Діти просять перемоги. В Івано-Франківську триває акція «Святий Миколай іде до сиріт»

Минуло два тижні, як в Івано-Франківську стартувала традиційна акція «Святий Миколай іде до сиріт». Цьогоріч «Мальтійська служба допомоги» отримала понад 800 листів від дітей, що мешкають у прикарпатських інтернатах. Та волонтери планують роздати значно більше подарунків. Як триває підготовка до свята, бачив Репортер.

Миколай про всіх пам’ятає

В офісі мальтійців, що на вулиці Лесі Українки, 1, – купа люду і всі чимось зайняті. Більшість волонтерів сортують листи, в яких запрошують благодійників долучитися до акції.

Перша партія – 17800 листів-запрошень. Ми їх відправляємо людям, які долучалися до акції в попередні роки. Після акції будуть листи-подяки тим, хто нас підтримає цьогоріч, – пояснює волонтерка Вікторія Шульга.

Окремо лежать листи до святого Миколая від дітей зі шкіл-інтернатів та центрів соціально-психологічної реабілітації. Таких цьогоріч понад 800. Частину вже розібрали ті, хто вирішив побути у ролі помічника Миколая.

Наприклад, пані Оксана бере листи вже 10 років поспіль. Каже, відчуває обов’язок допомагати дітям. Тим паче в самої донька вже доросла.

Я працювала все життя в держустанові, – розповідає жінка. – Ми з колегами розуміли, що в області є сиротинці, й почали допомагати. Купували підгузки, якісь там розпашонки, пеленочки, повзуночки та передавали. Потім зв’язалися з сиротинцем у Снятині, там дуже важкі дітки, то збирали допомогу для них. В якісь роки перераховували кошти. Потім почала брати листи. Спочатку – один, коли донька подорослішала – два. Останні 5-7 років я брала по три листи з розрахунком на себе, на доньку та на маму. Цей рік беремо два, бо мусимо ще допомагати армії.

Каже, завжди впізнає свої пакунки на фотозвітах мальтійців. Але особливої радості від того не відчуває, бо вважає несправедливим, що діти мусять жити в інтернатах.

Я просто розумію, що моїй донці пощастило більше, ніж цим дітям, – говорить пані Оксана.

Цьогоріч серед листів дітей з прикарпатських шкіл і листи дітей-переселенців. Окремо мальтійці формують пакунки на класи: солодощі, фрукти, засоби гігієни, канцтовари. Усе залежить від запитів інтернатів.

Треба пам’ятати й про так званих дорослих дітей. Людей, які по паспорту дорослі, але за сприйняттям світу – діти, – каже волонтерка Христина Магас. – В них немає індивідуальних листів, але Миколай про них теж пам’ятає. І вони, повірте, більше тішаться подарунку, ніж будь-яка дитина.

Діти просять миру

Акцію «Святий Миколай іде до сиріт» Мальтійська служба організовує з 1998 року. У своїх листах діти пишуть про себе, що були чемними, ну, «принаймні, дуже старалися» і сподіваються, що Миколай прийде до них і цього року. Традиційно просять одяг та іграшки. Не тільки для себе, а й для братиків і сестричок.

Цьогоріч листи інші та бажання в дітей однакові, – розповідає Христина Магас. – Досі просили іграшки та гаджети, а тепер просять мирне небо та щоб їхні рідні скоріше повернулися додому. Одна дівчинка написала, що не хоче, аби в їхньому закладі збільшувалася кількість дітей, в яких нема батьків. Це бажання, напевно, не тільки кожної дитини, а й кожного українця.

Був лист від хлопчика, який просив дрон, але не для себе, а для армії, – додає Вікторія Шульга. – Загалом, якщо переглянути всі листи, то можна побачити,  що хтось просить теплий одяг, а хтось шкарпетки для ЗСУ. Це дуже зворушливо, бо ці діти раз на рік можуть попросити будь-що, але просять не для себе. Нам треба брати з них приклад.

Зазвичай чекають Миколая не лише діти, а й вчителі, адже це можливість поповнити ресурси для навчання дітей. Але цього року всі одноголосно відмовились від подарунків на клас.

Просили закрити лише базові потреби, а залишок грошей перерахувати захисникам. Бо всі ми розуміємо, що сьогодні потрібно допомагати армії, яка боронить нашу землю, – каже Христина.

Ще ті ельфи

Щороку до акції долучаються сотні волонтерів та благодійників. Хтось перечитує всі листи, а хтось шукає конкретну дитину, якій вже готував подарунок в попередні роки. В будь-якому разі кожен лист знаходить свого адресанта.

Постійних помічників Миколая дуже багато. Вони приходять ще до початку акції та просять відкласти для них листа тієї чи іншої дитини, – розповідає Христина. – А є ще діти, які колись самі писали листи, а зараз самі купують подарунки. Вони теж є постійними учасниками акції, але з віком змінили роль. Це дуже надихає.

Допомагати беруться не лише прикарпатці. Є благодійники з Дніпра, Києва, Полтави, Хмельницького.

Ми цілеспрямовано не анонсуємо акцію далі Івано-Франківської області. Та попри це, бачимо, що долучаються люди з інших регіонів. Напевно, нам довіряють і це дозволяє не витрачати надмірних ресурсів на комунікацію, – каже Магас.

Та перед тим, як віддавати листи, мальтійці кожному вручають інструкцію. Там пише, що готувати подарунки потрібно лише в колі сім’ї та друзів. У жодному разі не можна публікувати їх у соцмережах із закликами допомогти зібрати речі. Купувати варто лише те, що справді необхідно, а від дорогих гад­жетів, які часто просять діти, краще відмовитись. Вживаних речей дарувати не можна. Ну і, звісно, рекомендації щодо пакування. Нерідко мальтійці й самі беруть листи.

Без цієї акції мені важко уявити Різдво. Мало того, для мене це ще й відчуття стабільності. Бо коли все довкола руйнується, Миколай – це мій якір. Тут я можу заспокоїтися та зрозуміти, що життя триває, – говорить Вікторія Шульга. – Миколай мусить прийти. Це дуже важливе для кожного з нас відчуття свята. Знаєте, фільми про ельфів й Санта-Клауса та його майстерню? Нам не треба дивитися ці фільми, бо це маємо тут. Ми – ще ті ельфи.

Листи ще є. Вони чекають своїх читачів на Лесі Українки, 1. Кожен охочий може стати помічником Миколая і втілити дитячу мрію. Останній термін, коли треба приносити подарунки – 10-12 грудня.

Авторка: Ірина Гаврилюк