У туристів-початківців турбаза «Заросляк» більше асоціюється зі сходженням на Говерлу. Дійсно, звідти стартують «зелений» і «синій» маршрути на найвищу гору України.
Втім, є менш популярна бічна стежка, маркована жовтим кольором. Вона веде до оповитого легендами озера Несамовите, пише Репортер.
Пізнавальна стежка
Тактико-технічні характеристики маршруту такі: протяжність в один бік – 7,5 км, набір висоти – близько 450 м. Іншими словами, йти трохи є, але крутих підйомів не буде. Ну, майже не буде.
Дорогою є багато цікавого. На самому початку, щойно вийдеш з лісу, достатньо обернутись назад, аби побачити Говерлу. Якщо придивитись, то можна навіть розібрати фігурки туристів, що лізуть туди регулярно.
Після дерев’яної оглядової вежі перед очима постає захоплюючий краєвид. Увагу привертає гостроверха гора, туристи починають засипати гіда питаннями: «А що це?». То є Гомул, висота якого становить 1788 м. Цікаво, що з румунського назва перекладається як «Непомітний». Насправді, на тлі невисоких сусідніх гір він навіть дуже помітний. Хоча високих гір тут не бракує, адже до Чорногірського хребта належать усі українські «двотисячники».
Про діда Иванчика, який у Верховині понад 60 років воду продає (ФОТО)
Трохи далі, праворуч, на полонині Пожижевська – біостаціонар і метеостанція. Цей об’єкт відкрили у 1958 році, і нині він є найвисокогірнішим в Україні, де постійно живуть люди. Висота метеостанції над рівнем моря – 1450 м.
Невдовзі краєвиди припиняються, бо стежка пірнає до лісу. Йти довго, одноманітність порушують гірські потічки з перекинутими через них колодами.
Перший привал робимо на так званій «поляні з лопухами». Хоча привал, то голосно сказано, так – санітарна зупинка. Схоже, це традиційне місце туалету для туристів, тож, відійшовши до лісу, треба уважно дивитися під ноги.
Якщо до поляни дорога була майже горизонтальною, то далі шлях починає помітно забирати вгору. За пів години ліс переходить у зарослі альпійської сосни, які гуцули називають жерепом. Тут жовте маркування зникає, адже на кущах особливо не помалюєш. Втім, стежка добре протоптана і веде до крутого схилу. Це, напевно, найважчий етап маршруту, нагадує лайт-версію підйому на Говерлу.
Вилізли, віддихались, побачили стовпчик із позначкою «6». Цифра вказує на те, що до озера залишилося 600 м. Однак, пройти їх буде не просто. Майже одразу за вказівником починається болото, обійти яке нереально через зарослі жерепу. Тут туристи у кросівках-сіточках починають чорно заздрити колегам у нормальному трекінговому взутті. Подолавши трясовину, рухаємося далі, до чергового горба. А потім якось несподівано виходимо до озера. Добридень, Несамовите!
Тут народжується град
Спочатку відчуваєш навіть певне розчарування. Ото стільки перти, аби побачити якусь калабаню? Дійсно, озеро невелике, займає площу 0,3 га, довжина 88 м, ширина – 45. Воно льодовикового походження і не живиться жодним струмочком, хоч за 50 метрів є джерело. А не засихає воно завдяки дощам і снігу.
Як і всі гірські озера, Несамовите доволі прохолодне – бо ж 1750 метрів над рівнем моря. Але холод відлякує не всіх. На наших очах один дядечко сміливо лізе у воду, яка доходить йому до грудей. Отже, енциклопедії не брешуть, що глибина тут 1,5 м. Тільки купатися в озері місцеві не радять. Чому?
Насамперед, озеро непротічне, тобто вода у ньому стояча. По-друге, є чимало легенд, що застерігають туристів пхатися у спокійне плесо Несамовитого.
Кажуть, що в озері живуть душі самогубців, які не люблять, коли хтось порушує їхній спокій. Якщо жбурнути у воду камінь, то з’являється вершник на білому коні, що починає скакати навколо. Потрощене копитами каміння перетворюється на лід, який душі пакують у торби й розносять Чорногірським хребтом. Де вони розв’яжуть мішки, там паде град. Над озером часто проносяться бурі, погода може змінюватися кілька разів на день, тож недарма воно – Несамовите.
Одним словом, аби не спаскудити погоду, ані купатися, ані кидатись камінням тут не варто. І знаєте, щось у тому є! Бо, коли той дядечко виліз з води, небо затягнуло хмарами, які сховали вершину сусідньої гори Туркул. На щастя, вітер швидко їх розігнав, і знову з’явилося сонце.
Ще одна популярна страшилка застерігає розбивати біля озера табір. Ніби вночі духи швендяють між наметами й тягнуть на дно необачних туристів. Єдине, чого боїться нечисть, – це звуку трембіти. Але навряд чи туристи беруть у походи найдовший музичний інструмент світу.
Серед моторошних переказів про Несамовите чудом затесалася одна позитивна байка. Якщо хлопець чи дівчина ніяк не може знайти собі пару, то нехай вмиється в озері та чекає – протягом року хтось обов’язково клюне.
З гори краєвид кращий
Після привалу на березі озера мандрівка продовжується. Несамовите розташоване у підніжжя гори Туркул, під перемичкою із горою Ребра. Аби рухатись далі, треба вилізти на хребет, і тут це не складно. Саме з Чорногори Несамовите відкривається у всій своїй красі. Добре видно, що воно десь на третину заросло, а водне плесо, яке залишилось, обрисами нагадує Антарктиду.
Невтомні гуцули. Романюки розкажуть про все, крім рецепта свого хліба (ФОТО, ВІДЕО)
Хребтом йти легко, краєвиди навколо вражають. Сьогодні Чорногора розділяє Івано-Франківщину й Закарпаття, а колись тут проходив польсько-чехословацький кордон. Про нього нагадують невисокі бетонні стовпчики із літерами «P» та «S» на протилежних гранях.
Попереду видно найнижчий карпатський двотисячник – гору Ребра (2001 м). На її схилах збереглись окопи й вогневі точки часів Першої світової війни. Вони викладені камінням і чітко проглядаються на фоні пожухлої від сонця трави.
Далі буде своєрідна розвилка – основний хребет відхиляється ліворуч, до гори Бребенескул, а прямо йде стежка на Гутин Томнатик. Між ними заховалося озеро Бребенескул. Воно вважається найвищим в Україні, оскільки лежить на відмітці 1801 м над рівнем моря.
Бребенескул румунською означає – барвінок. Ніби тут його росте багато. Озеро виникло наприкінці льодовикового періоду, коли велетенська глиба льоду зірвалася згори й розтанула в долині. Воно значно більше Несамовитого – 134 м завдовжки, 44 м завширшки. Любителям купатися тут є де розвернутись. Рослинністю не заростає, глибина – близько трьох метрів. Хоч, рівень коливається, в залежності від дощів.
Але вода тут дуже холодна, навіть у страшну спеку температура не піднімається вище 15 градусів. Через те, що озеро заховалося під горою, сонце гріє його лише вранці, а решту дня воно в тіні. І туристів тут значно менше.
Несамовите й Бребенескул іноді називають «Очами Чорногори», адже вони розташовані по обидва боки головної вісі Чорногірського хребта. Адміністративно Несамовите належить Івано-Франківщині, а Бребенескул – то вже Закарпаття. І тут маємо певну несправедливість. Якщо про Несамовите є купа легенд, то Бребенескул не має жодної. Принаймні, у путівниках чи в інтернеті їх не знайдеш. Цікаво, чому?
Автор: Іван Бондарев
