Оксана Кваснишин працювала власним кореспондентом ICTV на Прикарпатті. У Франківську заснувала для школярів «Школу професійної журналістики». Своїми сюжетами не раз допомагала всім, хто до неї звертався, особливо хворим дітям, збирала для них гроші на лікування.
Чотири роки тому у неї діагностували онко. Зараз Оксана лікується і живе у Відні. Але попри все, й там старається допомагати іншим, підтримати тих, кому це потрібно найбільше, бо каже, знає, як це.
У січні Оксана заснувала благодійну українсько-американську онлайн-школу для дітей і дорослих. І нині вже розповідає про перших учнів, пише Репортер.
Аби зачепитися
За словами Оксани Кваснишин, останні кілька років у них із чоловіком є правило – 10 % з доходу жертвують на благодійність. Комусь на ліки, на харчі, на одяг.
«І в результаті воно виходило більше, ніж 10 %, – посміхається у смартфоні Оксана. – І я якось просила: «Боже, дай мені можливість десь заробити кошти, аби я могла допомогти більше». Потім сіла думати, що я можу робити? Я роблю віночки на двері, їх можна продавати, але я їх роздаровую. Що я ще можу? Навчати. І власне, так воно зав’язалося, що я буду викладати, а кошти за оплату віддаватиму на потреби інших».
Також Оксана є волонтеркою благодійної фундації «Міжнародна асоціація підтримки України». Вони спершу возили за кордон на лікування поранених з Майдану, а потім – з Донбасу.
Розповідає, що познайомилася з засновницею фонду Олею Чуйко якось у Відні, коли та привезла на реабілітацію нових хлопців.
«Я тоді була така страшна, лиса, ніяка, – пригадує Оксана Кваснишин. – Але шукала такі історії, які надихають, аби можна було зачепитися. І вона почала розказувати про хлопців, на яких вже ставили хрест, а їх сюди привозили і ставили на ноги. Вони вижили, народили дітей. Словом, життя продовжується. І я повірила, що дива можуть траплятися. Бо я була у вбитому стані. Це я зараз вже інша».
Читайте також: Робі та його велика сім’я. Про що мріє ромська родина, яка багато років живе у Франківську (ФОТО)
Так Оксана стала волонтеркою фонду і посприяла тому, що кілька фур з гуманітарною допомогою привезли на Прикарпаття. І якось Оксана розповіла Чуйко про свою ідею та одразу ж отримала підтримку.
Малі переможці
Отож, головною її ідею було організувати онлайн-навчання для дітей і дорослих. Це мали бути лекції, які б могли допомогти змінити їхнє життя. Але поки що навчання для дорослих не розпочинали, а вирішили почати саме з дітей.
Спершу Оксана написала у Facebоok про затію, що шукає вчителів. Каже, відгукнулося багато людей із Києва, Львова, Стрия, Дрогобича, Долини й дуже багато – з Франківська. А також із Німеччини та Австрії. Вони погодилися викладати для дітей: математику, українську мову, журналістику, музику (бандура, сопілка, спів, вокал), релігієзнавство, англійську, німецьку, польську, фізику, творчі заняття, предмет «Україна і світ».
Набір стартував вже у січні. Оксана розповідає, що прийшло дуже багато заявок від учнів. Переважно з Прикарпаття, а також з Полтави й Німеччини. Тому зараз усе опрацьовують і формують групи.
«Сам проєкт задумувався, що батьки платять гроші за навчання дітей, і 70 % з оплати піде на благодійність, а 30 % – на зарплату вчителів, – розказує Кваснишин. – Але я захотіла охопити і тих діток, чиї батьки не можуть заплатити за навчання. Взяти кілька дітей на безкоштовне. Написала про це, і їх виявилося дуже багато».
Переказує, написала мама особливої дитини, що сину зараз 18 років і вона називає його переможець, бо у три роки він навчився ходити, а у п’ять – говорити.
Читайте: Художник, що наробив помилок. Прикарпатець 10 років був безхатьком, але скотитися на дно не дав живопис (ФОТО)
Писала і мама, в якої троє усиновлених дітей. Старшого хлопчика всиновили у вісім років і він не вмів ні писати, ні читати. У дівчинки померла мама, і її сильно била мачуха. Після останнього побиття дівчинка була у важкому стані, в неї почало випадати волосся. У молодшого хлопчика також є певні проблеми. Вона для них усіх спершу наймала репетитора, але більше не може це робити.
«Вона писала: «Боже, як добре, що я прочитала ваш пост, і зрозуміла, що це відповідь на мої молитви», – розказує Оксана. – З цих перших листів я побачила, що треба робити масштабно. І треба збирати цих дітей навіть швидше, ніж батьки можуть заплатити».
Ще Кваснишин переповідає повідомлення від жінки, яка просила за сусідських дітей. Там батьки випивають. а діти дуже хороші. У них немає інтернету, планшету й телефона, то вона б їх усіх збирала у себе, аби ті вчилися.
«Недавно мали співбесіду з тими хлопчиками, – говорить Оксана Кваснишин. – Четверо хлопців – Андрійко, Володя, Денис і Назар, як горобчики. Розпитувала їх онлайн. Боже, ці діти вміють дрова рубати, борщ варити, траву косити, корову доїти, молодших дітей бавити. І їм треба сказати, що вони особливі, а якщо будуть вчитися – у них велике майбутнє. Вони можуть його собі самі обирати і будувати».
За словами Оксани, два тижні тому стартувало навчання з сімома учнями. У кожної дитини по два-три предмети на тиждень. Діти вибрали німецьку, українську, математику, географію, читанку, біологію та журналістику. Її, звісно, викладає сама Оксана.
Читайте: Допомога з шафи. Де у Франківську можна здати або отримати одяг та інші речі
За словами Оксана Кваснишин, у них з учнями є правила: не обманювати, не лаятись і ніколи не казати, що хтось чогось не зможе. «Ми всі маємо бути впевнені у собі», – підсумовує вона.
Ще розказує, що не всі діти можуть довго тримати увагу перед монітором, тож уроки проводять в ігровій формі, а ще заохочують балами. Наприклад, за сто балів – похід у кіно чи катання на конях. А бали ставлять і за уроки, і за допомогу старшим.
Сім місяців тому стан Оксани був доволі важким. Зараз вона повна енергії та дуже хоче змінити цей світ. Хоче дати дітям світло.
«Я впевнена, що багато чого можна змінити, – каже Оксана. – Треба робити добрі справи, а Господь їх буде множити».
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.