Дитина гір. У карпатському Татарові живе звичайнісінький чемпіон світу з рогейну

Василя Боднарука з Татарова друзі жартома називають дитиною лісу та гір. Дуже вже добре орієнтується на місцевості, бо Карпати обійшов, пробіг уздовж і впоперек. Василь – чемпіон світу з рогейну, є такий вид, близький до спортивного орієнтування. А нещодавно повернувся з чемпіонату Європи, що проходив в Італії. Там вони з командою увійшли в десятку найкращих.

Спортивним орієнтуванням 26-річний Василь Боднарук займається з дитинства. З третього класу почав ходити до гуртка при школі. Говорить, зараз вже такого, на жаль, нема, а шкода. За його словами, це такий вид спорту, який дуже добре підходить для дітей, бо ж – природа, емоції, фізичний розвиток, командна гра, квест. Вважає його ідеальним видом спорту, бо там поєднані біг і розум.

«Спортивне орієнтування – це орієнтування на місцевості за допомогою карти та компаса, – пояснює Василь. – На дистанції – півтора, п’ять чи десять кілометрів – є контрольні пункти, а твоє завдання – якомога швидше відвідати їх. Тут стратегія – все. У нас є такий вислів: голова не думає – страждають ноги. Це як у шахах – є безліч варіантів, але голов­не вибрати правильний та швидкий».

Більш серйозно цим спортом Василь почав займатися з 16 років – багато тренуватися, їздити на змагання.

У 2010 році вони командою – з Марією Шупер із Херсона та Віталієм Кінд­рачуком із Татарова – відправились на дев’ятий чемпіонат світу з рогейну аж до Нової Зеландії. Були єдині з України серед 600 команд з різних куточків світу. І вибороли там перемогу – пробіг­ли приблизно 90 кілометрів за 23 години і 40 хвилин.

Василь розповідає, рогейн – це інший формат спортивного орієнтування – добовий, командний. Учасникам видають карту на площу десь 200-250 квад­ратних кілометрів, а на ній —100-200 контрольних пунктів на дистанції до 180 кіломет­рів. У спортсмена є 24 години, аби зібрати максимальну кількість цих пунктів, де кожен має свою шкалу оцінювання, залежно від складності – від трьох і до десяти балів.

«У Нову Зеландію ми прилетіли майже в переддень змагань, тому організм не встиг зрозуміти, що щось не так і період акліматизації нас оминув, – сміється Боднарук. – Хоча, клімат дуже звичний для нас. Територія забігу – лісів мало, переважно поля. Бігли через ферми з вів­цями, кроликами».

Каже, найскладніше було перестрибувати металеві огорожі під напругою.

«У Карпатах усі огорожі дерев’яні, а там – теж дерев’яні стовпи, але ще натягнений металевий дріт, – розповідає спортсмен. – Якраз дощ на старті випав. Раз торкнувся рукою, то аж відкинуло. Організатори говорили, що все буде вим­кнено, але, напевно, недопрацювали. Старалися якось компасом та картою накривати і так перелазили».

Українські спортсмени проклали маршрут узбережжям Тихого океану. Краєвиди, каже Василь, – неймовірні! Вражала й рослинність – наприклад, берези, які ростуть поряд з пальмами.

«Вночі біжимо, присвітили ліхтариками, а на нас сотні очей звідусіль дивляться, так там багато тварин, – посміхається Василь Боднарук. – Ввечері взагалі рухатися дуже важко. Буває, моментами засинаєш на ходу. Мені, наприклад, сни сняться. От, йду і сниться, що піднімаюся сходами. Підіймаю ногу, провалююсь, падаю».

Далі були змагання у Чехії, Іспанії, Латвії тощо. З місяць тому Василь повернувся з чемпіонату Європи в Італії. Там українська збірна – калушани Сергій Мосман, Петро Полковніков, а також Василь Боднарук – посіли восьме місце.

Окрім спортивного орієнтування, Василь щороку бере участь у десятках змагань різного напряму – півмарафони, гірські забіги, мультигонки. Планує спробувати себе на тріатлоні. Єдине – треба ще навчитися добре плавати.