Цьогорічне літо знову воєнне, тож мандри точно не на першому місці. Все ж, коли є можливість відволіктися від проблем і змінити оточення, варто поїхати.
«Репортер» підібрав сім локацій на території Івано-Франківської області та по сусідству, куди можна поїхати цього літа. Є варіанти і для любителів більш активного відпочинку, і для тих, хто надає перевагу культурним пам’яткам або красивим фото на згадку.
Косів
Старовинне місто на річці Рибниця, колишній торговельний центр Гуцульщини, який межує з Покуттям, – це Карпати, менш заїжджені туристами. Останнім часом місто активно розвивається у плані культури, адже тут є, що показати. У першу чергу – косівська кераміка, яка прославилася на всю Україну, коли ввійшла до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Знамениту кераміку тут можна побачити у майстерні-крамниці відомого гончаря Сергія Дутки. Вона розташовується у Центрі Карпатської культури у просторі «Вільні» неподалік від центру Косова. Тут можна відвідати цікаві події, купити кераміку, взяти участь у майстер-класі.
Також купити косівську кераміку або просто випити з неї кави чи карпатського чаю можна у кав’ярні «Гончар». Тут подають смачні десерти і напої з керамічних горнят – якраз таких, як у спадщині ЮНЕСКО.
Читайте: Не в музей, а в посудомийку. Гончар Сергій Дутка робить косівську кераміку сучасною
Надихнутися мистецтвом Карпат можна у Музеї мистецтва та побуту Гуцульщини у самому центрі Косова. Тут є старовинні п’єци, ткацькі верстати, килими, гуцульський стрій, розписані предмети побуту тощо. Музей працює у всі дні, крім понеділка, з 10:00 до 17:00. Вхід – 35 грн за повний квиток.
Також невеликий музей гуцульського мистецтва розташувався в Інституті прикладного і декоративного мистецтва. Тут зібрані дипломні роботи студентів на різну тематику. Також у музеї є крамничка, де можна недорого купити унікальні вироби.
У центрі Косова варто відвідати дерев’яну церкву Різдва Івана Хрестителя. Або ж відпочити на річці Рибниця і помилуватись невеликим водоспадом Косівський Гук. У суботу вдосвіта добре навідатись на знаменитий косівський базар, який насправді розташований у сусідньому селі Смодна, але туди можна дійти за пів години від автостанції пішки.
Читайте: Ткацький край. Як у Косові навчають давнім ремеслам (ФОТО, ВІДЕО)
Рожнятівщина
Невелике село Рівня на Рожнятівщині точно не вважається туристичним центром. Недавно про нього заговорили більше, адже фото місцевої церкви Успіння Пресвятої Богородиці відзначили другим місцем у конкурсі «Вікі любить пам’ятки». Автор фото – Андрій Тимків, місцевий фотограф і краєзнавець.
На його сайті про мандри невідомою Калущиною йдеться про те, що церква збудована у 1770 році й була парафіяльною. Поруч був розташований старий цвинтар, але зараз там залишилось лише кілька давніх надгробків.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці була вкрита ґонтою, інші кажуть – дранкою, – йдеться на сайті. – У 1903 році розбудована – видовжений бабинець, прибудовані бічні рамена і ризниці. Вівтар церкви орієнтований до північного сходу. У 1913 ґонту замінили на бляху. З того часу навіть залишилась бляха, з відповідною печаткою що означало «Замінено».
У радянські часи церква була відчиненою, тоді провели невдалі роботи з відновлення, знищивши безліч ікон та орнаментів. Невдалі реставрації проводили і вже за незалежної України. Зараз, на жаль, церква стоїть покрита золотою і срібною бляхою, ніби в обгортці від цукерок. Втім, всередині картина краща: уся бірюзова, гарний іконостас, збережені багато старовинних Євангелій.
Дорога у Рівню лежить через Рожнятів. Це місто не може похвалитися великим туристичним потенціалом. Втім, тут є, хоч і недоглянутий і нереставрований, мисливський замок Скарбка. У ХV столітті у Рожнятові був добре укріплений замок, будівництво якого пов’язують з іменем галицького магната, графа Скарбка. Зараз замок залишився без веж, але його стіни ще віддалено нагадують колишні багаті часи.
Читайте: Трамвайчик, ліси, водоспади. Що подивитися за вікенд на Долинщині (ФОТО, ВІДЕО)
Через Рожнятів тече річка Чечва, а на території містечка розкинулося Чечвинське водосховище, де можна відпочити влітку. З міста на південь добре поїхати у село Цінева. Там є церква Святого Архистратига Михаїла середини XVIII століття, яку недавно відреставрували небайдужі мешканці. А також – Історико-краєзнавчий музей культури і побуту Бойківщини. Всередині – п’ять залів, які теж наповнювали мешканці села. Тут зібрані бойківські предмети побуту, стрій та інші експонати.
Бучач
Всього за 70 км від Івано-Франківська, у Тернопільській області, розташоване старовинне місто Бучач. Його називають одним із найстаріших міст Поділля, а про дату заснування сперечаються – або у ХІІІ, або у ХIV столітті.
Місто пережило і татарські набіги, і розквіт за часів Польщі та Австро-Угорщини, і занепад за радянських часів. Зараз Бучач – один із найживіших колишніх райцентрів на заході України. Воно розкинулось на горбах, тож на деякі частини міста можна вийти крутими сходами. Зате звідти є гарний краєвид на річку Стрипу, зелені береги та двоповерхові кам’яниці.
Але головні родзинки Бучача – скульптури відомого галицького митця Йогана Георга Пінзеля. Він довгий час жив та, можливо, помер у Бучачі, тож тут збереглося найбільше його робіт. Зокрема – на ратуші в стилі рококо, яка височіє в самому центрі міста. Дві інші скульптури авторства Пінзеля можна розшукати трохи далі від центру.
На пагорбі височіє Бучацький монастир отців Василіян Воздвиження Чесного Хреста Господнього. А у костелі Успіння Старої Діви – скульптури, які приписують комусь із послідовників Пінзеля. А трохи далі – руїни Бучацького замку.
Сплав по Дністру
Любителі активного відпочинку можуть спробувати сплавитися по річці на надувних катамаранах. Сплав по Чорному Черемоші більш екстремальний, а от по Дністру варто лише бути готовим добре попрацювати руками.
Сплав відбувається по Дністровському каньйону, який є дивом природи на межі Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської і Хмельницької областей. Найчастіше сплав розпочинається у Нижневі й триває, залежно від туру. Важливо добре запастися кремом від ультрафіолету, взяти дощовик і вітрівку на випадок негоди.
Одноденні сплави Дністром організовують більшість турагентств, ціна – близько 700 грн з одного. Також благодійні сплави по Дністру організовує ГО «Гірський рятувальний центр». Кошти від сплаву йдуть на ЗСУ. Вартість – 800 грн за людину.
Лавандові поля
Цього року все цвіте швидше і лаванда не виняток. Сезон цвітіння, який зазвичай припадає на початок липня, уже у розпалі, тож варто не баритися, адже за тиждень-два вона вже почне відцвітати.
На Прикарпатті є немало лавандових полів. Зокрема, «Лавандовий каньйон» у селі Одаїв отримав свою назву через те, що розташовується над Дністровським каньйоном, і звідти відкривається краєвид на річку на кручі. На території є гойдалка, столик та інший реквізит для гарних фото.
Читайте: Кручений травертин, грот відлюдника й безкінечний сплав. Чому варто їхати на Дністровський каньйон
Також у селищі Коршів на Коломийщині можна поїхати у «Царину лаванди». Це лавандове поле посадили місцеві Іван та Анна Коцаби ще у 2020 році. Поле розкинулось на галявині посеред лісу, тут гарно робити атмосферний пікнік. Також тут можна купити продукти з лавандою, наприклад мед чи мило.
Читайте: Бізнес на лаванді: як поблизу Коломиї створили маленький Прованс (ФОТО)
Ще одне фіолетове поле називається Lavender valley у селі Перехресне на Верховинщині. Хто наважиться подолати далеку дорогу, зможе надихнутися краєвидом на гори, полонини й лавандові кущі. Тут сезон цвітіння ще не розпочався.
Дрогобич
Давнє місто Дрогобич на Львівщині розташоване за 130 км від Івано-Франківська й за 70 км від Долини. Громадським транспортом треба добиратися через Стрий, але зручніше буде власним авто.
Дрогобич заснований наприкінці ХІ століття. Місто жило видобутком солі, навіть зараз тут досі працює Дрогобицький солевиварювальний завод, найстаріше діюче підприємство України. Сіль стала місцевою родзинкою, тут її разом з карамеллю додають у каву та стилізують під сувеніри.
Також Дрогобич – місто літератури, адже звідси походять Юрій Дрогобич і Бруно Шульц. Неподалік, у Нагуєвичах, народився Іван Франко.
Найвідоміша пам’ятка міста – церква Святого Юра, дерев’яний храм з п’ятьма куполами, занесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Храм унікальний своїми давніми розписами, прямо на дерев’яних стінах. Тут – давні тексти, зображення Пекла і Раю, святих і грішників. А ще – Тайна Вечеря, де Ісус Христос зображений усміхненим. Крім того, це – «церква у церкві», адже, по суті, храмів тут два: другий захований на «другому поверсі» під куполом. А от оригінальний іконостас зараз на реставрації.
Церква відкрита з 09:00 до 18:00 щодня, крім середи. Вхід – 100 грн у нижній храм і ще 50 грн – у верхній.
Також тут варто відвідати ратушу, на яку можна піднятися. А ще – костел Святого Варфоломія і Хоральну синагогу, один з небагатьох добре збережених юдейських храмів на Галичині. Крім того, у Дрогобичі багато добре збережених вілл і взагалі місто дуже акуратне і красиве.
Читайте: Монастирі, звірі, водоспади. Куди вирватися з Франківська на один день (ФОТО)
Криворівня
Якщо хтось ще не був у Криворівні, то саме час поїхати. Це село стало дуже популярним через грандіозне дійство коляди та розколяди на Різдво. Взимку сюди приїжджають тисячі туристів, але влітку тут не менш гарно.
Село розкинулось посеред гір, неподалік Верховини. Крім гарної дерев’яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці, відомої своїм парохом Іваном Рибаруком, і красивої природи, цікава для любителів літератури. Сто років тому село стало місцем, куди любили приїжджати Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Наталія Кобринська, Марко Черемшина та інші. Криворівня стала місцем дії у не одному творі цих письменників.
Зараз тут можна відвідати літературно-меморіальний музей Івана Франка, розташований у старій гуцульській хаті. Інша традиційна гражда – музей фільму «Тіні забутих предків». А у більш сучасній споруді – музей старожитностей.
На в’їзді в село ще є музей-садиба Михайла Грушевського і музей «Дідова аптека», тож з культурним відпочинком тут усе добре. А крім цього, завжди можна відпочити на ріці Чорний Черемош або вирушити у похід на одну з гірських вершин.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.