У Франківську в межах проєкту «Врятуймо скарби разом» готують велику виставку, аби повернути у місто ім’я художника Модеста Сосенка. Він був улюбленцем митрополита Андрея Шептицького і розписував храми на Прикарпатті. На жаль, нічого не збереглося.
Але нині реставратори й художники по крихті намагаються зібрати пам’ять про майстра, пише Репортер.
Франківськ потребує історій
Проєкт «Модест Сосенко. Пізнай. Зрозумій. Збережи» започаткували науковці національного музею Шептицького у Львові. Вони у грудні минулого року зробили велику виставку, яка мала великий попит і тривала майже три місяці. Також у рамках виставки вийшли два великі видання – каталог усіх творів Модеста Сосенка та біографічна монографія.
Постать Сосенка близька і Франківську, тож 11 травня не меншу виставку очікують і в нас. Точніше вона переїде зі Львова, оселиться у краєзнавчому музеї та триватиме аж до серпня. Буде ця тема і в Палаці Потоцьких.
Модест Сосенко народився 28 квітня 1875 року в селі Пороги, на Богородчанщині, у знаній священничій родині. Він рано став сиротою, виховували його хресні. Вчився у Станиславові, звідси поїхав на навчання до Краківської академії мистецтв.
Читайте також: Краєзнавчий музей відкриває фонди: невідомі світлини Станиславова (ФОТО)
У 1900 році художник повернувся до Станиславова. Разом із іконописцем Юліаном Макаревичем малював іконостас для катедрального собору, а також робив розписи інтер’єру катедри. Творчість молодого художника зацікавила Андрея Шептицького, який тоді був єпископом. Завдяки його фінансовій підтримці Модест Сосенко навчався у Мюнхенській та Паризькій академіях. Надалі митрополит став його приятелем і духовним наставником.
Один з ініціаторів виставки у Франківську, реставратор Валерій Твердохліб каже, що постать Сосенка дуже важлива, але мало досліджена. За його словами, той був творцем нового українського стилю неовізантизму, вплітав у сакральні розписи якісь свої складні роздуми та українські традиції. Серйозно працював із стародруками та старослов’янськими орнаментами.
«У нас насправді не було так багато яскравих людей, які робили обличчя цього міста, – говорить Твердохліб. – Враховуючи сучасну ситуацію в країні – культурну, історичну та й загалом рівень свідомості – ну, не можемо ми просто так жити, в якомусь вакуумі! Ми всі їздимо про світах, любимо поїхати до Відня, милуватись архітектурою, а тут, у своєму місті, по-варварськи знищуємо пам’ятки. Франківськ потребує таких історій і постатей».
Під час виставки обіцяють багато відкриттів. На жаль, храми, які розписував Сосенко, згоріли під час війни – у Печеніжині на Коломийщині, у Конюшках на Рогатинщині, в Яблунові на Верховинщині.
У фондах краєзнавчого музею є ікона Модеста Сосенка «Богородиця з дитям». Її Валерій Твердохліб знайшов у запасниках, ідентифікував і реставрував.
Червоні лінії
Також, за словами реставратора, є ще одна річ, яка збереглася і має стосунок до Сосенка, – іконостас у катедрі. Малював його Юліан Макаревич, але Твердохліб припускає, що Сосенко також брав у цьому участь. Крім того, художник працював над розписами у самому храмі.
«На жаль, за перебування тут православної конфесії храм перемальовували, – говорить Валерій Твердохліб. – Це проблема, драма і трагедія наших реалій. Це те, що ми й нині маємо у місті з багатьма пам’ятками чи навколо готелю «Дністер».
Читайте: Брейкінг, джаз і хакатон. Франківськ хоче стати “культурною столицею” та готує цілий фестивальний рік
Реставратори почали досліджувати катедру і їм вдалося зробити певні зондажі з розписами Сосенка. На жаль, каже реставратор, замальовано надто сильно. Аби відчистити, потрібні гроші, праця і… роки.
«У 1900-х усі відзначали нашу катедру, мовляв, кращого у Галичині нічого не було, – говорить реставратор. – Рівень художників був дуже високим. Перед розписом навіть створили комісію, яка приїздила з Відня. Тоді так просто нічого не робилося. Це ми зараз перейшли в такий період, що робимо те, що хочемо. Люди чи парох зібралися й вирішили перемалювати церкву, бо їм сподобалося щось інше. Такого рівня пам’ятки завжди робилися дуже серйозно. І ці дискусії ми хочемо вести й зараз».
Твердохліб згадує скандал у Славському два роки тому, який і став основним поштовхом проєкту «Модест Сосенко. Пізнай. Зрозумій. Збережи». Там розписи, які у 1909-1911 роках робив саме Сосенко, здерли зі штукатуркою, бо громада вирішила перемалювати церкву по-новому.
«Це були ті червоні лінії, які не можна переходити, – вважає Валерій Твердохліб. – Будь-яка людина має розуміти відповідальність. Замовники чи власники не прислухаються до фахівців. Коли ми у 2009 році започатковували проєкт «Врятуймо скарби разом», то хотілося створити відкриту модель, запровадити волонтерство, меценатство. І тішить, що з’явилося багато людей, яким пам’ятки не байдужі. Коли до готелю «Дністер» вийшло багато людей, я зрозумів, що воно працює. І думаю, виставка Сосенка також відкриє нам якусь грань».
Людина-міст
До проєкту залучений і музикант, художник Ярема Стецик. Каже, творчість Модеста Сосенка тісно переплетена з його роботою. В межах виставки він матиме свою інсталяцію, присвячену темі Сосенка.
«Буде ставитися риштування у краєзнавчому музеї та в Палаці Потоцьких. Будемо завішувати тканинами, паперами з його рисунками, – розповідає Стецик. – Це такий символ розмальовки церкви, адже він малював багато храмів. І в цей момент будемо багато говорити про Сосенка. Для мене він цінний як той, хто веде діалоги. Він був мостом між духовними і світськими процесами. Мав роль речника, мусив постійно захищати своє мистецтво, виправдовувати його. Тобто, те саме, що я роблю кожен день».
З творчістю Сосенка Ярема Стецик познайомився в інституті, але вже 10 років використовує його винаходи у своїй роботі. Каже, шукав західноукраїнські авторські орнаменти і знайшов їх саме тут.
«Сосенко інтерпретував духовність і народність – грубо кажучи, переказував своїми словами, – пояснює художник. – Мав таку сміливість. Він не робив конкретно один орнамент, а мішав туди полтавський, щось своє, щось ще туди зашивав. Ті його квіти – вони якісь неймовірні, циганські, дивовижні! Це й питання проблеми сучасного мистецтва. Тобто, ото як не сприймали його в ті роки, так і зараз є конфлікти – з теперішнім сучасним мистецтвом. Нам було б добре, аби люди, спираючись на Сосенка, краще розуміли нас».
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.