В Івано-Франківську вже понад рік працює кав’ярня Dusha на Пулюя, 2, яку відкрила переселенка з Маріуполя Тетяна Васильєва. Недавно з’явився заклад з цією ж назвою й на Каскаді – вулиця Європейська, 3.
Її інтер’єр нагадує море, за яким так сумують маріупольці, пише Репортер.
Замість роботи в банку відкрила кафе
Тетяна Васильєва виїхала з Маріуполя у перші дні повномасштабної війни. Тоді найстрашніше вдалося перечекати у селі за 25 км, у домі батьків – без зв’язку, світла, води. Згодом, навесні, Тетяні з родиною вдалося виїхати з окупації. Дорога була складна, через багато блокпостів. На початку травня прибули до Івано-Франківська, де й вирішили залишитися.
Тетяна Васильєва у Маріуполі працювала у банківській сфері, але тут наважилась змінити рід діяльності.
Коли я вибирала місто, куди переїхати, вирішила, що у Франківську мені буде легше адаптуватися, бо тут уже були знайомі, – розповідає жінка. – Спочатку спробувала попрацювати у банку, але не вийшло, бо тут інша специфіка роботи, інша ментальність. Та й на той момент я мала трохи інший психологічний стан. Але я давно міряла про свій бізнес, просто не знала, чим саме буду займатися. Обрала відкрити невелику кав’ярню – і все вийшло. За банком спочатку сумувала, а зараз уже ні. Крім того, я спілкуюся зі своїми колегами, раджуся з різних питань.
Розуміння фінансової сфери дуже допомогло Тетяні з веденням власного бізнесу. Допомагає і коло знайомих, яке значно розширилось за два роки життя у Франківську. Саме завдяки знайомому, який погодився стати інвестором, вдалося відкрити другу кав’ярню.
Читайте: Голоси війни. Dusha Маріуполя – у невеличкій франківській кав’ярні
Звіти, цифри, документи діяльності ФОПа – все це я веду сама. Також на мені вся взаємодія з банками, – каже Тетяна Васильєва. – Першу кав’ярню я відкрила на ентузіазмі у квітні 2023 року, завдяки грантовій допомозі. А з другою грант отримати не вдалося, але завдяки інвестору зробили все дуже швидко, заклад відкрили за місяць.
Також Тетяна Васильєва сама допомагає порадами переселенцям, які приїхали у Франківськ і хочуть відкрити свій бізнес.
У мене є знайомі, які відкрили тут кав’ярню «Макерж» (на вулиці Мазепи – авт.), я беру в них продукцію, – говорить підприємиця. – Багато з ними комунікую, підказую, бо у них не було досвіду. Підказую, де краще купувати, куди звернутися. Також дівчина з Харкова, яка виготовляла домашні десерти для кав’ярні на Пулюя, з моєю допомогою подала грант на відкриття власної кав’ярні в Богородчанах. Зараз вона там успішно працює.
На Каскаді – море
Нова кав’ярня Dusha відкрилася всього три тижні тому, але тут уже доволі людно. Як розповідає підприємиця, тут – своя специфіка, адже заклад відкритий у новому житловому кварталі. А на Пулюя – у старому будинку, де мешканці не одразу звикли, що у них під боком завжди є добра кава.
На Пулюя справа пішла десь через пів року роботи. Зараз там клієнтопотік збільшився десь удвічі й 80% відвідувачів – це постійні клієнти, які приходять майже щодня, – розповідає Тетяна Васильєва. – Тут ми працюємо лише три тижні і одразу заклад запрацював так, як на Пулюя аж через пів року. Люди чекали нашого відкриття, цікавились. І з перших днів роботи постійно є клієнти.
У кав’ярні Dusha можна випити кави, чаю чи інших безалкогольних напоїв, спробувати солодощі та випічку. Їжу замовляють від різних постачальників – як внутрішньо переміщених на Прикарпаття, так і місцевих.
Я завжди роблю напої по своєму смаку і клієнтам подобається, – говорить Тетяна Васильєва. – Все приходило з досвідом. Перші курси барист я пройшла ще у 2022 році, а весь практичний досвід набувала на робочому місці. Цього року взимку закінчила ще одні курси – треба було зрозуміти деякі технічні особливості варіння кави. Зараз я усіх працівників, які приходять без досвіду, навчаю самостійно.
Інтер’єр кафе на Пулюя у всьому нагадував про тимчасово втрачений Маріуполь. У кав’ярні на Каскаді переважає морська тематика: якорі, черепашки, картини моря, навіть столик-стійка у формі човна. Кольори – синій, білий, пісочний.
Коли я задумала відкрити другий заклад, зрозуміла, що тематика має бути така сама, але треба щось інше, щоб зачепити, – пригадує жінка. – Маріуполь – це морське місто і тут я хотіла показати, як добре бути на морі. Наступні заклади, які я відкриватиму, теж будуть про Маріуполь, але у кожному своя тематика. Я б хотіла робити акцент на окремих місцях Маріуполя, які є пам’ятними для мене, – парки, площі, драмтеатр.
А гасло кав’ярні – «Душа у кожній чашці». Саме таких принципів намагаються притримуватися в щоденній роботі.
Весь наш меседж у цьому слогані. Клієнти дивуються: «У вас такий смачний молочний коктейль», «Ви нам наклали так багато морозива». Я кажу – бо це з душею. І так смакує краще, – каже підприємиця. – Я намагаюся бути відкритою до будь-якого відвідувача, з яким настроєм він би не прийшов, тому виходять усі завжди з посмішкою.
У Маріуполі кав’ярня про Франківськ
Тетяна Васильєва каже: до Франківська уже звикла, їй подобається. З мінусів – проблема оренди житла, яка тут недешева. Та й взагалі фінансово важко орендувати два комерційні приміщення і ще одне житлове.
Читайте: «Віримо, що повернемось додому». Як у Франківську центр «ЯМаріуполь» допомагає своїм
Івано-Франківськ – це невелике компактне місто, спокійне, безпечне для мене. Бо я іноді подорожую Україну, їжджу до друзів, родичів – там постійні тривоги і постійно очікуєш, що може щось статися. Тут такого немає, – говорить жінка. – У перший рік я чіплялася за минуле життя, порівнювала: а у нас так, а тут по-іншому. Але коли розумієш, що невідомо, коли повернешся додому, відпускаєш ситуацію. Розумієш, що там зараз теж все по-іншому.
Квартира Тетяни Васильєвої у Маріуполі була зруйнована ще у березні 2022 року. Поки програми компенсації за втрачене житло для мешканців окупованих міст немає. Тож доводиться починати тут все спочатку, не тримаючись за старе.
Читайте: «Хочу поширювати українську»: Анна Соболь про війну, волонтерство та школу українізації
Для мене там нічого не залишилось. Важче тим, у кого житло вціліло, і вони думають, що туди можна повернутися, щось забрати. Мені здається, мені в цьому плані простіше, – каже Тетяна Васильєва. – Я не впевнена, що повернусь туди жити, скоріше ні. Я звикла до Франківська, уже пройшло багато часу. Але я сподіваюся колись повернутися у Маріуполь і відкрити там кав’ярню. Там темою буде Франківськ і я зможу розповісти, яким є це місто для маріупольців.
Авторка: Ольга Романська
Матеріали виготовлено в рамках Проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна) за фінансової підтримки Фонду «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Comments are closed.