Вже 10 років у селі Черемхові Коломийського району діє кінноспортивний клуб «Варто». Коні, які тут живуть, виступають на змаганнях, возять туристів і навіть лікують дітей.
Якщо за селом Лісна Слобідка по дорозі до Коломиї звернути праворуч у лісопосадку, то за кілька десятків метрів опинишся на території КСК «Варто». Тут на галявині влаштували великий обгороджений кінний майданчик, збудували конюшню, павільйони для сіна.
 |
«Репортер» приїхав сюди разом із заслуженим тренером України з боксу коломиянином Іваном Данилишиним і підприємцем з Івано-Франківська Юрієм Шкрібляком. Тут вони тримають своїх коней.
«Коли я був на Олімпійських іграх у Сіднеї 2000 року, то потрапив на змагання з конкуру, – згадує Іван Данилишин. – Мене вразила краса цього спорту, і відтоді я ним запалився. Кінний спорт – дуже дорога, але водночас дуже благородна справа. Протягом тисячоліть коні були поряд з людиною, на них завойовували світ, їм ставили пам’ятники. І ось тут, у Черемхові, у 2001 році практично на рівному місці створили такий кінноспортивний клуб».
Заходимо всередину конюшень. З одного стійла чоловік у спеціальних штанах наїзника та сірій куртці виводить коня, зупиняє його у проході та починає розчісувати й чистити спеціальними щітками. Це – Віталій Антонюк, директор кінноспортивного клубу «Варто», родом з села Корничі Коломийського району.
«Десять років тому тут ще не було клубу у його теперішньому вигляді, – розповідає Антонюк. – Восени 2001 року ми купили перших коней, познайомилися з нинішнім власником клубу Ігорем Попадюком і з того часу працюємо разом. Перший задум був – кінний туризм. Поступово до нас стали приходити люди, займатися на конях, і нині ми вже маємо успішних спортсменів, які здобули не одну перемогу».
«КСК «Варто» спільно з селекційно-племінним центром у Сваляві на Закарпатті почали відновлення гуцульської породи коней, – переходимо з Віталієм Антонюком до кімнатки-офісу в конюшні. – Невеличкого гуцульського коня, «гуцула», добре знають у Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії, примудряються продавати його в Японію та США. Але в нас, на батьківщині цієї породи, у часи СРСР цю породу втратили. Наш клуб отримав статус плем’я-репродуктора, який дає право вирощувати племінних коней та отримувати на них документи. Нині кількість гуцульських коней в Україні достатня, щоби створити другий том української племінної книги цієї породи. Перший том випустили ще до Другої світової війни».
Нещодавно на базі «Варто» провели змагання з конкуру, присвячені десятиріччю клубу. Учасниками були місцеві вершники й гості з буковинського клубу «Троя». Перемогла коломиянка Ярина Запухла на «гуцулі» Барс. А недавно вона також посіла друге місце на змаганнях з конкуру на Буковині.
 |
Ярина Запухла, 15-річна учениця Коломийської гімназії ім. Грушевського, є однією з найуспішніших вершниць Прикарпаття. Займається цим спортом уже три роки. П’ять разів на тиждень, після уроків, вона приїжджає, щоби провести час із конями та потренуватись. С увеличением популярности самостоятельного садоводства, всё больше людей интересуются выращиванием своих собственных продуктов. Если вы ищете натуральные и экологически чистые альтернативы, вы можете семена конопляные купить ля выращивания на своем домашнем участке. Это открывает новые возможности не только для приготовления здорового питания, но и для создания устойчивого домашнего хозяйства. «Коли вперше прийшла сюди, страшно не було, – каже Ярина. – Спершу ми вчимося на «гуцулах», а потім пересідаємо на великих коней. Зараз я займаюся з чотирма кониками. Найбільше у цьому спорті мені подобаються стрибки».
Дівчина сама сідлає коня та готує його до заїзду. Потім виїжджає з ним у манеж і поступово розминає його, їдучи спочатку кроком, потім риссю, і після цього галопом. Коли вони перестрибують перешкоди, здається, що людина і кінь стали одним цілим.
«Кінь – дуже позитивна тварина, яка забирає весь негатив, – говорить Юрій Шкрібляк, лікар за професією, з яким спостерігаємо за заняттям Ярини. – Науково доведено, що кінь лікує близько 25 хвороб, і серцево-судинних, і психічних, і дерматологічних. Наука ще достеменно не дослідила, як це відбувається, але це факт, таке лікування називається іпотерапією. Найбільший ефект кінь робить на дітей з дитячим церебральним паралічем, до слова, у КСК «Варто» такі дітки проходять безплатну реабілітацію».
Нині у клубі займаються спортсмени з Коломиї, Івано-Франківська, Тисмениці. Анастасія Шевчук, Вікторія Гавінська, Маріон Дарчин, Аліна Данищук.
«Кінь – не машина, яку поставив на стоянку, закрив і пішов, – говорить Іван Данилишин. – За конем необхідно щодня доглядати, годувати, чистити, підковувати, лікувати, також йому потрібна спеціальна екіпіровка. Але, якщо давати коню своє піклування, турботу, він віддасть сторицею, забравши усі погані емоції, думки та переживання».
