У селі Чорний Потік Делятинської громади майстриня Марія Тимінська береже давні традиції писанкарства. Лише в цьому селі на Прикарпатті пишуть писанки на чорному тлі. Таку писанку в Україні знають і називають – чорнопотоківська, чорнопотіцька або чорнєнська.
Майстриня розповіла про особливості та провела невеликий майстер-клас у рамках престуру від «Асоціації міст України», пише Репортер.
На чорному кольори яскравіші
Вже 10 років Марія Тимінська професійно займається писанкарством. Хоч, каже, пищик до рук брала ще з дитинства. Розмальовувати писанки її навчила мама, а ту – її мама, і так із покоління в покоління.
За словами майстрині, Чорний Потік є одним із трьох центрів писанкарства Гуцульщини, а чорнопотіцька писанка посідає важливе місце разом з космацькою та замагорівською.
Якщо космацька писанка – це зображення дрібненьких орнаментів жовто-червоного кольору, то на чорнопотоківській ви можете побачити зображення рослинного, тваринного, геометричного походження на чорному блискучому тлі, – пояснює пані Марія.
Попри чорну основу, чорнопотоківська писанка має яскраві ключові кольори – білий, жовтий, рожевий, синій, фіолетовий, червоний.
Казала моя мама, що колись давно червоного кольору на чорнопотіцьких писанках не було, – говорить майстриня. – Традиційна давня чорнопотоківська писанка – без червоного. Але нині ми хочемо, аби наші писанки виглядали яскравіше, веселіше, щоб милували око, тому я додаю червоний колір.
Пишуть писанки від найсвітлішого до найтемнішого відтінку, аби був гарний перехід кольорів. Розмальовує їх майстриня професійними фарбами, які купує в інших писанкарів. Каже, природні барвники не такі яскраві. За її словами, колись у Чорному Потоці використовували фарби, якими фарбували килими. Наприклад, у сусідньому селі Білі Ослави виготовляли килими – там і брали ті барвники. Нині ж килимами там уже ніхто не займається, традиція втрачається.
А писанкарство у Чорному Потоці ще тримається. Марія Тимінська каже, раніше писали в кожній хаті. Нині ж з десяток майстринь набереться. Але вона навчає нове покоління, бо, крім викладання англійської у місцевому ліцеї, ще веде там гурток писанкарства.
Майстриня розповідає, що чорнопотоківські писанки підписують – обов’язково привітання «Христос Воскрес!» і рік. Цьогоріч на писанках Чорного Потоку буде дата – 20.04.2025.
Від Європи до Америки
Також пані Марія каже, що на давній чорнопотіцькій писанці малювали «Дерево життя». Знизу був горщик, з якого проростає дерево, а з нього – п’ятипелюсткова квітка.
Ті п’ять пелюсток – це п’ять робочих днів, – пояснює Марія Тимінська. – Від тої квітки йдуть ще три трипелюсткові. Вони символізують Святу трійцю. Доповнює «Дерево життя» на писанці – хрест. Він означає чотири сторони світу, а у християнстві – символ страждань Ісуса Христа. І він нагадує нам, що за кожен гріх рано чи пізно треба платити.
Також на тій писанці часто малюють Чорнопотоківську церкву Святого Архистратига Михаїла, яка побудована у 1868 році. А ще, каже майстриня, – 40 клинців, які символізують сорокаденний піст.
Писанки Марія Тимінська пише на курячих, гусячих, страусиних та перепелиних яйцях. Пише цілий рік. Її писанки можна побачити у різних країнах світу – від усієї Європи до Америки.
Розповідає, що перед роботою мусить помолитися, очистити свої думки. У хаті має бути тепло й затишно. Тоді можна сідати писати.
Але час змінюється, і, за словами майстрині, це передається й на писанках. Так, вона вже зображає на писанках тризуби, може додати якісь геометричні узори, інші квіти, написи.
Зробити дві однакові неможливо
У 2012 році у селі заснували фестиваль «Чорнопотоківська писанка». Його проводили до 2019 року. Після війни, кажуть, обов’язково відновлять.
Наша писанка – вона єдина тут по селах, – говорить директор Чорнопотоківського ліцею Михайло Струк. – У жодному із сіл нашої Делятинської громади нема традиції написання писанок. Це суто лише один Чорний Потік. Відколи, ми не знаємо, але перша згадка про Чорний Потік датується 1629 роком.
Пан Михайло розповідає, що писанками люди заробляли собі на життя. Писали їх удома, а потім обмінювали на продукти.
І це передалося до сьогодні. Але десь на конвеєр цю справу ніхто не кладе, бо кожна писанка – унікальна, – впевнений Михайло Струк. – Тобто зробити дві однакові неможливо. Також унікально, що воно не поширюється нікуди за межі Чорного Потоку. Це не тому, що ніхто не хоче поділитися.
Родзинка тутешньої писанки – саме чорне тло. Чи воно пов’язане із назвою села Чорний Потік, чи з якимись подіями, ніхто не знає.
У нас є три варіанти назви писанки, – каже директор ліцею. – Якщо брати сучасну молодь, то вона скаже, що це є чорнопотоківська писанка. Якщо такого віку, як я, – то чорнопотіцька. А старше покоління називає – чорнєнська. Називається по-різному, але різні покоління розуміють, про що бесіда.
Зараз у Чорному Потоці готують посилки своїм, які зараз на фронті. Воїни просять писанки.
Це символ дому, рідної хати, – говорить Михайло Струк. – І кожен із воїнів щорічно отримує писанку. Населення Чорного Потоку – 2780 людей. На війні є 85 воїнів. На жаль, троє вже віддали своє життя та один вважається зниклим безвісти.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.