28-річний Андрій Білінський разом із дружиною Христиною 10 років займається ремонтом і реставрацією взуття. Майстерня в кінці Вовчинецької у Франківську нині має клієнтів навіть з-за кордону.
Але цікаво, що бути чоботарем чоловік не збирався, пише Репортер.
Він реанімує будь-що
Після школи Андрій пішов вчитися на автослюсаря – просто для того, щоб вміти хоч щось. Навчання в училищі мотивувало шукати додатковий дохід. І підробіток, який потім став основною справою життя, знайшовся випадково. По сусідству працював майстер з ремонту взуття, він шукав собі в поміч студента. От юнак і вирішив спробувати.
На початку було дуже важко, – згадує Андрій Білінський. – Але з часом почало виходити, а тоді вже стало цікаво. До того ж, згодом я отримував непоганий, як для студента, дохід.
Після училища він ще вступив на економічний факультет, але взуттєву справу вже не лишив. Каже, багато вчився, багато помилявся, набивав руку. З часом майстер вже залишав його за старшого, а сам все частіше займався чимось іншим.
Зрештою, власник майстерні почав їздити за кордон, а згодом вирішив зовсім закрити справу. Андрій скористався моментом, адже це був шанс зробити крок до власної справи. Дружина спершу була проти, відмовляла й недарма, бо перші роки виявилися дуже складними. Роботи, клієнтів майже не було.
Але труднощі мотивували шукати вихід. Так Андрій знайшов оптовиків, які давали йому на ремонт б/в взуття.
Я тоді виконував роботу будь-якої складності. Саме так про мене казали, коли радили комусь іншому: «Він реанімує будь-що». І це спрацювало, бо з часом почало звертатися все більше людей, а їм мене радили, – розповідає чоботар.
Прихильність клієнтів здобував ще й тим, що «не дрібнився», тобто легко робив щось додаткове, а грошей за це не брав. Наприклад, змінюючи набійку, ліквідовував дрібну подряпину. Клієнтам таке ставлення дуже подобалось, тож вони або повертались самі, або радили його іншим.
Усе одразу не буває
Коли звичайний ремонт набрид, Андрій вирішив освоїти реставрацію взуття. І цей напрямок швидко став настільки популярним, що згодом він сам уже не справлявся. На допомогу прийшла дружина.
І ремонт, і реставрація взуття передбачає багато різних етапів. Мені було важко перемикатись і я дуже зрадів, коли вона погодилась. Взяла на себе фарбування й хімчистку. Я готував для неї виріб, а вона вже завершувала, – згадує Білінський.
І знову вони вчилися, читали все, що бачили, додатково витягували якість нюанси з постачальників матеріалів.
Раніше пропонував іншим працювати разом, але чомусь ніхто не погоджувався. Більшість хоче одразу мати великий заробіток. Але це можливо, тільки якщо ти добре виконуєш свою роботу, а цьому треба вчитись. Я з радістю поділюсь з кимось своїми знаннями, головне, щоб людина хотіла. Я чи не щодня після роботи засідаю в інтернеті та шукаю щось цікаве, актуальне, потрібне. Наприклад, свою базу постачальників я зробив завдяки недоспаним ночам, але тепер це працює нам на руку.
Матеріали часто підбирають індивідуально для кожного випадку. Крім того, має значення те, на яку суму розраховує клієнт. Бо є хороші розхідники, вироблені в Україні, а є італійські…
Колись мені принесли на реставрацію пару брендового взуття, яка коштувала кілька тисяч доларів, – розповідає чоботар. – Але працювати було не страшно. Я просто робив усе ще акуратніше, бо розумів цінність виробу.
Найбільший критик
За словами Андрія, у нього спершу теж бували моменти, коли клієнт був не задоволений. Але, каже, ніколи не залишав проблему не вирішеною.
Якщо мені вказують на недолік, то я обов’язково виправлю. Людина платить гроші, тож зробити неякісно – не мій варіант, – говорить він. – Я стараюсь, щоб клієнт був задоволений і ще міг нас порадити комусь і прийти ще раз. Помилки стаються, але завжди все закінчується добре. Якщо бачу, що щось йде не так, то просто відкладаю роботу і берусь за щось інше. Так проходить час, я думаю, як краще зробити, повертаюсь – і все вдається! Не соромлюсь звертатись за порадою до колег. Безвихідних ситуацій не буває.
Найбільший критик своєї роботи – сам Андрій Білінський. Каже, не раз траплялось таке, що переробляв уже закінчену роботу лише з одної причини – самому не подобалось.
Не так воно страшно. Три способи кинути курити від звичайних франківців
Як максимально довго зберігати взуття у гарному стані:
- Мити водою категорично заборонено, адже це пересушує шкіру. Треба очищувати за допомогою спецзасобів без використання води.
- Після закінчення сезону взуття потрібно залишати на зберігання чистим.
- Змащувати кремом, пастою – тільки в міру.
- Сушити потрібно лише при кімнатній температурі. Не на батареї і не на сонці.
- Одна пара на щодень – це неправильно. Варто мати зміну, аби взуття встигало відновитись, висохнути.
- Біле взуття й підошва з часом можуть тьмяніти. Це легко реставрують фарбуванням.
- Не варто купувати дешеву пасту для взуття, вона може пошкодити шкіру.
Авторка: Тетяна Колибаб’юк
Флейта Пана та єдиний майстер на Прикарпатті, який їх робить (ФОТО)
