Прикарпатські веслувальники задніх не пасуть ні в Україні, ні в світі. А обласним центром веслування є франківське міське озеро. Саме тут з 2000 року працює спортклуб «Альбатрос». Сезон відкрили ще на початку квітня.
Зранку, особливо на вихідних, на озері можна побачити чимало веслувальників, які захоплюють бігунів і дратують рибалок, пише Репортер.
Тренери – що треба
Приміщення «Альбатросу» – на березі озера, біля пляжу, а точніше – навпроти волейбольного майданчика. Територія дуже гарна, засаджена туями, кущами.
За зеленою огорожею «Репортер» зустрічає тренер клубу 75-річний Володимир Грецький. Розказує, що тут спершу була рятувальна станція, яку потім перемістили на інший бік озера. Дерев’яна невеличка будівля постійно затікала. Завдяки президенту клубу Віктору Вінтоняку побудували нове приміщення, закупили човни і тепер мають можливість тренувати чемпіонів. Вінтоняк сам – майстер спорту, чемпіон України та призер ще всесоюзних змагань, а нині успішний підприємець і президент обласної федерації веслування й віце-президент федерації каное України.
Чемпіонів, за словами Володимира Грецького, в «Альбатросі» не бракує. Біля входу до клубу на почесному місці фотографії призерів світу та Європи.
«Отут наш Микола Періг – чемпіон Європи, Ліда Гунько – третя на Європі, Наталя Жилюк кілька разів була третьою на чемпіонатах Європи, Михайло Мандзюк – бронзовий призер чемпіонату світу, Людмила Лузан і досі гребе, лише переїхала до Полтави. І от, наш наймолодший – Олег Зорій», – перераховує тренер.
Володимир Грецький веслуванням займається з 1960 року. Перемагав на області, був у п’ятірці на чемпіонаті України. Каже, в його часи тренери були не такі сильні, як зараз.
«От, наш тренер Микола Періг якраз зі збірною України поїхав на збори у Полтавську область, а з ним три наші учениці, – говорить Грецький. – Нас тут шестеро тренерів: Микола Періг, Тетяна Дмитрук, Андрій Калинчук, Єлизавета Мальцева, Ольга Крикун. Усі тут починали і тут залишилися. Можемо похвалитися тренерами міжнародного класу».
Крила знімаємо і пішов
На сьогодні клуб має 60 вихованців віком від 10 до 20 років. Двічі на рік набирають малечу – у травні та вересні.
«Якщо дитина хоче, вміє плавати й перспективна, то беремо і від дев’яти років, – говорить пан Володимир. – Якщо плавати не вміє, то нема в нас що робити. Минулого року через карантин було складно з набором. Цим займається наша Єлизавета Мальцева, а я їй допомагаю. Доводимо до того, що діти вже вміють гребти, а потім ставимо їх на воду».
Зі старшими, каже, займаються інші тренери, їздять з ними по чемпіонатах України та світу. І малі, і великі тренуються разом. Дорослі надихають малих своїми здобутками.
До речі, для дітей заняття є безкоштовними.
Пан Володимир розказує, що з малими спершу проводять загальну підготовку, вчать їх правильно тримати весло, а коли стає тепло – на воду.
Веде до приміщення з дерев’яними каное. Розказує, що вони старі, ще радянські, на них вчаться новачки.
«Отут катамаран – два каное, скріплені докупи. Спершу малих на воді вчать на них, бо ж не перевернуться, – пояснює Володимир Грецький. – Діти вчаться гребти і впевненіше почуватися на воді. А потім, як тут погребли, ставимо на одиночку з крилами. Ці крила також не дають перевернутися. Далі крила знімаємо – і він пішов. Може іноді й перевернутися, але плавати вміють і в кожного є жилет».
Здорові й загартовані
На початку квітня «Альбатрос» відкрив сезон. Тренуються щодня. На 9.00 приходять старші, а малі з 15.00, бо школа. У суботу діти займаються з 12.00.
«Влітку у нас заняття щодня з 9.00 і до 13.00, – розповідає тренер. – Діти беруть з собою бутерброди. Вийшли раз на воду, погребли два кілометри, сіли тут пообідати, попили чаю і знову за тренування. Веслування дуже корисне, адже зміцнює серцево-судинну систему, хребет, руки й ноги. Діти на свіжому повітрі, набираються сили, дисципліновані й загартовуються».
Спортсмени «Альбатросу» тренуються цілий рік. Коли взимку озеро замерзає, вони їдуть до Бурштина та займаються на водосховищі. Також тренуються на базі у Франківську. Є спеціальні тренажери. Бігають довкола озера, дев’ять, шість чи три кілометри. Малі – до половини і назад, а влітку – довкола цілого озера.
За словами Володимира Грецького, веслувальний спорт в Україні досить популярний. Клуби є у кожній області, крім Закарпаття. І Прикарпаття завжди було помітне.
«Веслування помалу розвивається, – говорить тренер. – Три роки тому в Долині теж заснували клуб. Ми дали пару човнів, а щось вони самі закупили. Минулого року вже мали призера серед юнаків. І в Бурштині при ДЮСШ є клуб».
Потрапити у збірну
Між човнами на карематі займається 20-річний Олег Зорій. Він срібний призер чемпіонату світу 2019 у четвірці. Займається в «Альбатросі» вже 10 років. Сюди його привів батько.
«Мене і двох братів, – усміхається Олег. – Старший брат залишив спорт у 2016 році, був чемпіоном України, але пішов у бізнес. А молодший залишив на рік пізніше через навчання. Це складний вид спорту, ти ж не лише гребеш. Тут задіяно все – ти бігаєш, штанга в залі. Якщо хочеш результатів, то мусиш приділяти цьому весь свій час. Зараз я займаються щодня, двічі, по дві з половиною години».
Пригадує, що найскладніше для нього було навіть не стояти на воді, а навчитися правильно тримати човен, аби йшов рівно.
«Ти рулиш веслом, яким гребеш, – пояснює Зорій. – Виїхав за доріжку – знімають зі змагань. Доріжка 6-9 метрів шириною. Також залежить багато від погоди, води, вітру. Буває, що сильний спортсмен, а вітер «не на ту руку» і програє».
Кілометр на озері на каное Олег долає за чотири хвилини. Це його кращий особистий результат. А найбільша мрія – потрапити у національну збірну України.
Нині Олег готується до молодіжного чемпіонату України, який буде у Дніпрі 20-24 травня. Туди поїде ще з одним вихованцем клубу – Андрієм Крикуном.
Бажаємо їм та «Альбатросу» перемог.
