На другий день Зелених свят, 21 червня, у Дорі, що на Яремчанщині вже п’ятий рік поспіль волонтери громадської організації «Борщик Дорянський» проводять День солдата.
Кажуть, поки йде війна – святом його не називають. Але подія потрібна й важлива, бо гуртує та виховує, пише Репортер.
Новий формат
Другий день Зелених свят – дата не випадкова. Як пояснює волонтерка ГО «Борщик Дорянський» Христина Гнип’юк, здавна у цей день у Дорі вшановують людей, які боролися за Україну.
«І тому ми теж обрали цей день, – говорить волонтерка. – Ідея організувати таку подію належить нашій активістці Анні Круликівській. І взагалі велике щастя «Борщика Дорянського» – це команда. У нас було дуже багато хлопців з другої, четвертої хвилі. Ті хлопці поверталися додому, і ми кожного зустрічали на в’їзді, біля знаку Яремче. Потім прийшла така думка, що треба це все закріпити глобальним дійством і встановлювати свої сучасні свята. Хоч ми поки не називаємо це святом. Мета цього всього – шана тим хлопцям».
До теми: Вареники на фронт. Як щонеділі в Яремче оживає порожня хата (ФОТО)
Минулого року через карантин не організовували нічого. Цьогоріч вирішили відновити, але вже за новим форматом. Якщо раніше це була невелика урочиста частина з гощенням, то цього разу – дуже насичена програма з різноманітними активностями. Лиш встигай долучатися.
Незмінною залишилась локація. Усе відбувалося в урочищі Товстий Діл, біля монастиря Святих апостолів петра і Павла. Там є велика галявина, сцена, альтанки. Подія зібрала понад сотню учасників. Було чимало військових, які вже відслужили чи досі служать і зараз у відпустці. Приїхали волонтери з районів, поприходили діти.
Низький уклін за тил
Урочистості розпочалися з виконання гімну, молитви та хвилини мовчання за загиблими. Далі були вручення нагород. Відзначали того дня і волонтерів, зокрема з села Чортовець, що на Городенківщині – Світлану та Олексія Кульчицьких. Свою назву «Борщик Дорянський» отримав від того, що вони починали з виготовлення сухих борщів для бійців на фронт. Заготовляють їх і нині. Усі продукти на борщі роками постачають селяни з Чортовця.
«У 2015 році, коли я був в Авдіївці, мені приходили посилки з дому і ці борщі. Одною упаковкою можна було нагодувати десять людей, – розказує Любомир Попович, який служив у 25 бригаді. – Хлопці були навіть дещо шоковані, що за нас так переживають. Було приємно і сильно, бо свої. Нехай навіть була б одна цукерка, але ти знав, звідки вона. Тому низький уклін усім тим, що тримають тил».
Також пан Любомир очолює спілку учасників АТО Яремчанщини. Говорить, що такі події дуже цінні, бо є можливість побачитися з побратимами, поговорити.
Після невеликого офіціозу розпочалася музична програма за участі місцевих виконавців і колективів. Співали і дорослі, і діти. А далі – спортивні змагання. Окремо для малих, окремо для воїнів.
Хто не хотів брати участь у змаганнях, то міг роздивлятися військові експонати. Справжній музей під відкритим небом влаштували Євдокія Попович, яку військові знають як Степанівну, а ще її лагідно називають мамою Пісків. Жінка працювала медиком у Надвірній, звільнилася з роботи та поїхала на фронт, у найгарячішу точку. А також про експонати всім розказував воїн і волонтер з Надвірної – Олег Туєшин.
Усі експонати привезені з фронту. Тут прапори, розірвані снаряди, ящики від зброї, кікімори. бронежилети. Біля музею постійно крутилися хлопчаки. Їм було дуже цікаво, все розглядати, розпитувати. Діти вдягали бронежилети. Також були змагання зі складання й розкладання навчальної зброї.
Ми є!
«День солдата має і виховну мету, – говорить Христина Гнип’юк. – Хочемо запроваджувати нові традиції, шанувати сучасних героїв, бо не будемо мати, на чому виховувати дітей. А вони є потужною частиною «борщика». Роками приходять цілими класами ліпити вареники. Цьогоріч не кликали їх через пандемію. Зате яремчанський ліцей № 1 двічі робив великий збір коштів і продуктів на відправку – на Різдво та Великдень. Долучалися учні, батьки, вчителі. Діти постійно пишуть листи, малюють. Це велика моральна підтримка наших воїнів, тому жоден пакунок не йде без дитячих листів. Важливо, аби вони це бачили, розуміли й долучалися».
Якщо хлопці зосередилися біля зброї, то для жінок організували змагання з ліплення вареників. Хоча, ліпили й чоловіки. Поруч у 180-літровому казані Юрій Гнип’юк варив борщ, який після всіх змагань смачно наминали усі разом з пампушками з часником від пані Оксани.
За словами Христини Гнип’юк, найголовнішою атракцією стало плетіння маскувальної сітки. До роботи взялися всі й махом наплели десять метрів.
«Цю сітку сплели для нашого воїна, який зараз на нулі, – каже волонтерка. – Він служить у 24 бригаді. Маємо ще список, що хлопцям треба, і будемо відправляти».
День солдата завершили великою ватрою, біля якої всі знову дружньо заспівали гімн України.
«Ми працюємо від початку війни, і я по відчуттях бачу, що воно ніби йде на спад, люди опустили руки, – каже пані Христина. – Але навесні, коли ми перед Великоднем робили відправку, коли почали говорити, що ворог стягує війська… Як би ви знали, як народ ніс гроші та що треба! Тобто тил готовий організуватися в будь-яку хвилину. Суть цього дня – об’єднання. Це перше. По-друге – піднесення, по-третє – шана солдатам, а по-четверте, аби кожен москаль знав, що ми є і не здамося».
