Минула колонка була присвячена терміну «енергетична бідність» – це частинка особливостей функціонування енергосистеми в Європі. Тієї самої Європи, яку ми просто зобов’язані відбудувати в Україні.
Для розуміння шляху, який ми маємо пройти, є простий спосіб – поглянути, що роблять наші найближчі сусіди: Польща, Чехія, Угорщина, Словенія, Хорватія та інші. У них теж є проблеми. Так, у 2018 році заборгованість оплати за комунальні послуги складала: у Хорватії – 17 % населення, Словенії – 12 %, Угорщині – 11 %, Словаччині – 8 %, Польщі – 6 % й лише 2 % у Чехії, коли в ЄС середнє – 6,5 %. Точних даних за 2020 рік ще немає, але вже відомо, що коронакриза ситуацію тільки погіршила. З одного боку, багато людей втратили доходи, а з іншого – перебували вдома, тож збільшили витрати енергії, пише Репортер.
За останніми даними, в ЄС близько 34 млн не можуть дозволити собі належно обігрівати, охолоджувати або освітлювати свої оселі, а близько 15 % живуть у домівках з технічними проблемами (пошкоджені дах чи стіни, неякісні вікна та двері).
Що ж роблять наші європейські сусіди? У короткостроковому вимірі – відомий українцям набір інструментів: заборона відключень від постачання енергії, канікули з оплатами, часткова компенсація рахунків (субсидії) та їхні комбінації.
Більш цікавим є набір середньо- та довгострокових інструментів, які держави, відповідно до вимог Єврокомісії, називають – «Національний план з енергії та клімату» та «Довгострокова стратегія реновації». Ці документи містять доволі прямолінійний і зрозумілий кожному перелік заходів, спрямованих на подолання енергетичної бідності. Далі вони «розбиваються» на регіональні й муніципальні програми і плани дій у сфері сталої енергетики та подолання змін клімату.
Читайте: Максим Карпаш: Енергетична бідність
Наведу перелік заходів, передбачених цими програмами, а ви спробуйте згадати, чи чули з вуст наших очільників щось подібне або бачили зусилля у цьому напрямку.
Наявність самих Національного плану та Довгострокової стратегії.
Проголошені цілі щодо скорочення та моніторинг частки енергетично бідних серед населення.
Встановлення систем збору даних про споживання на рівні окремих домогосподарств, будинків, районів, муніципалітетів, районів та областей.
Фінансові інструменти (субсидії, дотації на утеплення та заміну систем опалення, встановлення відновних джерел енергії, підтримка створення енергетичних кооперативів).
Інформаційно-просвітницька кампанія серед населення щодо можливостей зниження своїх рахунків за комунальні послуги.
Перше враження, що в Україні держава на центральному рівні частково відпрацювала свою частину згаданих заходів, але все стосується фінансових питань – монетизовані субсидії запроваджено, підтримка утеплень та інших заходів здійснюється на конкурсній основі.
А ось на місцевому рівні ситуація відверто гірша – разом із повноваженнями та коштами місцева влада нестиме відповідальність перед своїми громадянами. В Івано-Франківській області, окрім міста Долини та її нещодавнього очільника (світла пам’ять Володимиру Гаразду), жодна громада не проголосила чіткої амбіції стати енергетично самодостатньою. А саме з цього починається рух у правильному напрямку. І, на жаль, прості рішення вже закінчилися.
Автор: Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.