28-річний франківець Степан Белей, попри відстрочку, у лютому 2025 року вирішив захищати Україну на фронті. Нині він оператор дронів, воює на Запорізькому напрямку. Про своє рішення не шкодує. Навпаки, каже, завдяки побратимам, тепер вмотивований ще більше.
Про дитинство, підготовку до армії в цивільному житті та свою групу дронарів Степан розповів «Репортеру».
Мініхакер з тату Феміди
Степан Белей з дитинства був активним. Пробував себе в ІТ, музиці, паркурі. І хоч навчався погано й любив прогулювати уроки, проблем нікому не створював. Дев’ять років вчився грати на скрипці, тож навіть зараз може зіграти будь-яку мелодію. Каже, колись бабуся хотіла, щоб у суботу він був музикантом, а в неділю – священником.
Хотіла, щоб у суботу я грав на весіллі, а в неділю йшов сповідати діточок, – сміється Степан. – Але то були її справи. У бабусі було одне бачення, а в мене зовсім інше.
Після школи Степан вступив в Івано-Франківський політехнічний ліцей на «оператора комп’ютерного набору». Більшість того, що розповідали на парах, він уже знав, бо цікавився тим раніше й був, за його словами, «мініхакером». Згодом трохи перегорів цим і після ліцею працював барменом, але пізніше повернувся до роботи з комп’ютерами й став системним адміністратором.
З роботою Степан поєднував навчання, бо три роки тому вступив на журналістику у Карпатський національний університет. Обрав цю спеціальність, бо завжди цікавився журналістськими розслідуваннями. До того ж, з дитинства мав надмірне почуття справедливості – навіть набив тату з богинею правосуддя Фемідою.
Мені реально сподобалось
Степан є єдиним чоловіком у сім’ї, тому на початку повномасштабної війни не хотів залишати сестру, маму й бабусю самих. Проте знав, що рано чи пізно піде воювати. Тож шукав напрям, де зможе бути найбільш ефективним.
Дуже-дуже довго читав, дивився, шукав, ким мені стати, обирав. Слідкував за спільнотою Сергія Стерненка, дивився відео уражень FPV. Дивився та офігівав. У мене мурашки йшли по спині. І якось так запалився цим, – говорить військовий.
Згодом Степан пройшов у Франківську курси з керування БПЛА.
Я попробував. Мені реально сподобалося. Насправді кожен може літати, якщо того бажає, – говорить Белей.
З сертифікатами про закінчення курсів пішов до рекрутингу. За порадою друга вирішив служити у Mahno Group 106 окремої бригади тероборони. Рідних поставив перед фактом, коли вже збирав документи для підписання контракту.
Звичайно, це були сльози. Трохи важко їм було. Але зрозуміло, якщо я прийняв рішення, то мене вже не переконають. Я такий впертий по життю. Але трохи важко було йти. Важко було прощатись, – розповідає Степан.
Зараз він воює на Запорізькому напрямку на посаді оператора дронів. Служить у Mahno Group, підрозділ назвали на честь легендарного «батька» Нестора Махна. За словами Степана, багато для розвитку їхньої групи зробили дронарі, які загинули 26 лютого цього року. Це були: Андрій Лащ, Володимир Фіголь, Ігор Погребенник, Валентин Ємбрик, Андрій Коваль, Владислав Олексійовець, Станіслав Микита. Ворог скинув на місце розташування наших бійців надпотужну авіабомбу.
Кожен день ми згадуємо хлопців, бо вони для нас дійсно були важливими. І кожен із них був дуже-дуже крутий. І, на жаль, більше таких хлопців не буде ніколи, – говорить Степан Белей. – Саме їм належали ідея та успішна реалізація перших бойових вильотів у нашому підрозділі. Вони першими впровадили використання БПЛА у взводі та навчали інших пілотів. Нині ми продовжуємо їхню справу. Мали честь служити з такими хлопцями.
Читайте: Вони загинули за Україну. Молодший сержант Валентин Ємбрик
Дронарі не тільки літають
Степан отримав позивний Орандж. Під час першого бойового виходу переживав, але побратим Бескид заспокоював і все пояснював.
Бескид каже: «Степане, ти, головне, не переживай. Все буде добре, ти можеш почути виходи наші». Я думаю: «Які виходи? Хто буде виходити? Куди?» А він мав на увазі виходи міномета, артилерії, – згадує Степан.
Перший виїзд на позицію був спокійним, але так буває не завжди. Бо в небі завжди, окрім наших, є ще й ворожі «пташки». І часто трапляється, що дорога, якою раніше добиралися, вже замінована ворогом.
Свою роботу з нищення окупантів захисники виконують оперативно: як тільки помічають ворога, через 10-15 секунд їхній FPV-дрон у повітрі. Поруч — Mavic, який весь час транслює картинку.
Навіть якщо у Mavic сідає батарейка, зразу організовується інший, щоб картинка була стабільна весь час і ми не відпустили орків, – говорить військовий.
Пригадує історію, коли одного дня звично полетів на «сафарі»:
Лечу я в населений пункт. Нікого, нічого немає. Песики бігають, курки. І просто на будинку пише «Діти». І мене це аж так тригернуло, – каже Белей.
Але, за його словами, робота з дронами не обмежується польотами. Бо спершу хлопці їх перепрошивають, налаштовують, перевіряють на полігоні. До того ж, часто доводиться замінювати в них деталі й шукати потрібне у волонтерів або купувати за власні гроші.
Читайте: Дівчинка з Калущини збирала гроші на дрони піснями – військовий із фронту приїхав їй подякувати
І поруч – круті чуваки!
Побратимів він любить, поважає, цінує. Бо більшість воює ще з початку вторгнення. А дехто, щоб захищати Україну, навіть повернувся з-за кордону. Степан захоплюється тим, як вони горять своєю справою і пишається, що є частиною Mahno Group.
Це настільки круті чуваки, що кожному з них я спокійно можу довірити своє життя. Я абсолютно в цьому впевнений, – говорить військовий.
За пів року в Mahno Group Степан жодного разу не пошкодував, що доєднався до війська. Хоч під час базової загальновійськової підготовки, каже, був момент. Бо на «нульовий» день йому видали військову форму, баул вагою 40 кг, рюкзак 20-25 кг і сказали йти до місця, де вони мали жити.
Це був лютий, мороз, трохи сніг, туди-сюди. Несемо ті речі, йдемо. І тут в нас починають стріляти, кидають учбові гранати, кричать: «Повзіть!» І я з цим усім падаю, повзу і думаю: «Бляха, Степане, це ти сам захотів, не треба жалітися, – розповідає він.
Разом із ним БЗВП тоді проходило багато чоловіків і жінок різного віку. Тоді він подумав: «Якщо є такі світлі голови, то ще не все втрачено».
Каже, потрібно долучатися до ЗСУ, бо хлопців треба міняти. І не варто думати, що піти у військо – це одразу на штурм.
Думайте, ким ви хочете бути у війську, яку роботу ефективно виконуватиме і все буде нормально, – говорить Степан Белей.
Читайте: Дискотека для ворога. Як «едельвейс» Михайло Семків влаштовує бої на «мавіках» (ВІДЕО)
У майбутньому він планує створити власний медійний проєкт. Але зараз захищає державу, в якій хоче реалізуватися.
Удома ж Степана тепер чекають не лише бабуся, мама й сестра, а й котик Єнот із Запоріжжя. Його та ще одного чотирилапого – Пломбіра – колись приніс один із побратимів. З пухнастими було веселіше. Проте одного дня коти зникли.
Їх не було десь пару днів. Потім приходить Єнот з осколочком у лапці. Ми йому надали першу допомогу, довезли до медпункту. Там перемотали, вкололи. А потім мені його дуже шкода стало. І, коротше, передав його поїздом сюди, додому. Тепер він живе у мене, – каже Степан.
Авторка: Мирослава Надкернична
Comments are closed.