Вихідними Львів традиційно прийняв Форум видавців. Цього року вже 26-й раз.
700 подій, понад 1000 учасників із 34 країн, 30 локацій, пише Репортер.
Десятки тисяч відвідувачів порахують, напевно, пізніше і то дуже приблизно… Це одна з найбільших літературних ярмарок Східної Європи. Презентації книжок, автограф-сесії, дискусії, лекції та майстер-класи – кожен знайде щось для себе. Єдине – шкода, що всюди у будь-якому разі не встигнеш. Тому ми навіть не будемо пробувати охопити все – це так, деякі замальовки з окремих подій.
* * *
Тарас Прохасько, як завжди, дуже органічно і якось затишно презентував свою нову книжку «Так, але…». Одразу попередив, оповідання, які там зібрані, доволі уривчасті й часом не до кінця зрозумілі.
Також цікаво: Тарас Прохасько: Після нас знову ми
«Своєю місією вважаю заплутувати людей, аби вони думали над моїми текстами, а назви навпаки роблю дуже простими, – сказав на презентації Прохасько. – У мене є проблема, я часом кайфую від того, як я говорю. Одного разу я довго розказував чоловікові історію, а він заснув. Та коли я сідаю писати, в мене вмикається комплекс, як сказала б Мальвіна, чистописання. Тоді я шукаю слово до свого відчуття, аби це було скоро і плинно. Мій художній задум – писати у процесі шукання. Я не роблю нотаток і не знаю наперед, яким буде наступне речення, тому вони часом фрагментарні та рвані».
Модерував презентацію відомий літературний критик Олександр Бойченко. Невимушена атмосфера, вдалі акценти та постійні жарти – зал реготав.
«Мені приємно думати про те, що мій дід міг поранити Хемінгуея в Італії, – припускав Прохасько. – Бо читаючи роман «Прощавай, зброє» та порівнюючи з дідовими оповідками, думаю, що вони йшли паралельно. Хемінгуей не бачив, хто в нього стріляв, а мій дідо казав, що не бачив, в кого стріляв він. Тобто десь на тому відтинку історії вони цілком ймовірно могли перетнутися».
І плани у Тараса Прохаська теж, як завжди, оригінальні.
«У мене є завдання написати книгу «ПомІдор на шОсе». Так, саме з такими наголосами, – каже письменник. – Я придумав цю назву вже давно зі своїми дітьми. Поки не знаю, про що вона буде, але мені здається, це буде цікаво».
* * *
Катерина Бабкіна спробувала зробити презентацію своєї нової книги «Мій дід танцював краще за всіх» більш доступною і працювала в тандемі з сурдоперекладачем.
«Моя книга – історія про те, як дорослі люди мають в голові багато поломок, – каже письменниця. – Це вдале тло, аби поговорити, чому ми такими є, що ми принесли з собою від рідних, і що вони нам передали. Формально – це оповідання п’яти друзів, які йдуть у перший клас в 1991 році і залишаються друзями на все життя. Читачі дізнаються, що двоє з цих друзів – родичі, хоч самі герої оповідань про це ніколи не знатимуть», – інтригувала Бабкіна.
* * *
Майже одночасно з Катериною свою книгу «Дивні люди» презентував коломиянин Артем Чапай. Там задумка автора от дуже не звична, адже головний герой книги – український неандерталець Степан Вовк, якого вчені відтворили з ДНК наших пращурів.
Той Степан руйнує всі стереотипи і закохує читачів безпосередністю, живою мовою та власним баченням сучасного світу.
«Мій роман – не фантастика, це, радше, трагікомедія», – уточнив Артем Чапай.
* * *
Одною з найочікуваніших подій стала зустріч з режисером і колишнім політв’язнем Кремля Олегом Сенцовим. Він презентував свою нову книгу «Маркетер».
Сенцов одразу попередив, що буде говорити «мовою окупанта та Пушкіна». Спілкування відбувалося у формі «записка-відповідь». Відповідав дуже стримано й чітко. Не вдавався в філософію, оминав тему ув’язнення.
«Книжку я написав за 11 днів, хоч у мене було не так багато часу, як здавалося б, – говорить Олег Сенцов. – У книзі рівно 11 оповідань. Маркетер – це самоназва, вигадана мною та студентськими товаришами. Ми вже потім дізналися, що ми маркетологи, але слово прижилося».
Видавець Мар’яна Савка розповіла про те, як саме відбувалася передача текстів. За її словами, Сенцов спеціально писав нерозбірливим почерком, аби їх можна було передати на волю.
* * *
Ще однією цікавинкою форуму стало QR-видання «Шевченко на кожен день». Це спільний проєкт відомої журналістки Яніни Соколової та видавництва «Фоліо», який дозволяє за допомогою сучасних технологій оживити картинку.
Наприклад, почути, як звучать поезії Кобзаря у виконанні Соколової та під акомпанемент народних колективів.
«Ми спробували зробити цей проєкт успішним серед молоді – покоління технологій. Відтепер гаджет і книга об’єдналися, і у нас є можливість підсунути дітям книгу в потрібний момент. Це круто, бо вони нарешті читатимуть генія Тараса», – сказала на презентації Яніна Соколова.
Читайте також: У Франківську п’ять вулиць отримають назви (Список)
* * *
Останнім пунктом у програмі форуму для «Репортера» стали «Поетичні меланхолії» Юрка Іздрика.
У кінотеатрі «Коперник» яблуку було ніде впасти. Охочі побачити презентацію стояли у проходах, навіть за дверима був натовп.
Іздрик влаштував справжній перформанс, в якому брали участь усі, хто там був. Під ритм оплесків він читав власні вірші та спілкувався з гостями.
* * *
Звісно, це навіть не відсоток того, що було на форумі. Наступний має бути через рік у вересні. Зустрічаємось у Львові.
