Івано-Франківськ, як і багато інших міст, поділений на дільниці або мікрорайони. Про найбільші з них чули всі – Пасічна, Позитрон, Каскад, Бам.
Специфічні назви деяких відомі лише мешканцям, що там народилися й виросли – Колонія, База, Кант, Кішлак. Є топоніми, якими оперують лише історики та краєзнавці, – Леонівка, За Баляхами, Підзамче, пише «Репортер».
А ще у нас є… Тараканоград. Сьогодні цю назву майже не вживають, а якщо про її походження спитати місцевих, то більшість лише знизує плечима.
Отже, між Майзлями і Братами є вулиця Кондукторська, яка відгалужується від Деповської та впирається у великий гаражний кооператив. На Кондукторській, як і на кількох сусідніх вуличках, є багато одноповерхових будинків, зведених ніби під копірку. Усі вони легко впізнаються по одній спільній деталі – заокругленому аттику із слуховим вікном.
У цих будинках мешкали залізничники, й кожна хатинка була розрахована на кілька сімей. Їх масово будували у п’ятдесятих, наприклад, у 1957 році Деповська прикрасилась одразу чотирма «клонами», призначеними для працівників паровозоремонтного заводу. Підприємством тоді керував Михайло Таракан, який розгорнув цілу житлову програму для своїх підлеглих. А вони на його честь лагідно охрестили мікрорайон Тараканоградом.
Але вище керівництво не оцінило соціальну програму директора. У 1963 році «за прорахунки у плановій політиці» Михайла Таракана звільнили з посади. Пам’ять про нього з часом стерлася. У вісімдесятих район ще називали так по інерції, але вже мало хто пам’ятав чому.
