З приходом зими туристи, фрірайдери та сноубордисти стрімголов рвуться в гори.
Хтось це робить, щоб отримати дозу адреналіну та емоцій, а для когось це вже стало традицією. Водночас до сезону готуються й рятувальники – не лише державні, а й громадські, пише Репортер. Карпати
Ті самі граблі
«Усі правила сходження в гори у зимовий період написані, як колись казали, кров’ю і життям людей, що загинули, – говорить голова обласної комісії із знакування туристських маршрутів Григорій Мельник. – Так завжди, бо спочатку має щось статися, аби на майбутнє туристи враховували всі моменти. Але кожного року ситуація одна й та ж – люди гинуть знову. Чому? Бо не дотримуються елементарних правил».
На успішне сходження, за словами пана Григорія, впливають кілька основних чинників. Перший – короткий світловий день. І якщо цього не враховують туристи, то має залізно знати керівник групи. Адже в екстремальній ситуації все залежить тільки від нього.
Читайте: SWIFT означає блискавично: у Карпатах створять мережу громадських рятувальників (ФОТО)
«У нас якось так прийнято – сходив на дві вершини, і ти вже професіонал, – каже Мельник. – Взимку за годину до темряви вже треба бути в безпечному місці. Не можна в жодному разі виходити на вершину після 12.00, бо повернутися до темноти буде неможливо. Як приклад, на Попівані Чорногірському минулого року загинула група людей, а вони були досвідчені. Вийшли на гору в обід і зробили помилку, яка коштувала їм життя. Позаминулого року на Мармаросах з тої самої причини загинула дівчина. І таких випадків дуже багато».
Другий чинник – температурний режим. Особливо, якщо взимку на вершині сильний вітер. Тому потрібно мати відповідне спорядження, основне – черевики.
«Потрібно ще враховувати, який під ногами сніг. Він може бути твердий, а може бути мокрий, на вершинах буває лід, – пояснює Григорій Мельник. – Останнє особливо стосується Говерли, коли навесні люди туди піднімаються без мотузок, без кішок, без льодорубів. Один зісковзне, і летиш кілометр вниз. Також у жодному разі не можна йти вночі, в туман, бо легко вийти на карниз і просто зірватися».
Наостанок потрібно правильно підбирати склад групи. В ній має бути від чотирьох до восьми людей – шість оптимально, разом з керівником. В ідеалі група має бути поділена порівну на чоловіків і жінок. Тут важливий як вік, так і фізична підготовка людей.
Заради гарних фото
«В нас завжди вважалося, що час, рекомендований для піших мандрівок в гори – з 15 травня і до 15 листопада, – говорить рятувальник-волонтер ГО «Гірський рятувальний центр» Михайло Ковтун. – Вже пізніше починає випадати перший сніг, утворюється такий собі мерзлий корок, то вже бажано в цей час «простих» туристів в гори не водити. Можна ходити у тренувальних цілях, а також людям, що спеціалізуються в гірському туризмі, альпінізмі. Але за останні роки пішла тенденція до комерційних сходжень. Тобто тепер різні фірми влаштовують не тільки експедиції, але й турпоходи на літніх маршрутах».
Навіть якщо приватні фірми беруть замовлення на зимовий похід – потрібно реєструватися в рятувальників: вказувати кількість груп, дати сходження, маршрути. Із собою треба мати навігаційні прилади – на випадок негоди й поганої видимості.
«Якщо випаде сніг, і стежка не буде втоптана, то з маршруту збитися дуже легко, це треба враховувати, – пояснює Ковтун. – Бували випадки, коли ми в горах взимку зустрічали туристів, одягнених у легенькі курточки, черевики, шапки. Таких людей рятувальники одразу завертають назад, бо наслідки можуть бути летальними. Можу твердо сказати, що вже традиційно люди викликають рятувальників у різні святкові дні. Люди відпочивають у Карпатах та урізноманітнюють це сходженнями. А для цього обирають літні маршрути. Йдуть на Говерлу, Петрос, Чорногірський хребет, які взимку дуже небезпечні».
Найкращим методом зберегти чиєсь життя, за його словами, була б просто заборона сходження на ці вершини взимку. Адже є набагато легші маршрути, а більшість гідів, що водять людей, – зовсім некомпетентні.
«Навіть коли щось стається, люди продовжують йти до вершини, а це велика помилка, – говорить Михайло Ковтун. – В такому разі треба йти вниз і викликати рятувальників, крапка. Не потрібно заради гарних кадрів йти до кінця і створювати ризик для всіх – бо рятувальники також люди».
Рецепта немає
«Аби ходити в гори безпечно, потрібно, перш за все, серйозно ставитися до цього питання, – говорить гірський рятувальник Василь Завалко. – Для початку скласти ретельний план, бо це категорично інша річ, ніж літній тур. Раніше в Карпатах зимові поході здійснювали виключно альпіністи. У нас досі не прописані жодні закони щодо сходжень взимку».
Більшість людей, що рвуться в зимові гори, за словами Завалка, не мають навіть мінімального уявлення, що воно таке. Ніхто не сподівається замерзнути чи загубитися, адже всі йдуть за хорошими емоціями. Але мало хто задумується, що без підготовки може бути біда.
«Колись альпіністи готувалися круглий рік, – пригадує він. – Навіть підготовлені групи не мали права на сходження без певних документів і дозволів. Питання безпеки починається з усвідомлення небезпеки, але нині це все зникло. Натомість прийшла комерція і ще більше все зруйнувала».
З ДСНС, за його словами, також складно знайти спільну мову. Саме тому громадські рятувальники стараються залучати волонтерів, що живуть горами і готові надавати допомогу людям.
«Держава фізично не може втримати велику кількість рятувальників, бо це видатки, це спорядження, техніка, – пояснює Завалко. – Тому вихід такий, як і у наших сусідів поляків – волонтери. У них орієнтовно в такому ж регіоні, як у нас, на такій самій площі, працюють 2500 рятувальників. А у нас все сумно – 60-70. Ходити в гори можна, але робити це треба з головою».
Автор: Богдан Мисюк
Матеріал опублікований у рамках проєкту «SWIFT: Карпатська пошуково-рятувальна мережа», що впроваджується за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є виключною відповідальністю партнерів проєкту та не обов’язково відображає погляди ЄС.
