Цьогоріч уже втретє в місті відбувся Frankivsk Half Marathon. Окрім кількох сотень тутешніх мешканців, вулицями Івано-Франківська бігали одесити, львів’яни, харків’яни, кияни, гості з Чернівців й Ужгорода. Були спортсмени з Молдови, Польщі, навіть США. Пробіг 10 км і «Репортер».
Надворі холодно й пасмурно, а на Вічевому майдані десь 600 людей. Стільки народу можна побачити лише на концерті якогось відомого гурту або в новорічну ніч. Куди не глянь, всюди люди з підкачаним тілом, та й одягнені стильно. Чоловіки здебільшого в майках і коротких шортах, дівчата й жінки — лосіни, яскрава футболка або кофта. Майже у всіх на руках закріплені трекери. Говорять одне з одним, діляться враженнями від попередніх забігів. Не приховують, що хочуть покращити особисті рекорди. Деякі бурмотять щось під ніс, певно, налаштовуються.
За дві години до початку забігів організатори почали видавати стартові пакети. Серед головного — чіп-фіксатор часу на кросівки, карта траси та номер учасника. Було три дистанції для дорослих (від 18 років): 5, 10 і 21 км і командна естафета. Змагалися й діти — на 100, 300, 500 і 1000 м. Основні забіги мали розпочатися о 10:00, однак старт трохи затримали. Аби люди не позамерзали, провели невеличку руханку…
Останні приготування: запальна музика в навушниках, програмка на телефоні для рахування відстані, відкидання зайвих думок. Хоч і був місяць підготовки, та перші метри даються важко. Вулиці перекриті, на дорогах поліція регулює рух. Перехожі захоплено спостерігають за кількасотною колоною, люди виходять на балкони, дехто підбадьорливо аплодує і кричить. На кожному повороті волонтери махають кольоровим прапором — вказують куди бігти. Мазепи-Гординського-Шевченка-парк-озеро. У горлі вже пересохло. Дівчина з Мальтійської служби допомоги простягає руку зі стаканчиком холодної води — вже легше дихати. Постійно змінюється ритм, бо поряд щоразу різні люди: обганяють, змушують «включитися» або ж навпаки — біжать у повільному темпі й пригальмовують. Нарешті — Чорновола, половина дистанції позаду.
Далі знову парк, Шевченка-Мазепи-Гординського. Дуже коле в грудях. Попереду хлопець у сірому спортивному костюмі оглядається, мовляв, доганяй, не здавайся. Збоку волонтер «дає п’ять» — енергії додалося, настрій покращився. Тепер точно треба добігти, доплентатися, доповзти — будь-що, лиш дістатися фінішної лінії.
Галицька-Сотника Мартинця-Грушевського-Петрушевича-Франка. Ще трохи, зовсім трохи, заключна пряма на стометрівці. Такий собі спринт, під час якого раптом відкрилося друге дихання, ноги вже самі несуть. Кілька секунд і позаду ті, що випереджали протягом всієї дистанції. Руки вгору, глибокий видих. Ура, особистий рекорд — 10 км менш ніж за годину!
На фініші вітає колега Софія Дейчаківська, фотографує щасливого й мокрого. Волонтери-мальтійці пропонують гарячого борщу та узвару. Наварили вони дуже багато, кажуть, 250 і 200 літрів відповідно. Ще були кілька ящиків з апельсинами, бананами та яблуками — їх брали всі, навіть ті, хто не бігав.
Ейфорії додала ще одна подія. Після фінішу майстер спорту з марафонського бігу Володимир Юрчук, який тренує франківців, вийшов на сцену. Там він освідчився своїй коханій — Оксані Угринчук. Подарував букет троянд і обручку. Оксана сказала Володимиру: «Так!». До речі, обидва зайняли другі місця у своїх забігах на 21 км.
Frankivsk Half Marathon, який уже втретє називають спортивною подією року в місті, однозначно вдався. Єдине — не всім вистачило медалей учасника забігів, але організатори обіцяли скоро вислати поштою.
Comments are closed.