Історію Руслана Хомина розповів «едельвейс» Богдан Басовський, коли розмова зайшла про моральну підтримку – наскільки вона важлива хлопцям на фронті. Що просте повідомлення: «Привіт! Як ти братику?» – зігріває та мотивує. Басовський з Хомином воювали в батальйоні спецпризначення «Івано-Франківськ» під час АТО у 2014-2016 роках.
Після демобілізації, кожен пішов влаштовувати своє життя. Руслан поїхав за кордон на заробітки. У 2019 році його побили та пограбували – і зараз він у кріслі колісному.
Побратими як є можливість навідують його. Так, коли Богдан Басовський з братом Володимиром були у відпустці, то заїхали до Руслана в гості на Львівщину. Там дізналися, що йому потрібна ще одна операція. Для цього Басовський залишив у редакції “Репортера” два особливі фото, аби розіграти їх за донат, пише Репортер.
«Лікарі офігіли»
У 2014 році Руслан Хомин закінчував навчання в університеті нафти і газу. Це була не перша його освіта. Згадує, що тоді якраз почалися події на Донбасі, тож він пішов у військкомат. Строкову служив у прикордонних військах. Залишив свої контакти, йому пообіцяли, що зателефонують.
І тут побачив агітаційний ролик, що формується батальйон спеціального призначення при обласному управлінні міліції, – пригадує Руслан. – Подумав: «Те, що треба!». Пішов, пройшов психологічні тести, фізпідготовку і мене зарахували.
Через деякий з військкомату таки передзвонили, але він вже тоді був на сході. У батальйоні «Івано-Франківськ» Руслан провоював з 2014 до 2016 року, мав 17 ротацій. Були Іловайськ, Горлівка, Волноваха.
Після демобілізації Руслан Хомин поїхав на заробітки в Іспанію. Там у 2019 році на нього напала група чоловіків. Побили та пограбували.
Завдяки місцевому телеканалу, який зняв сюжет про невідомого пацієнта в лікарні, Руслана впізнали та повідомили його рідних. До Іспанії одразу ж поїхала сестра Галина, а потім сестра Оксана. В Іспанії Руслан місяць пролежав у комі. Йому встановили титанову пластину в голову. Медики не давали ніяких шансів, бо мозок був сильно пошкоджений.
Рідні перевезли Руслана в Україну, в Рівне, на реабілітацію. Там через вісім місяців у нього повернулося мовлення.
Руслан жартома називає ту Рівненську лікарню – гестапо, мовляв, реабілітологи там його не жаліли. Дуже боліло, от, він з того всього й заговорив.
Сестра Оксана шукала інші заклади, де брату допомогли б більше. Зв’язалась з реабілітаційним центром «Next Step» в Ірпіні. Там також працювали з Русланом. Після тих занять чоловік вже міг сам пересісти з ліжка у крісло колісне.
Я потім відправив іспанським лікарям відео і вони офігіли, – говорить Руслан. – Казали: «О, це той пацієнт з України, що був тут при смерті!». Не могли повірити.
Далі була велика перерва. І знову сестрі вдалося влаштувати брата в реабілітаційний центр «Next Step» – вже у Львові. Там він був місяць і два тижні. Зараз Руслан може довго сидіти, а до того витримував лише 15-20 хвилин.
Не пам’ятає, коли був на вулиці
Коли був на реабілітації, в центр приїздив фізичний терапевт із США. Оглядав мене, мою ногу, міряв, на скільки нога розтягується, – розповідає Руслан Хомин. – Сказав, що треба оперувати, що тут контрактура сильна, тобто обмеження у м’язових сухожиллях. Якщо підрізати, то нога може більше витягуватися. В мене зараз розтягується на 90 градусів і це вже край, далі болить.
Руслан дуже сподівається, що така операція йому допоможе. Нога буде розгинатися більше, не болітиме і він зможе вставати. Операцію планують зробити у Тернополі, у медичному центрі “Ортоклініка”.
Поки Руслан займається вдома. Має у своїй кімнаті старенький тренажер, де тренується щодня. Ще один тренажер – пожежну драбину – має на сходовій клітці. Тримається за неї та пробує вставати.
Коли був на вулиці, каже, вже не пам’ятає. Руслан з батьками живе на другому поверсі двоповерхового будинку.
Раніше частіше виходив на вулицю, племінник Андрій допомагав його винести на двір. Рідні кажуть, що Андрій був дуже міцний та спортивний хлопець і легко виносив дядька. Як почалося вторгнення, він пішов на війну. 12 травня 2024 року Андрій Гаркот загинув на фронті.
Руслан постійно на зв’язку з побратимами, з якими був у батальйоні «Івано-Франківськ». Вони зараз воюють по різних підрозділах і бригадах.
Хтось з побратимів казав, мовляв, погано, що не разом, бо ж колектив вже був сформований, випробуваний, – розказує Руслан. – Я до них пишу, вони дзвонять, коли можуть. Прошу, аби від мого імені хоч одного танка кацапського спалили. Вони мені відповідають: «Руля, можеш бути спокійний, вже три від тебе є». Хлопці кажуть, що як порівнювати з АТО, то тоді була школа. І з тої школи вони перестрибнули одразу в магістратуру.
За словами Руслана Хомина, спілкування й підтримка словом – це теж важливо. Він намагається також допомагати побратимам усім необхідним. От, останнього разу, каже, ударний дрон з волонтерами передали.
«Репортер» розігрує два унікальні та особливі фото, які облетіли цілий світ. Це кадри з кліпу «Різдво 2023», коли військовий виходить з лісу в поле, ставить зброю і сідає за стіл до Святої вечері.
Фотографії з підписами для розіграшу надав герой того кліпу військовий 10 ОГШБ «Едельвейс» Богдан Басовський, аби допомогти зібрати гроші на операцію для побратима з часів АТО.
Наша ціль – 50 000 гривень.
Одне фото ми розіграємо серед тих, хто задонатить від 150 гривень. У призначенні платежу вкажіть своє прізвище та ім’я. А розіграш ми зробимо 20 червня.
А друге фото отримає людина за найбільший донат.
Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/66cBfnmsG1
Номер картки: 4441 1111 2460 1299
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.