Перенестися у Середньовіччя, стати глядачем лицарського турніру, побачити й відчути, як жили у ті часи, у що були одягнені, чим харчувались та чим займались.
Все це можна було зробити минулих вихідних на Замковій горі у Галичі – на фестивалі історичної реконструкції «Галицьке лицарство», пише Репортер.
Жива історія
Фест у Галичі проводять вже третій рік поспіль. Щороку його присвячують новій даті та події. Тож цьогоріч присвятили реконструкції битви за Галич, що була 800 років тому. Її ще називають Битвою народів, адже билися поляки, угорці, половці та русичі.
Вона тривала майже місяць і врешті стала переможною для молодого князя Данила, який разом з Мстиславом Удатним вигнав поляків та угорців із Галича і посів законний трон. Саме це й святкували протягом двох днів на фесті. Святкували насичено, музично, смачно й історично.
Повністю зануритися в атмосферу Середньовіччя допомагав клуб «Чорна Галич» зі Львова. Вони займаються дослідженням та реконструкцією саме Х століття й розгорнули справжнє містечко живої історії, де різні майстри на саморобних верстатах демонстрували промисел того часу – шили взуття, кували зброю й обладунки для лицарів. Музиканти-скоморохи грали середньовічну музику, жінки готували страви того часу. Все це відбувалося дуже природно.
Свою локацію львів’яни розташували одразу при вході на фестивальну територію й заманювали до себе цікавих гостей. Розказували цікаві історичні факти, демонстрували одяг. Навіть можна було самим приміряти щось з обладунків, сфотографуватися з мечем, списом, луком.
Орієнтуватись на Європу
Дуже цікавий історичний екскурс проводить Ігор Любунь зі Львова. На ньому штани й сорочка з домотканого полотна, зверху вовняна накидка, підперезана поясом з мідними наконечником та пряжкою. Каже, таке могли собі дозволити лише небідні люди. Обов’язково на поясі у кожного середньовічного чоловіка мав бути ніж.
Усі жінки й діти у таборі також одягнені у кольорове колоритне вбрання – довгі сукні, накидки з капюшонами. Марія Іванців розказує, що весь одяг реконструюють за зображеннями на фресках, вітражах та з різних описів.
«Середньовіччя не було сіре, одноманітне, голодне чи смердюче, – говорить Марія. – Люди не жили зовсім у замкнутому середовищі, бо був товарообмін, обмін культурою. Ми були частиною того життя. Коли ми говоримо про українське Середньовіччя, то бачимо картину звичайного середньовічного європейського міста з усіма його потребами. Цей період нас цікавить як елемент пропаганди української історії і це для нас дуже важливо, адже досі та історія була зрадянщена».
Читайте також:
За словами Марії, їхня організація діє вже 15 років. Каже, до війни вона носила такий більш розважальний характер, а з 2014 року зрозуміли, що мають боротись і на культурній війні та відстоювати свою історію. Тому досліджують, шукають, розкопують, аналізують і розказують іншим.
Крім одягу й історичних фактів, відновлюють і середньовічну кухню. Наприклад, за словами Іванни Любунь, зараз зацікавилися дикоросами. От, недавно знайшли рецепт з Х століття – юшка з яглиці.
«Ця рослина росте всюди, і всі думають, що це бур’ян, – розказує пані Іванна. – А насправді це дуже корисна рослина, яка насичена вітамінами. З неї дуже смачна юшка й підливка. Смажите шкварки, нарізаєте яглиці, підтушуєте, доливаєте води та збиваєте туди яйце з борошном. Усе дуже просто. Виходить така густа юшка. Діти постійно її просять».
Лицарі-спортсмени
За Кубок короля Данила приїхали позмагатися команди з Житомира, Києва, Чернівців, Луцька, Рівного, Львова та Франківська. Лицарі змагалися у двох номінаціях – три на три та десять на десять.
«Ці номінації цікаві тим, що хлопці б’ються у повну силу, – розказує голова клубу «Айна бера Чернівці» Костянтин Костащук. – Це не реконструкція, а реальне змагання. Усі у спеціальному захисному спорядженні, яке стилізоване на обладунки ХIV століття».
Читайте:
Жива скульптура хоче поваги. Як франківські міми підкорюють Європу (ФОТО)
Розказує, що виграє той, хто втримався на ногах, адже головне завдання – повалити суперника. Цікаво, що дозволяють багато бійцівських прийомів. Заборонено заломлювати руки, ноги, душити противника, бити у стопу, шию та пах. За безпекою й дотриманням правил слідкують спеціальні судді, яких називають маршалами.
За словами Костянтина, середньовічний бій з 2016 року визнаний міністерством молоді та спорту України неолімпійським видом спорту. Проводяться різні кубки, чемпіонати. У 2019 році у Києві навіть був чемпіонат світу середньовічного бою.
«Це спорт, який дуже швидко розвивається, – говорить Костащук. – Наприклад, якщо у минулі роки «Галицьке лицарство» мало 12 учасників, то нині близько 40. Це також спорт з елементами історії».
До речі, у лицарство він прийшов після важкої травми, яку отримав у ДТП. Займався у залі з лікарем-реабілітологом, який ще й тренував лицарів. І так через нього спробував сам. Дуже захопило. Згадує, лікарі казали, що він не зможе нормально ходити, а чоловік уже третій рік бере участь у різних турнірах.
Загалом програма фесту була досить насичена та на будь-який смак. Музичною програмою гостей свята розважали виступи етно-гуртів «Бурдони Черна» та «Тінь сонця». Під стінами замку глядачі могли подивитися виставу франківського драмтеатру «Фелікс Австрія», а театр ляльок імені Марійки Підгірянки показував «Підкову щастя». Для найменших були цікаві квести та майстер-класи.
Загалом усе було класно, цікаво, а головне – близько.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.