Домашнє насильство не зникає з війною чи пандемією, хіба відходить на другий план в інформаційному просторі.
Але постраждалі, переважно жінки, і далі потребують допомоги, пише Репортер.
Більшість тут ненадовго
У Франківську вже кілька років діє невеликий притулок для постраждалих від домашнього насильства. Тут – дві кімнати з шістьма ліжками, зручна кухня з усією необхідною технікою, душова. Адресу не оприлюднюють: це загальне правило для всіх закладів такого типу, щоб кривдник не прийшов сюди шукати свою жертву.
Це скоріше кризові кімнати, – розповідає керівник закладу Іван Боберський. – Ще 1 березня ми планували відкрити повноцінний притулок на 300 квадратів, мала приїхати Олена Зеленська. Там уже все є: плазмові телевізори, інтернет, ремонт. Але завадила війна. Після війни він має запрацювати.
Є спеціальна процедура, щоб потрапити у тимчасовий притулок. Сюди може скерувати поліція або служба у справах дітей чи служба у справах сім’ї, дітей та молоді. Але буває, що приходять і самі постраждалі.
Коли поліція привозить до нас людину, найчастіше це жінки, починаємо розбиратися. Якщо було застосоване фізичне насильство, обов’язково треба її везти в медичний заклад, бо ми не знаємо, які можуть бути тілесні ушкодження, – каже Іван Боберський. – Після травмпункту людину розміщуємо тут, і з нею працюють соціальні працівники, психологи.
Перед тим, як помістити постраждалу від домашнього насильства у тимчасовий притулок, їй дають підписати розписку про нерозголошення адреси притулку. За словами керівника закладу, випадків, щоб насильник приходив, ще не було. Але все одно тут завжди чергує охоронець.
Перебувати тут можна до трьох місяців. Але більшість йде значно скоріше.
З мого досвіду, переважно тут живуть менше тижня, – розповідає Іван Боберський. – Зазвичай постраждалі перебувають в емоційній залежності від кривдника. Проходить час, починаються смс, «люблю-кохаю», «пробач, більше такого не буде». І жінка повертається до насильника. Були випадки, що потім знову потрапляли до нас.
Коли жінки вирішують повністю порвати стосунки з кривдником, розлучитися, то їх скеровують у бюро або центри безоплатної правової допомоги. А там уже юристи помагають з документами.
Не жалійте кривдника. Куди звертатися на Прикарпатті у випадку домашнього насильства
Працювати з кривдником
За словами Івана Боберського, звернень із приводу домашнього насильства з початку повномасштабної війни більше не стало. Зате звертаються і переселенці.
Минулого тижня була жінка, яка з двома дітьми приїхала з Києва до свекрухи. Чоловік залишився у столиці, – розповідає керівник закладу. – Свекруха не поладнала з невісткою, почала її шарпати. Жінка викликала поліцію, вони не приїхали, рекомендували звертатися до нас. Ми їй допомогли, зараз вона знайшла житло у готелі.
Також з часу війни у Франківську почали працювати мобільні бригади. У кожній – поліцейський, психолог і соцпрацівник. Вони їдуть на виклик, привозять потерпілих у притулок, складають потрібні документи і повідомляють у відповідальні за це служби. А потім на місці спілкуються з кривдником, сусідами, родичами. За потреби – намагаються влаштувати постраждалу в реабілітаційний центр, наприклад у Верховині.
За словами керівника притулку, саме робота з кривдником може змінити ситуацію на краще.
Найбільша проблема – що жінки повертаються до насильника, – каже Іван Боберський. – Звісно, треба працювати з постраждалими, але має бути робота і з кривдником. Його треба притягувати до відповідальності. Якщо він буде знати, що на нього чекає серйозне покарання, він її не зачепить.
Терпіти не можна. Де жінки стикаються з сексизмом і що їм з цим робити
Випадків поменшало
Із початку 2022 року франківські поліцейські отримали понад 400 повідомлень про домашнє насильство. Тобто, на третину менше, ніж минулого року. У поліції це пов’язують з тим, що багато сімей виїхало з початку повномасштабної війни або ж бояться зараз телефонувати на 102.
З усіх отриманих повідомлень факт домашнього насильства підтвердили у 119 випадках, стільки ж склали адміністративних протоколів. Також працівники мобільної групи винесли кривдникам 45 термінових заборонних приписів – заборону наближатися до постраждалої чи контактувати з нею на певний період. Крім того, розпочали шість кримінальних проваджень.
За чотири місяці цього року від домашнього насильства в Івано-Франківську постраждали 126 жінок, сім чоловіків і 17 дітей̆.
Як повідомляють у поліції, мобільна група реагування постійно працює на території міста. Вони не тільки приїжджають на виклики, а й перевіряють сім’ї, де вже були випадки насильства, а також ведуть превентивну роботу.
Насильство зростає через стрес
Психологиня й співзасновниця центру «Жіночі перспективи» у Львові Марта Чумало розповідає, що з початку повномасштабної війни багато жінок, які страждали від домашнього насильства, виїхали за кордон. Це стало тимчасовим порятунком.
На ситуацію суттєво вплинуло те, що тепер не потрібен дозвіл батька, щоб вивезти дитину за кордон, – каже Марта Чумало. – Звісно, психологічне насильство продовжується. Буває, чоловік телефонує, вимагає гроші. Але фізичного стало менше.
Натомість кількість випадків насильства збільшується серед переселенців. Люди часто живуть у поганих умовах і це – додатковий стрес.
Зазвичай, через стрес насильство зростає. У нас є клієнтка, яку з сім’єю тимчасово поселили у підвалі школи, їх там 18 людей. Сім’я живе так більше 1,5 місяця, – розповідає Марта Чумало. – Чоловік лежить весь день, дивиться в планшет. Одного разу почав загравати до молодих дівчат, які теж там живуть. Дружина зробила зауваження, а він виволік її у двір і побив. Поліцію викликати жінка не хоче, бо соромиться, що всі будуть бачити.
Те, що жінка повертається до кривдника, часто є вимушеним кроком, каже психологиня. У них немає іншого житла, тож вони повертаються у свої квартири. Раніше добре допомагали обмежувальні приписи, які на певний час забороняють кривднику наближатися до постраждалої. Їх виносять і зараз, але через війну до поліції може бути важко достукатися.
Із гарячих точок і тилу. Як у Франківську допомагають пережити стрес від війни
Після війни випадків домашнього насильства у сім’ях, де хтось повернувся з фронту, може побільшати.
Зараз люди отримують дуже важкий травматичний досвід. У спокійному стані ми витримуємо досить високий рівень стресу. А коли психіка має неодноразове травмування, імпульс-контроль сильно послаблюється, – розповідає Марта Чувало. – Тоді людина спалахує з невеликої причини. Якщо вона це розуміє і хоче дати з цим раду, не проблема, можна звернутися до фахівця.
За її словами, Україні бракує волі вищого керівництва вивести проблему домашнього насильства на новий рівень. За взірець можна взяти європейські моделі. Залишається надіятися, що після війни розуміння буде більше.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.