Днями на раді з питань охорони культурної спадщини Франківська при управлінні архітектури обговорили проєкт реставрації підземель ратуші.
Про те, щоб облаштувати там музей міста й запустити туристів, говорять вже років зо три. То невже зрушилося? – пише Репортер.
Обіцяли-мріяли
Вперше підвали Ратуші показали журналістам у 2017 році. Міський голова Руслан Марцінків обіцяв вже до кінця року відкрити там музей. На початок навіть знайшли 2 млн грн.
Усе про історію ратуші – тут.
Автор ідеї Володимир Устинський, заступник начальника управління інтеграційного та економічного розвитку, дивився на справу більш реалістично і припускав, що можна було б встигнути до 100-річчя злуки УНР і ЗУНР, тобто 22 січня 2019 року. Але вже тоді було зрозуміло, що роботи, а тим паче грошей піде багато – у підвалах пліснява, яка потрохи руйнує ратушу. Тож йшлося навіть не так про облаштування музею, як про порятунок архітектурної пам’ятки.
Ще з 1999 року, коли там був останній капремонт, тодішній директор Ярослав Штиркало намагався достукатися до влади міста та області. Казав, що треба робити гідроізоляцію фундаменту, аби зупинити руйнування. Склав кошторис ремонту, але грошей йому не дали – ні місто, ні область.
Бібліотека, ратуша, стадіон. Як у Франківську організовують оригінальні побачення
У 2012 році, з нагоди 350-річчя міста, очільники області вирішили передати ратушу мерії. Нині будівля належить місту, а музей в ній – області. Тим часом рятувати стіни немає кому – музей лише своїми силами виконує внутрішні роботи.
Втім, як виявилося днями, про підвали не забули. Департамент архітектури через Prozorro замовив проєкт реставрації у державного науково-дослідного інституту «Діпромісто». Він обійшовся у 300 тис грн.
Головний архітектор проєктів НДІ «Діпромісто» Володимир Кочмар каже, що проєкт інститут закінчив у 2018 році. Департамент подав його на експертизу. На купу погоджень, зокрема і з Мінкультом, пішло ще десь пів року. На тому й стало, бо на 2019 рік грошей на підвали не передбачили.
«На реставраційні роботи потрібно шість місяців, – розповідає Володимир Кочмар. – Проєктом передбачена археологія, реставрація підвалів, тераси перед головним входом, цоколя всієї ратуші. Усе обійдеться у 13 млн грн. Найдорожчим є доведення підвалів до нормального технічного стану – з негативного до доброго. А ще – технологічне обладнання для створення мікроклімату, роботи з випуску каналізації та гідроізоляції».
Великі плани
Сучасна ратуша збудована на місці трьох попередніх: дерев’яної, розібраної в 1677 році, кам’яної, яка згоріла у 1868, та ще однієї кам’яної, зруйнованої у 1915 році під час війни. Остаточна версія потрохи успадкувала конструкції попередніх фундаментів.
Так, наприклад, перед головним входом була значна частина, яку знесли, і наразі не відомо, чи фундаменти засипали і вони збереглися, чи їх розібрали. Тож проєктом реставрації передбачений їх пошук.
Археологічні роботи мають бути виконані перед початком реставрації. На них передбачили 300 тис грн.
Кочмар розповідає, що частина ратуші, яка була третьою, – у найгіршому стані. Залізобетонне покриття пропускає воду, з підвалів йде сирість. Тож проєкт передбачає додаткове утеплення, гідроізоляцію і таке покриття, щоб не пропускало вологу і не випускало тепло.
Жодних новацій у самому підвалі не буде – Володимир Кочмар обіцяє, що все збережуть, лише поновлять. У реставраційному завданні передбачене доведення до доброго стану всіх конструкцій, в тому числі стелі, підлоги, стін і облаштування каналізації, освітлення, водопостачання, електрики, протипожежної та охоронної сигналізації, забезпечення евакуаційних заходів.
А шанси є?
Реставрація та пристосування підвалу дозволять експлуатувати додатково 1040 квадратних метрів площі. Архітектори передбачили головну залу для урочистих засідань – до 130 квадратів. Там має бути великий круглий стіл і мармурова підлога з гербом міста.
«Це сучасне приміщення, збудоване до 1939 року, в цей час вже були такі підлоги, – пояснює Володимир Кочмар. – Колись у третій ратуші, на першому поверсі, була велика зала для урочистих засідань. У сучасній кімнати під музей роздрібнені і великої зали немає. Вона була зруйнована».
Чотири колишні камери для ув’язнених, ще австрійські, так і залишаться – їх планують відновити і залишити як музейний експонат. Коридор розчистять від того, що було добудовано пізніше. У вестибюлі буде простір для бюстів колишніх очільників міста, а також виписки з архівів і портрети архітекторів та інженерів, які працювали над будівництвом ратуші.
В оновлених приміщеннях передбачені жіночий і чоловічий туалети, кімната для преси. Мають забезпечити доступ для людей з інвалідністю, обладнати інженерне приміщення, де буде кондиціонер та все необхідне обладнання для мікроклімату.
За словами Кочмара, конференц-зала туристично-інвестиційного центру, яка обладнана у підвалі, зроблена добре. Тож втручання будуть мінімальними.
«Там видно, що то залізобетонна стіна, є розчищена цегельна. Частину перегородки, яка була зроблена вже з сучасної цегли, ми розберемо і дамо замість неї скло, щоб можна було сполучити ту частину залу із рештою відреставрованого простору, – говорить архітектор. – Тоді можна буде з головної зали перейти у конференц-зал. Вхід до центру буде другим додатковим евакуаційним виходом. Підвал нині чистий, порожній, готовий до будівельних робіт – були б гроші. Побачимо, чи Марцінків виконає свою обіцянку».
Наразі вже погоджений проєкт передали на виконання департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою. Його очільник Михайло Смушак каже, до креслень ще не дивилися – грошей немає навіть, аби продовжити договори по вже розпочатих ремонтах дворів. Тож про 13 млн на підвали точно не йдеться.
Не передбачені такі витрати і в пояснювальній записці до омріяного кредиту в 500 млн грн, на який сподівається місто. На всю охорону культурної спадщини там вписали аж один мільйон. Тож реставраційний проєкт має всі шанси припасти порохом.
