Це не про смерть, це – про життя. Як на Франківщині попри війну проводять трансплантації органів

У лютому 2022 року в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні робили трансплантацію. Пересаджували нирки від посмертного донора. Це була перша лікарня, яка робила таку операцію під час війни, – практично у ті перші жахливі дні.

Минулоріч в Україні провели 384 трансплантації органів. А це на 20% відсотків більше, ніж у попередньому довоєнному році. І це не завдяки війні, а всупереч. Згідно з законодавством, жертви війни – як цивільні, так і військові – донорами бути не можуть. Система розвивається, тому що відбулися зміни в законодавстві, лікарі посилено навчаються, а в суспільстві потрохи, але таки змінюється ставлення до посмертного донорства.

трансплатації

Лікарі перестали боятись

24 грудня 2022 року на базі обласної клінічної лікарні проводять шосту та сьому трансплантації від посмертного донора. Напередодні 63-річному франківцю констатували смерть мозку, і його родичі підписали згоду на посмертну пересадку органів.

Дві донорські нирки успішно пересадили чоловікам – прикарпатцям 44-х і 57-ми років, а печінку – 50-річній жінці зі Львівщини.

Вночі з 28 на 29 грудня, після констатації смерті мозку, в обласній клінічній лікарні зробили черговий забір органів від донора.

Нирку пересадили 24-річній дівчині з Рогатинщини, яка три роки перебувала на діалізі. Другу нирку – 49-річному мешканцю Тлумацького району. Він стояв у черзі на трансплантацію трохи більше року. Пересадку печінки від цього донора зробили у Львові.

Так знову, завдяки рішенню рідних донора, вдалося врятувати три життя.

Читайте: Рік хвилювань. Як стрес впливає на організм та як від нього вберегтися

Як розповідає трансплант-координатор обласної клінічної лікарні Лілія Шевага, за минулий рік в ОКЛ було 10 трансплантацій, цього року теж уже був один забір.

Але нам треба в рік хоча б 15-20 таких трансплантацій, – каже вона. – Найкраще, в чому людство може об’єднуватися, а медицина втілювати – врятування життя однієї людини за допомогою іншої. Це благородна праця і Божий дороговказ. І маємо ще для цього довгі списки.

Попри те, що в країні війна, кількість трансплантацій зростає, каже Лілія Шевага, і перш за все тому, що змінилося законодавство.

Так, з 2019 року в Україні почали діяти зміни до закону «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», який дозволив трансплантацію органів померлих, а згоду на донорство змогли дати всі повнолітні українці.

Окрім того, змінили статтю 143 Кримінального кодексу, що діяла з 2001 року. В попередньому варіанті до кримінальної відповідальності фактично могли притягнути будь-якого лікаря, який займається трансплантацією. Тому вони просто боялися робити такі операції. Тепер відповідальність передбачається лише тоді, коли лікар навмисно порушив порядок трансплантації, і це призвело до важких наслідків.

Також за цим законом в Україні з’явилася професія трансплант-координатора. А в 2021 почала працювати Єдина державна інформаційна система трансплантації органів і тканин. Тоді ж запрацював «Український центр трансплант-координації».

У лютому 2021 року Кабмін видав постанову, що трансплантацію можна проводити в будь-якій лікарні з ліцензією та відповідним обладнанням. До цього медзаклад мав входити до спеціального переліку, визначеного урядом.

3 квітня 1933 року Юрій Вороний, працюючи головним лікарем у Херсоні, вперше у світі виконав клінічну пересадку трупної нирки в лікарні Харкова, коли проходив там стажування. Звіт про цю операцію був опублікований в італійському журналі «Minerva Chirurgica». Там зазначалось, що нирка включилась у кровообіг і почала самостійно функціонувати. Ця пересадка нирки була першою в історії спробою пересадки будь-якого цілого органу людині. Хоча перша реципієнтка прожила з новим органом лише 48 годин.

Смерть мозку – це смерть

Донором органів може стати тільки людина, якій констатували смерть головного мозку. Зазвичай донорами стають після інсульту, смертельних травм чи ДТП. І на той момент люди мають знаходитися в лікарні, щоб лікарі могли підтримувати життєдіяльність організму.

Рішення про встановлення діагнозу «смерть мозку» приймає величезна кількість людей, проводиться два консиліуму з проміжком у шість годин, – розповідає Лілія Шевага. – І тільки тоді можна говорити, що була проведена діагностика головного мозку, по якій ми встановили смерть головного мозку, а відповідно й смерть людини. Тобто смерть головного мозку рівноцінна біологічній смерті людини на працюючому серці.

Хто не може бути донором? Як уже згадувалося, це військовослужбовці, які загинули під час бойових дій, та цивільні, які постраждали внаслідок обстрілів. Далі – діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Люди, визнані недієздатними та ті, чия особа не встановлена.

За медичними показами – це онкологічні хворі. І всі, хто має інфекційні хвороби, в тому числі COVID, ВІЛ/СНІД, гепатит.

Є нюанс щодо гепатиту С. Якщо він пролікований, то можливий варіант трансплантації, якщо в реципієнта було таке ж захворювання», – уточнює Лілія Шевага.

Важке рішення

Коли констатована смерть головного мозку, дуже важливою є робота трансплант-координатора. Це особа, яка має відповідний сертифікат, призначена керівництвом лікарні і займається організацією трансплантації. Одне з її завдань – це взяти згоду в родичів.

Звісно, це складно, – каже Лілія Шевага. – По-перше, люди часом думають, що смерть головного мозку – це щось схоже на кому, і людина ще може вийти з цього стану. Але це незворотній процес. По-друге, родичі переживають з релігійних мотивів. Але всі християнські організації, навіть Свідки Єгови, виступають за трансплантацію.

На жаль, люди, як правило, відмовляються.

Але все ж зміни є, іде соціальна реклама. Люди розуміють, що найважливіше – це людське життя. Якщо людина померла, ти вже її не вернеш. А цей орган чи частина його може врятувати не одне, а, як правило, 6-8 людських життів».

Зазвичай донори – це повнолітні. Хоча законодавством не виключений і варіант з дітьми.

Але у нас на Франківщині ми не констатували смерть головного мозку дітям, – розказує лікарка. – Знаю, що був випадок в Одеській області».

До речі, тоді на Одещині, мати 17-річного юнака, який потрапив у ДТП, сама звернулася до лікарів. Вона чула про програму трансплантації й хотіла, щоб син продовжив життя у тілах інших людей. Так в Охматдиті пересадили печінку 19-річній дівчині, яка вже була в реанімації. Нирки донора дісталися ще двом дітям.

Читайте: Лише за рецептом. Які ліки прикарпатці не зможуть купити в аптеках з 1 квітня без призначення лікаря

Хто може приймати рішення про посмертне донорство? Другий з подружжя або ж близькі родичі (діти, батьки, рідні брати та сестри). Якщо таких немає, то згоду може дати людина, яка зобов’язалася поховати померлого.

Що можуть взяти? У переліку є 20 позицій, серед них навіть кінцівки й обличчя. Але в Україні наразі не роблять трансплантації кінцівок. Що ж стосується обличчя, то це поодинокі випадки у світі загалом. В Україні виконують посмертні трансплантації нирок, печінки, серця, рідше – легень.

Чи отримують родичі якісь виплати за це? Однозначно, ні. Це теж заборонено законом. Держава лиш оплачує лікарні матеріали й роботу лікарів.

ЄДІСТ шукає

Навіть коли вже констатована смерть мозку, і родичі дали згоду, лікарі не знають, хто отримає донорський орган. Реципієнта обирає Єдина державна інформаційна система – ЄДІСТ. Як це відбувається на практиці?

У питаннях донорства розрізняють такі поняття, як імовірний донор – це пацієнт, який перебуває у закладі охорони здоров’я у стані коми III ступеня встановленої етіології. Далі потенційний донор – людина, якій встановили смерть мозку. Донор-труп – коли родичі дали згоду. І ефективний донор – коли лікарі забрали органи і вони придатні для трансплантації».

На стадії «донор-труп» трансплант-координатор вносить дані про нього в ЄДІСТ, і вже система визначає, кому найдоцільніше віддати орган. У системі попередньо містяться усі дані про людей, яким потрібна пересадка.

Для прикладу, є захворювання, яке вже не піддається лікуванню, потрібна тільки трансплантація. Тоді ця людина звертається до трансплант-координатора, – пояснює Лілія Шевага. – Ми вносимо в систему всі клінічні дані, які оновлюються що три місяці. Зберігаємо плазму людей, щоб можна було зробити крос-матч тест. Коли система вибирає реципієнта, потрібно все робити дуже швидко. Це робота величезної кількості людей».

Перевагу ЄДІСТ віддасть дітям і пацієнтам у критичному стані. Врахують також, наскільки близько лікарня, де вилучають орган, до закладу, де його будуть пересаджувати.

В ідеалі це мала б бути вся країна, – каже лікарка. – І до війни логістика була спрацьована, давали гелікоптери, автомобілі супроводу. Ми могли до двох годин доставити орган в будь-яку лікарню України».

Зараз тісно співпрацюють саме з сусідніми областями – Львівська, Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська.

Прижиттєва згода

Ще один дуже важливий аспект цієї теми. Кожен повнолітній українець може сам вирішити, чи ставати йому донором органів після смерті – тобто дати прижиттєву згоду.

Розповідаємо, як підписати прижиттєву згоду на донорство органів.