McKinsey, одна з компаній із так званої «великої четвірки», недавно опублікувала результати свого дослідження та прогноз у сфері енергетики на глобальному рівні.
У звіті є п’ять ключових підсумків і вони дуже важливі, пише Максим Карпаш у Репортері.
1. Довгостроковий вплив пандемії на сферу енергетики є обмеженим. Попри оцінене у 8 % світове скорочення викидів СО2 у 2020 році, а отже і скорочення споживання викопних видів палива, повернення до попереднього стану речей буде дуже швидким. Поведінкові зміни у плані енергетики залишаться незначними, а ключову роль зараз відіграють державні політики, а не ринкові механізми.
2. Споживання енергії далі зростатиме завдяки зростанню електроенергетики, яка до 2050 року подвоїться. Здешевілі джерела відновлюваної енергетики почнуть витісняти викопні й до 2036 року вже половина енергії надходитиме саме звідти. Потреба у так званому «зеленому» водні від промисловості й транспорту зростатиме і ще більше стимулюватиме виробництво електрики з відновлювальних джерел.
3. Споживання нафти сповільнюється і впаде ще в цьому десятилітті. Це підтверджується тим, що для США та ЄС пікові обсяги споживання вже позаду. І пандемія та політичні рішення урядів тільки посилять ці тренди. Максимальних обсягів споживання природного газу експерти очікують наприкінці 2030-х.
4. Зміни навколишнього середовища відбуваються занадто швидко, ми не встигаємо досягнути планованого скорочення викидів аби втриматись у межах глобального потепління не більше, ніж на 1,5°С. Поточне десятиліття є особливо важливим задля того, аби зменшити викиди на 50 % до 2030 року. Тут критичною є роль урядів, аби проголошені амбітні цілі зі зниження викидів перекласти на мову грошей і заходів.
5. Стабільність потоку інвестицій протягом наступних 15 років залишатиметься незмінною. Інвестиційний баланс підтримуватимуть постійна зміна цілей для інвестування (від вугілля до водневих технологій) і зміна вартості енергоносіїв. Половина інвестицій до 2035 року буде відповідати за нафту й газ, при цьому інвестпривабливість відновних джерел дуже різниться для різних країн і часових періодів…
З прогнозів McKinsey також випливають кілька очевидних і не зовсім підсумків.
По-перше, зростає очікувана роль держави в енергетичній та кліматичній політиці. Шо це означає для простих громадян? Іншими словами, яку владу ми оберемо, такою буде для нас вартість життя. Адже ціна на енергію визначає значно більшу частку добробуту, ніж просто комуналка.
По-друге, обравши європейський інтеграційний курс, маємо ставити запитання владі та компаніям не про ціну на газ чи електрику, а чому ми досі так мало виробляємо енергії з відновлювальних джерел.
По-третє, місцевим органам влади та компаніям слід усвідомити свою роль і від декларацій про декарбонізацію переходити до конкретних дій. Для цього зараз є унікальна ситуація на ринках капіталу (багато дешевих грошей) і достатньо технічних можливостей для реалізації.
Вважаю, що ігнорування світових трендів усім нам буде дорого коштувати – у прямому та переносному сенсі. Мусимо зважати.
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.