Минулого тижня Прикарпаття почало засипати снігом. Зраділи лапатому далеко не всі, бо ж замети відрізали від цивілізації цілі села. Через сильні снігопади хтось застряг серед поля в машині з дітьми, а хтось не міг добратися в лікарню.
Як люди пережили негоду і як їх рятували дізнавався «Репортер».
Ще би трохи і не вижив
47-річний Василь Балан з села Поточище Городенківського району каже, що не пам’ятає такої зими, аби село було геть відрізане від міста.
Чоловік розказує, що у п’ятницю пробував виїхати до Городенки, яка за 15 кілометрів, на плановий гемодіаліз. Чоловік вже шість років через день їздить до медзакладу на спеціальні процедури. І вперше минулої п’ятниці потрапити в лікарню йому не вдалося.
«Виїхав, але нас завернули, бо дорогу так замело, що нічого не було видно, – розказує пан Василь. – Повернувся, зателефонував до лікаря й розказав, що так і так. Лікар додзвонився до рятувальників і домовився, що мене і ще одного хлопчину з нашого села з такою проблемою довезуть в лікарню. Рятувальники приїхали на снігоході «Богун», десь в 15.00, а через годину ми вже були в лікарні. Вони спершу відвезли вагітну жінку в пологовий, бо мала родити, а тоді вернулися за нами».
Чоловік зізнається, поки чекав, дуже переживав, адже без діалізу йому не жити. Він і нині в лікарні, бо чекає, поки розчистять дорогу і можна буде спокійно добратися додому.
«Той хлопчина має брата в Городенці і пішов до нього, а я мушу, – говорить Василь Балан. – Вже перетерплю. З рідними лише на телефоні. Вони також до мене не можуть добратися. По селі проїзд є, але до села ніяк. Шість кілометрів замету ще залишилося і ніяк не можуть пробити».
Було й гірше
Найбільше, напевно, постраждало село Семаківці Городенківського району, хоч до міста всього лише десять кілометрів. Дороги позамітало так, що люди просто позалишали автівки серед поля.
66-річний місцевий мешканець Володимир Похульський розказує, що ті машини й досі там. Рятувальники й дорожники працюють цілодобово.
«У селі зараз спокійніше, але у п’ятницю й суботу було страшне, – бідкається чоловік. – Паніка, бо комусь треба у лікарню, а комусь на весілля. Молодий не міг у Городенку виїхати. Платили би любі гроші, але як? Але хлопці-рятувальники молодці! Бігом на тих машинах порозвозили кого куди. Жінку вагітну встигли відвезти, бо почалися пологи – дівчинку народила. У сусідньому селі Репужинці чоловік помер, а труни нема, то також хлопці з ДСНС помогли й привезли».
За словами чоловіка, з Семаківців до Городенки можна добратися хіба лише зробивши круг через Заліщики й Кіцмань, а це додаткових 45-60 кілометрів. Коли біда – треба вже.
Читайте також: Рятувальники – люди тижня за версією “Репортера”
«Село наше так в долині, то центр не так задуло, лиш цю крайню вулицю Довгу, – говорить Похульський. – І так забило, що місцями снігу вище стовпа. Це не такий пухкий, а так наклало з землею, напресувало, що треба довбати. Але я в дитинстві тут бачив такі зими, що ми малими в комини заглядали. До стайні чи криниці рили тунелі. Але це було дуже давно».
В самому селі біди нема. Світло, каже пан Володимир, на диво, не вибивало. Єдине, що в магазині вже кілька днів порожні полиці з хлібом, печивом та крупами. Нема цигарок.
«Сусідка працює в лікарні, то мусила там ночувати пару днів. Але скільки можна? Вирішила йти пішки, – розказує чоловік. – Так багато людей зараз пішки на роботу добирається. А що робити? Не будемо ми сидіти й чекати весни».
Дерева роблять щит
Швидко з негодою, а точніше з її наслідками розправилися у Галицькому районі, хоч більшість сіл також практично були відрізані від Галича з п’ятниці.
За словами Володимира Теслюка з села Блюдники, в неділю в обід сільський староста домовився з чоловіком, який мав старий гусеничний трактор з лопатою, і вони разом об’їздили всі села округу й розчистили дороги. Біди нема.
«Села Острів, Суботів та Перлівці замело найбільше, але староста з тим трактористом розчистили, – говорить пан Володимир. – Люди самі рятувалися. Помагали й рятувальники».
Також Володимир Теслюк стверджує, що попри дорогу з обох боків, як і колись це робили – треба висаджувати дерева.
«Я думаю, що над цим треба подумати старостам і громадам, аби відновити насадження цих лісосмуг чи грабини, як у нас кажуть, – вважає Теслюк. – Її підрізали на висоті півтора метри, аби розросталась і була густа. І це служило як щит і захищало дорогу від переметів. От, на тій ділянці у Блюдниках, яку найбільше замітає, ті дерева викорчували, бо розширювали поле. А де є та грабина – там не перемітає».
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.