисника
Надворі, біля центру, відчутно запах парафіну. Стоїть невеликий мангал, на ньому металева сітка, а зверху казани та каструлі, у яких плавиться віск. Помічник Тараса слідкує за парафіном, щоб не перекипів.
Зазвичай працюємо удвох. Один потрібен на мангалі, постійно контролювати процес та відповідати за пропорції парафіну й інших свічок. А другий вже безпосередньо заливає свічки, – розповідає Тарас Дикун.
Перші рази заливали по 20-30 свічок. Зараз, каже чоловік, за такі невеликі обʼєми не береться. Тепер партія від 200 до 500 і вище. Все залежить від кількості парафіну, який вдалося зібрати.
На початку повномасштабного вторгнення військові могли обігрітися дровами, проте такої можливості все менше. А свічка може горіти 3-4 години та створює тепло. І йдеться вже не так про освітлення, як про обігрів та обсушку речей, — каже Тарас. — Зараз навіть зі старих фреонових балонів роблять пічки спеціально для окопної свічки.
Коли віск вже готовий, його обережно знімають з вогню і несуть всередину. У приміщенні розкладені ряди бляшанок, кожна – зі скрученим картоном всередині. Тарас акуратно заливає віск в кожну. Працює волонтер в тканинній масці, що захищає від випарів парафіну.
Перша порція воску просочується в картон, тож заливати потрібно у два етапи. За словами волонтера, досі ведуться дискусії, щодо найкращого наповнення окопних свічок. Чоловік обирає картон — сірий без надписів, з грубою гофрою, оскільки він гарно утримує віск і рівномірно горить.
Тирса як наповнювач не дуже себе виправдала – вона швидко згорає й утворює попіл. А це перешкоджає доступу повітря. Тому найкращим варіантом залишається картон, — розповідає Тарас Дикун.
Поки одні свічки застигають, Тарас заливає наступну партію. Навколо столу розкладені ящики з заготовленими бляшанками. Волонтер пригадує, що на початку все було не так впорядковано, тепер процес більш організований. Але потреба у матеріалах нікуди не зникла.
Бляшанки для окопних свічок приносять небайдужі люди. З картоном регулярно допомагають знайомі з ринку. Матеріали можна приносити під двері центру “Дивосвіт” або писати волонтеру у Facebook (https://www.facebook.com/taras.dykun).
Ми розповсюджуємо інформацію по групах, щодо бляшанок, тому їх зносять багато. Сортуємо та миємо, бо деякі, на жаль, приносять брудними, – каже Тарас.
А з парафіном є деякі проблеми, оскільки не весь підходить для виготовлення окопних свічок. Наприклад, свічки на цвинтар роблять з неочищеного парафіну, що має сильний запах. Тому для окопної свічки підходить очищений парафін марки П-2. Бо без чистого парафіну свічка буде дуже кадити.
Читайте також: Хліб від «Мурашки». Ветеранка Оксана Любінець втілила давню мрію та відкрила у Тисмениці пекарню
Тарас Дикун купує парафін у своїх постачальників оптом. Для цього відкриває збори на своїй Facebook сторінці.
Можна не донатити грошима, тільки дайте нам правильний парафін. І ми будемо робити окопні свічки, – усміхається чоловік.
Коли люди приносять свічки з церкви та ресторанів, то їх змішують з парафіном у правильних пропорціях, щоб нічого не пропадало.
Важливо розуміти, який віск змішувати та в яких пропорціях, щоб замість окопної свічки не вийшла шкідлива річ.
Молодь, що навчається в центрі “Дивосвіт”, також долучається до добрих справ.
Вони допомагають з сортуванням та підготовкою матеріалів.
Вони відривають етикетки з принесених банок, щоб у разі чого не було пожежі під час використання окопних свічок. Також загинають краї бляшанок, щоб не було гострих країв. Якщо нам з-за кордону присилають нові свічки, то допомагають їх поламати. Тобто, роблять те, що їм під силу, – каже Тарас, заливаючи свічки.
Коли свічки вже остаточно застигнуть, їх упакують в коробки. І передадуть поштою військовим. У посилки зі свічками часто додає смаколики. Також отримує запити на медикаменти, пояси на спину, грілки та маскувальні сітки.
Окрім матеріалів для свічок, у центр можна приносити й старі телефони та тканину.
Військовим потрібна натуральна тканина, щоб чистити дула гармат. Цей матеріал дуже розхідний, тому завжди потрібен, — говорить Тарас Дикун. — Старі телефони, особливо чорно-білі, — дуже цінні, бо їх не легко відслідкувати. Ті телефони, що не можемо відновити, ми передаємо хлопцям, які займаються дронами.
Інколи зі свічками допомагає син і це, за словами волонтера, спільне дозвілля, що дає відчуття дотичності до загальної справи. Волонтерство забирає багато часу та сил, тож поєднувати його з роботою і сім’єю непросто.
Читайте також: Теплі посилки. У Франківську 87-річна Ніна Лазарєва в’яже шкарпетки на фронт
Ще один помічник — рудий кіт, який під час нашої розмови дрімає на підвіконні. Тарас Дикун приручив його, тож тепер годує і пускає погрітися.
Цей котик називається Форд. Назвали так, бо він часто ховався під машинами саме марки Ford, — посміхається волонтер. — Його всі люблять та гладять. На вихідні сумує за людьми та перший біжить, щоб його обійняли.
Авторка: Ілона Салій
Comments are closed.