Реставрація у Музеї мистецтв Прикарпаття триває постійно – як власних фондів, так і творів з усієї області.
На днях тут завершили відновлювати частину іконостасу, якому 250 років. Робота нелегка і клопітка, пише Репортер.
Ікони лежали на складі
Іконостас із села Яглуш Рогатинського району – один із багатьох творів сакрального мистецтва, який був закинутий на роки. У радянські часи храми закривали, а церковні речі звозили на склади. За словами головного зберігача фондів Музею мистецтв Прикарпаття Віктора Доскалюка, саме з такого складу на Рогатинщині й походить іконостас, який зараз реставрують.
«Практично всі музейні предмети, які до нас потрапили, – іконопис, культова скульптура – привезені з наукових експедицій в середині вісімдесятих, – говорить Віктор Доскалюк. – Так і цю, праву частину іконостасу, взяли на облік у 1984 році. Вдалося встановити, що він походить з недіючої на той час церкви Воскресіння Господнього».
Тоді село називалося Гончарівка, з 1993 року йому повернули історичну назву – Яглуш. Авторство ікон на іконостасі невідоме – у той час не було прийнято підписувати релігійні картини.
Повернути Сосенка. У Франківську готують велику виставку улюбленця митрополита Шептицького (ФОТО)
У майстерні поруч із музеєм працюють двоє чоловіків – завідувач сектору реставрації Зеновій Крок і художник-реставратор Андрій Бойчук.
«Це права половина апостольського і празникового ряду іконостасу, – розповідає Зеновій Крок. – Коли його забрали до нас, він був у поганенькому стані: лущення, відставання, бруд. Оце золотіння – це олов’яна питаль. Пізніше вона покривається лаком з шафраном. Фарба з шафрану дорога, але дуже світлостійка, довгий час зберігає жовтий колір. Подібний колір дає й куркума, але швидко вигорає».
За його словами, верхній ряд ікон зберігся нормально, а нижній погано. Все через те, що їх тримали у приміщенні, де було багато вологи.
«Спочатку ми зробили загальну очистку від бруду, пилу, кіптяви, – каже реставратор. – Пізніше приступили до обробки звороту деревини: знезаразили, насичили засобами по боротьбі з жуком. Потім почали укріплювати деревину спеціальною речовиною. А вже потім приступили до лицевої сторони».
Роботу над правою частиною вівтаря почали ще у 2016, але переривалися на відновлення інших творів. Зараз планують взятися за ліву частину. На відміну від правої, там не вистачає кілька ікон.
«Ліва частина ще у гіршому стані, ніж права, – розповідає Віктор Доскалюк. – За кілька тижнів візьмемо в роботу, але це теж довготривалий процес. Там так само треба укріпити конструкцію, відремонтувати ікони».
Після реставрації іконостас залишиться у музеї. Можливо, його експонуватимуть у філіалі – церкві Святого Духа в Рогатині.
Янголи з попелу
Крім іконостасу, зараз у музеї реставрують твори Опанаса Заливахи. Загалом родина художника передала на тимчасове зберігання 250 картин – частину показали на виставці наприкінці минулого року.
«Ми взяли 250 картин, але лише 245 – безпосередньо авторства Заливахи, бо є ще його портрети, намальовані іншими художниками, – каже Віктор Доскалюк. – Нам передали картини на тимчасове зберігання, але частина потребує реставрації. Тому, з поваги до постаті Опанаса Заливахи, ми рятуємо деякі з них».
За словами Доскалюка, вже встигли ґрунтовно відреставрувати щонайменше 20 картин. Ще десь на 50 провели профілактичні заходи – розчистили, підтягнули полотно, укріпили. Всі твори зберігають під сигналізацією, видають тільки по акту, під підпис.
“Велика реставрація” на Прикарпатті. Як Галицький замок відновлюватимуть за гроші держави
«От на цій роботі є деформація полотна, випуклості. Частина картин уражена грибком, – показує Андрій Бойчук. – Все треба рятувати – для цього є спеціальні дезінфектори. Наприклад, продезенфікували цю частину – і у фондосховище на місяць. Потім треба дослідити, чи грибок вбитий, як ні – повторити. Після того вже власне реставрація: підведення левкасу, тонування, виготовлення нового підрамника й консервація».
Потім роботи повернуть родині Заливахи. Можливо, їх виставлятимуть у музеї, якій планують створити на Прикарпатті.
Ще одна робота, яку реставрують у Музеї мистецтв, – янгол із вівтаря святого Вінсента, який прикрашав інтер’єр колишньої станиславівської колегіати. Після «Мармулядової пожежі» 1868 року його перефарбували. Тепер скульптурі намагаються повернути автентичний вигляд.
«Після пожежі багато скульптур припали кіптявою, тож їх перемалювали, – розповідає Віктор Доскалюк. – Наприклад, спереду замість сріблястої фарби була чорна, із золотими краями. Тіло ангелика було не таким рожевим. Кінцевий результат побачимо за два-три місяці».
Потім янгол зберігатиметься у музейній експозиції. Крім того, можливо відреставрують й інші скульптури.
«Є у планах відреставрувати так званих «танцюючих янголів». Насправді, це янголи, які були на костельних хорах, вони тримали довгі сурми, – говорить Віктор Доскалюк. – Скульптури досить великі. Хотілося б відреставрувати хоча б одного. Це легше робити завдяки архівним фотографіям».
Найгірше – невдалі спроби
За словами Андрія Бойчука, інколи доводиться реставрувати твори, де втрачені значні елементи. У таких випадках реставратор не має права домальовувати по здогадках. Інколи збирається комісія з художників і вирішує, чи можна реставрувати. Навіть якщо є два варіанти, яким було зображення на понищеному місці, треба залишати, як є.
«Буває, очищаєш роботу, а там – лише фрагменти, не видно обличчя, позиції, жестів. Тоді ми залишаємо так, як є – фантазувати ніхто не буде, – говорить реставратор. – Якщо хтось дає роботу з приватної колекції – це комерційна реставрація. Тоді вже робиш, що скаже замовник».
За словами художника, найгірше, коли старі твори мистецтва зіпсували невдалі спроби реставрації. Таких випадків багато у селах.
Ікона впливає на майстра. Як у Франківську реставрують старовинні образи (ФОТО)
«Буває таке нашарування, яке зняти дуже важко. Інколи вдається розчистити один-два сантиметри на день, – говорить Андрій Бойчук. – Особливо у сімдесятих, коли відкривалися церкви, наймали художників без спеціальної освіти, які робили внутрішні розписи стін. Вони приблизно підбирали фарбу і псували інтер’єр. А найгірше – штучні сильнодіючі мийні засоби. Збирали по селах жінок, вони мили все порошками. У результаті фарба відлущувалася, втрачався колір».
Також Музей мистецтв Прикарпаття співпрацює з Музеєм визвольної боротьби у Франківську та Музеєм Степана Бандери в Старому Угриневі – зараз відновлюють кілька ікон звідти. А загалом реставрація не закінчується ніколи.
«Це довготривалий процес і, якщо річ відреставрована, це не значить, що до неї не потрібно повертатися, – говорить Віктор Доскалюк. – Це – живий організм. Людина з часом старіє – так само і твори мистецтва. Неможливо забезпечити стерильні умови зберігання. Трохи заволого, засухо – десь щось відстане, трісне. Твори треба постійно оглядати, проводити профілактичні заходи. Тому реставратори – незамінні працівники».
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.