Днями Франківський півмарафон оголосив про відкриття реєстрації на забіг у 2017-му. За останні кілька років біг став частиною міської культури франківців. І до того доклалися ініціатори соціального бігового клубу «Gutsul Running Club», які третій рік вчать містян правильно бігати, пише Репортер
Не люблять, бо не знають
«Скажу одразу – я не бігаю щодня. Не бігаю все життя. Не бігла марафон, – посміхається організаторка клубу Дана Антонишин. – Я не спортсменка і не тренер. А ще я не тільки бігаю, в мене ще є освіта і робота. Більше того, я не любила бігати».
Подружитися з бігом дівчина намагалася цілих вісім років.
«Десь з 11-річного віку щоліта в мене траплявся священний день в липні – я прокидалась о шостій ранку та йшла на вранішню пробіжку. Ми всі подивилися «Беверлі Гіллз», побачили, що всі герої зранку бігають. Це все, що ми знали про біг, – каже Дана. – Прокидаєшся вранці, пробігаєш 200 метрів і все – справа болить, зліва коле, дихати не можеш. Йдеш додому і повторюєш те саме, але вже наступного року».
Ситуація змінилася в 2012 році. Дивлячись, як легко спортсмени долають кілометри, зрозуміла, що, напевно, щось робить не так. Почала шукати професійну літературу, розпитувати спортсменів. І побігла.
Регулярно Дана бігає уже три роки. Зізнається, отримувати справжнє задоволення від бігу почала після року тренувань. Нині каже, у більшості людей не доходить до другої пробіжки, бо бракує знань, як бігати правильно.
Серед основних помилок початків називає форсування навантажень і нерегулярні тренування.
«Люди намагаються зробити все, ще й швидко, багато і щоб виглядало гарно. Але не можна сидіти вдома, а потім взути кросівки і пробігти 3 км. У таких випадках часто травмуються і роблять висновок: біг – це не моє, – каже Дана. – В такі моменти згадую, як маленькі діти вчаться ходити. Якби вони після кожного падіння вирішували, що то не їхнє, то ніколи б не ходили».
Двічі на тиждень
Навчати франківців бігу Дана Антонишин взялася напередодні першого Франківського півмарафону у 2014 році.
«Ми почали організовувати півмарафон. Познайомилися з організаторами з різних міст і водночас з людьми, які створювали бігові клуби в великих містах, – розповідає Дана. – Я подумала, чому в Києві клуб є, а у нас немає? Взяла і зробила у Франківську».
Так з’явився «Gutsul Running Club» – безкоштовний біговий клуб, в якому кожен охочий незалежно від рівня підготовки й віку може спробувати позайматися бігом під керівництвом професійних тренерів.
Три роки поспіль учасники клубу збираються щовівторка та щосуботи о пів на дев’яту ранку на міському озері або в манежі фізкультурного коледжу на тренування. Перший рік заняття проводила сама Дана, час від часу запрошуючи до Франківська знаних спортсменів. У 2015-му мрія дівчини здійснилася і за навчання взялись професійні спортсмени – подружжя Дмитра та Олесі Дідоводюк. Нині вже більше року тренування проводять чемпіонка України з гірського бігу Оксана Угринчук та майстер спорту з марафонського бігу Володимир Юрчук.
Учасниками клубу є понад півсотні людей різного віку. «Як знаходили учасників? Просто написали у мережі Facebook, а далі спрацювало сарафанне радіо, – каже Дана. – Бігові тренування не означають, що ми півтори години бігаємо. Зараз їх планують тренери. Це можуть бути силові вправи, бо силова підготовка важлива, вправи на координацію – і бігові».
Попри те, що клуб не ставив за мету готувати спортсменів, нині учасники «Gutsul Running Club» беруть участь у забігах серед любителів в різних містах України, а є й такі, що пробігли Стамбульський, Паризький марафони та марафон в австрійському Лінці.
Свої рекорди
«Для тих, хто лише починає бігати, важливо знайти однодумців, бо, як показує практика, власної мотивації вистачає на три-п’ять разів. Клуб – це спільнота дорослих людей, які обрали для себе біг як активність, – каже дівчина. – Ми спортивний клуб, але не професійна легкоатлетична школа. Тут ніхто не буде тебе змушувати і штовхати в спину. Люди бояться йти у клуби, бо думають, що там усі круті, класно бігають і будуть лише їх обговорювати. Та в нас навпаки – кожен допомагає один одному, бо пам’ятає на власному досвіді, як то було починати».
Зараз клуб – це місце, де можна не лише навчитися бігати, але й знайти друзів.
«Коли ми тільки починали, на кожне тренування приїжджало одне подружжя. Коли познайомилися ближче, то дізналися, що вони двічі на тиждень приїжджають із Калуша побігати, бо їм імпонує ідея соціального клубу, – розповідає Дана Антонишин. – Це дорослі люди, які розуміють, що не стануть чемпіонами Європи, але яким подобається бігати. Вони ставлять свої рекорди. І раді з того, що знайшли однодумців».
Охочих навчитися бігати «Gutsul Running Club» чекає щовівторка і щосуботи о 8:30 на міському озері. Побігли?
