Минулих вихідних Франківськ прийняв триденний проєкт агенції АртПоле «Крим. Третій вимір». На різних локаціях митці через музику та аудіовізуальні інсталяції передавали свої рефлексії на тему Криму.
До цього проєкт побував у Каланчаці, Херсоні та Києві. Франківськ – найзахідніша точка, пише Репортер.
Рослини та хвилі
Розпочали «Крим.Третій вимір» у галереї «Асортиментна кімната» показом аудіовізуального твору «Ніхто не острів». Відео представили мінський саундартист SK.EIN Сергій Кравченко і мультидисциплінарна художниця Оля Михайлюк, авторка усього проєкту.
У кадрі на вітрі колишуться польові рослини, хлюпочуть морські хвилі, сходить та сідає сонце. Звуки моря, вітру, шум трави перемішані з електронними мотивами та кримськими мелодіями. Весь матеріал відзняли з найближчого до Криму місця материкової України – за 30 км від півострова.
Звуки природи, що склали основу композицій, записували у селищі Хорли, що на невеликому півострові Гіркий кут. За формою він дуже схожий з Кримом. Кримські мелодії записали у столиці з музикантами із Києва, Маріуполя, Стамбула. Мустафа Кизилделі грає на багламі, Сурен Восканян на дудуці, Андрій Левченко на бубоні, Рустем Асанов – на скрипці.
«Хорли – це така мініатюра Криму, але зовсім на нього не схожа. Там я записував природні шуми – вітер, траву, воду. А почалося все з відео Олі Михайлюк», – говорить Сергій Кравченко.
Оля знімала відео для твору поряд з Каланчаком. Там вона шукала рослини, які є і в Криму, і на материку.
«Десь там за морем – Крим. Усе знято з однієї точки. Я шукала рослини, які нас поєднують, як і ці хвилі, – каже Ольга Михайлюк. – Крим завжди був на мапі «АртПоля». Кримська програма була в Унежі. А у 2011 році ми робили «АртПоле – Крим» недалеко від Бахчисараю, на Чуфут Кале. Хотіли розвивати цю історію, але у 2014 році все несподівано закінчилося. Ми планували восени провести фестиваль, але змушені були робити його в Одесі, в іншому форматі, назвали «АртПоле – про Крим». На жаль, досі триває історія «про…» і вона оформлюється у різні проєкти та висловлення».
Зв’язки та відповіді
Головні куратори франківської програми – авторка проєкту Оля Михайлюк і художник Ярема Стецик. Основним завданням вони називають налагодження зв’язків між тими, хто виїхав з півострова, хто там залишився, а також усіма готовими шукати спільну відповідь на кримське питання. Кажуть, у Франківську є розуміння теми й відчуття, що тут можна взаємодіяти, складати ці пазли.
«У березні 2014 року я також була в Криму, бачила, що відбувається, робила цикл документальних інтерв’ю. Тоді у нас виникла акція «Наші гранати мирні», бо гранат був символом нашого фестивалю, – розповідає Оля Михайлюк. – Акцію підтримали художники й музиканти з різних точок України та Європи. Однією з них став і Франківськ – це для нас було дуже важливо. Тут є розуміння, є запрошення до спільної рефлексії та співпраці».
Тоді акцію провели музиканти Ярема Стецик та Федот (Андрій Федотов) у Центрі сучасного мистецтва на вулиці Шевченка.
«Цей проєкт є спробою мистецької рефлексії на тему того, що означає для нас Крим. Він – про взаємозв’язки, наскільки цей зв’язок існує, який він, як змінився за ці роки не в політичній, а саме в мистецькій площині», – говорить Альона Каравай, засновниця івент-агенції Proto produkciia, яка є одним із франківських партнерів проєкту.
Окрім «Асортиментної кімнати», локаціями фесту стали «Підземний перехід «Ваґабундо» і галерея та простір Промприлад.Реновація. У «Ваґабундо» презентували музично-візуальну співпрацю на тему Криму місцевих та кримських музикантів в супроводі vj-групи CUBE. Ця програма створювалася уже у Франківську в ході дев’ятигодинної репетиції. Долучитися могли всі охочі. В результаті вдалося поєднати електронну музику, мелодії дудуку та цимбалів, зображення степу, кримськотатарської кераміки та старі фото кримських татар.
«У Ваґабундо ми знайшли щось надзвичайно цікаве у візуальному сенсі. Я дуже рада роботі з VJ Group Cube. Проєкт матиме продовження – ми натхненні цією взаємодією», – говорить Оля Михайлюк.
Запис аудіовізуального експерименту з «Ваґабундо» можна переглянути на Youtube-каналі агенції «АртПоле».
Далі буде
Третій день проєкту пройшов на Промприладі. У галереї художник Рустем Скибін представив інсталяцію «Хайтарма. Повернення», яку спільно з гостями виставки доповнили витинанками та колажами на тему Криму.
Рустем Скибін та Ярема Стецик запросили усіх охочих до спільного розписування ролетної тканини.
«Ця співпраця невипадкова. Ярема Стецик і Рустем Скибін знайомі не один рік. Ідея поєднати кримськотатарські та гуцульські орнаменти виникла ще у 2014 році, коли ми шукали вихід з глухих кутів цієї ситуації, – каже Оля Михайлюк. – Ярема був і на зустрічі «АтрПоле – про Крим» в Одесі. З того часу ми мріяли про таку зустріч і поєднання орнаментів».
«Одна з головних тем нашого проєкту – це взаємодія та взаємовплив наших двох культур – знайомство з ними. І орнаментика, на мій погляд, є одним із таких найбільш яскравих сегментів, що представляє картинку про народ, – говорить Рустем Скибін. – Риби – міжконфесійний символ багатьох народів, що символізує добро, багатство, а карпатська зірка – як ціль, прагнення до справедливості, демократії, правди. Ми обов’язково у кожному місці шукаємо форму та гармонійну подачу. Я одразу побачив, що тут має бути контрастно, виразно, але не яскраво. У Херсоні, наприклад, була біла тканина. На ній робили монотипію – довільний кольоровий орнамент відбили на нижню тканину, вийшло два полотна та два відбитки».
Усі, хто прийшов до галереї, – художники, гості, діти – писали чи малювали свої побажання на фрагментах витинанки, яку створював Рустем. Результати спільної творчості будуть у галереї Промприладу протягом трьох тижнів. Потім їх можуть передати в інші простори та галереї.
А завершили день гучною вечіркою «Пенсії» для вакцинованих на тому ж Промприладі.
«Коли ми тут, в Унежі, робили «АртПоле», кримська програма була доволі екзотичною. Точно так виглядав і гуцульський гурт у Криму, хоча ми живемо в одній країні. А якби це частіше траплялося, можливо, було б і це усвідомлення однієї території. Треба зараз спілкуватися, шукати спільне десь в орнаментах, мелодіях, – говорить Оля Михайлюк. – Хотілося б, щоб матеріали, які записані у Франківську, побачили і в Криму. Це важливо для тих людей, які на цей матеріал з материка чекають. У Києві та Франківську ми зустріли дуже цікавих людей і хотілось би поєднати київський, франківський та кримський колективи. Мені хочеться, щоб це далі розвивалося як великий проєкт».
Comments are closed.