Олімпіада в Лондоні для івано-франківської легкоатлетки Христини Стуй почалася з суперечливих емоцій. Спершу вона стартувала на дистанції 200 метрів. На той момент в неї вже були серйозні досягнення у цій дисципліні: минулоріч взяла «бронзу» на чемпіонаті світу, а цього року була другою на чемпіонаті Європи.
У попередньому забігу Олімпіади Христина пробігла третьою та забезпечила собі місце у півфіналі. До того ж, показала свій найкращий результат — 22,66 секунди. Та наступного дня, у півфіналі, вона на одну десяту секунди була повільнішою, стала четвертою й не змогла пробитися до фіналу.
«Я задоволена результатом попереднього забігу, коли поставила особистий рекорд, — говорить Христина. — Але у півфіналі вийшло трохи гірше, не знаю чому».
Далі була естафета. Минулий рік став для української естафетної четвірки тріумфальним. Спочатку дівчата сенсаційно вибороли бронзу чемпіонату світу в Південній Кореї, а потім перемогли на командному чемпіонаті Європи у Стокгольмі. Тож не дивно, що у березні цього року їх назвали героями спортивного року в номінації «краща команда». І не дивно, що в Лондоні від них чекали прориву.
«Перед нами не ставили завдання показати сильний результат і завоювати медаль, — розповідає Христина. — Завдання тренерів було, щоб ми чітко тримали свої мітки на дистанції, щоб за правилами передавали паличку. Ми й самі чудово знали: якщо виконаємо все правильно, то матимемо медаль». До слова, коли спортсменки передають одна одній естафетну паличку, то та, що приймає її, взагалі не оглядається. Як каже Стуй, це результат довгих років тренувань, під час занять цьому моменту приділяють особливо багато уваги.
У попередні роки тренери час від часу робили перестановки у порядку участі наших спортсменок в естафеті. З 2010 року експериментували тільки з останнім етапом. Досі Стуй приймала естафету переважно четвертою — на неї припадала фінішна пряма. Та за кілька днів до лондонської естафети головний тренер української легкоатлетичної збірної Олександр Апайчев вирішив поставити Христину другою. Тепер порядок, у якому бігли наші атлетки, виглядав так: Олеся Повх, Христина Стуй, Марія Ремень, Єлизавета Бризгіна. Тож тепер франківчанку чекало випробування віражем траси.
«Я вважаю себе універсальною естафетницею, — каже Христина. — Після того, що я пережила, коли мені за 10 днів до старту сказали, що бігтиму другою, думаю, тепер зможу пробігти будь-який етап».
В естафеті українки привернули до себе увагу вже у півфіналі. Вони прибігли першими, випередивши навіть суперниць із Ямайки. А назавтра, у п’ятницю, 10 серпня, фінішували третіми.
Христина називає свою команду — dream-team, команда-мрія. «Думаю, це відбулося завдяки нашому великому бажанню показати результат і плоди своєї праці, — каже Христина Стуй. — Ми чотири роки готувалися до цього старту і, думаю, пробігли непогано. Я зрозуміла, що в нас буде медаль, коли Маша передала паличку Лізі. Я бігла за ними, раділа й ридала».
Як каже спортсменка, у перші два дні їй вдалося побувати у визначних місцях Лондона, походити, подивитися все ближче. На інших турнірах вона цього не змогла — тренери наполягали на якомога більшому відпочинку. Були й мінуси.
«Організатори побудували баскетбольну арену прямо біля олімпійського селища, — розповідає вона. — Матчі там відбувалися, коли ми вже спали. Було чути сильний гул. Якщо спали при відкритих вікнах, це дуже заважало, та якщо закривали їх, доводилося терпіти задуху в кімнаті».
У понеділок Христина Стуй повернулася до Франківська. Того ж дня її привітали голова ОДА Михайло Вишиванюк та голова облради Олександр Сич. Вони вручили їй квіти та медаль «За заслуги перед Прикарпаттям», але більше нічого конкретного не пообіцяли. «Щодо решти, що належиться бронзовій призерці Олімпійських ігор, то відповідні папери вже підписані, і ми зачитаємо їх дещо пізніше, — сказав Вишиванюк. — Попереду ще багато свят, на чергових заходах, думаю, ми зробимо вам якийсь сюрприз».
Тут доречно буде нагадати, що вже не один рік в області йдуть розмови про спорудження в Івано-Франківську відкритих бігових доріжок за міжнародними стандартами. Досі спортсменам відмовляли, мотивуючи відсутністю коштів. Думається, медаль Христини Стуй довела, що легкоатлети заслуговують достойних умов для тренувань в обласному центрі. Чекаємо дій від влади, і бажано більше конкретики.
Сезон для Христини не закінчився. Вона ще планує взяти участь у кількох комерційних стартах.
Досьє: Христина Стуй
Народилася 3 лютого 1988 року в селі Угринів Тисменицького району.
Закінчила Львівське державне училище фізичної культури та івано-франківський національний технічний університет нафти і газу.
Займається під керівництвом заслуженого тренера України Дмитра Яремчука.
Учасниця Олімпійських ігор у Пекіні 2008 року.
Бронзова призерка світу та чемпіонка Європи та в естафеті 4х100 м (2011 рік).
Бронзова призерка чемпіонату світу в бігу на 200 м (2011 рік).
Срібна призерка чемпіонату Європи у бігу на 200 м (2012 рік).
Бронзова призерка Олімпійських ігор у Лондоні 2012 року (естафета 4х100 м).
