Ініціатор громадської організації «Тепле місто», франківець Юрій Филюк нещодавно повернувся з експедиції Антарктидою. Протягом 21 дня він подорожував на яхті поміж айсбергами та льодовиками. До речі, під прапором Івано-Франківська.
Просто вдихати природу
У подорож Юрій Филюк вирушив 18 грудня. Каже, взагалі до цієї експедиції готувався зо два роки. По-перше, це доволі дорого, бо багато перельотів і треба спецспорядження. Наприклад, оренда яхти на 21 день вартує 40 тисяч доларів на дев’ятьох. По-друге, треба зібрати чимало різної документації, дозволів, страховок. Але цим усім займалися організатори експедиції, друзі Филюка з Києва — команда «Paganel Studio». Юрій говорить, що вони часто роблять небанальні подорожі по світу. Вони самі дослідники та фотографи, вивчають давні цивілізації на планеті. Аби компенсувати свої витрати, збирають такі групи цікавих людей.
До Антарктиди «цікавих» назбиралося з 25 — бізнесменів, IT-шників, працівників різних компаній. Їх розділили на три яхти. За словами Юрія, це була не наукова експедиція та й туризмом її важко назвати. Каже, то було пізнання дикої природи, незайманої частинки планети.
«Я хотів просто вдихати природу, — говорить Филюк. — Це те саме, за чим людина ходить у гори».
Неспокійний Дрейк
Усі кораблі на Антарктиду стартують із Чилі, з крайньої точки цієї країни — містечка Пунта-Аренас. Там є великий порт, багато військових кораблів, яхт. Також містечко має аеропорт, звідки відправляються прямі рейси на Антарктиду. Але на холодний материк Филюк добирався на новозеландській яхті «Saoirse», що в перекладі з гельської (ірландської) означає «Свобода».
До Антарктиди Филюк з компанією йшли через протоку Дрейка чотири дні. Каже, це найскладніша частина серед мореплавців, адже 300 днів на рік там шторми, а хвилі досягають 15 метрів. Але їм пощастило. Було більш-менш спокійно.
«Крім нас, були троє членів екіпажу, капітан Грег і його дружина Кері, яку ми називали капітаншею, — розповідає Филюк. — Вони самі науковці і возять такі комерційні поїздки, аби трохи підзаробити. У них дві яхти, в одній живуть і називають її домом. Це вже їхня 18 поїздка в Антарктиду».
І для Филюка з компанією яхта стала домом, бо провели на ній 21 день. Вдень висаджувалися на материк, а на вечір верталися на яхту. Кожен по черзі ніс вахту та чергував уночі, аби човна не розвернуло і він не зіштовхнувся з айсбергом.
На кораблі треба мати спецодяг, який не промокає, бо хвилями накривало навіть в ідеальну погоду. Плюс, каже Филюк є спеціальні костюми, які їх заставляли одягати, коли виходили на маленькому моторному човні до материка.
«Температура води від +2 до – 1, — говорить Юрій. — Людина в середньому в такій воді може пробути до трьох хвилин. Не більше. Якщо ти вилітаєш у шторм з яхти, то шансів на те, що судно одразу розвернеться і тебе виловить — майже нема. А ці костюми мають такий ущільнювач, що людина в ньому може вовтузитися в морі до півгодини. У нас ніхто не вилітав і таких небезпечних моментів не було».
Найважче у цій подорожі, говорить Филюк, морська хвороба. Нудило всіх. «70 % часу ти валяєшся, як амеба, — розповідає мандрівник. — Ти недієздатний, але вахту треба тримати. Помагало, якщо вийти на свіже повітря, хоч і сильно качає, але поглядом ти тримаєш горизонт і трохи попускає».
Під франківським прапором
До Антарктиди мандрівники дійшли напередодні Нового року — зранку 31 грудня. Тут і була перша висадка, перші пінгвіни. Тут Юрій Филюк урочисто повісив прапор з логотипом Івано-Франківська. І далі вже експедиція проходила під двома прапорами — українським і франківським.
«Усі члени експедиції знали, що наше місто — найкрутіше в Україні, — посміхається Юрій. — І скоро вони приїдуть в гості. Отже, Франківськ в Антарктиді знають!».
Щодо температури, то сягала вона позначки -5 °C. «Ми там були якраз влітку, — розповідає Филюк. — Температура досить комфортна. Я купався щодня. Холодно до неймовірності, але дуже класно».
Там же в Антарктиді двоє з їхньої експедиції відгуляли весілля. Вони давно розписані, а вінчальну церемонію вирішили влаштувати на айсбергу. Крім того, в капітанів є таке право, що вони можуть вінчати людей.
А жінка, яка давно розлучилася з чоловіком, але ніяк не могла відпустити ті стосунки, в Антарктиді викинула обручку за борт…
Три роки за яйце
За словами Юрія, наодинці з незайманою природою людина може знайти себе. А незайманою та краса лишається завдяки суворому контролю.
«Ми зустрічали військовий британський корабель, який зупиняв кожну яхту і робив ревізію, аби не було жодних викидів масла у воду і всього іншого, — розповідає Филюк. — Також перевіряють усі бази, які є на материку».
Там суворо заборонено втручатися в життя природи, особливо не можна чіпати звірів, хоч вони там на відстані витягнутої руки. Багато китів-горбачів, косаток, які плавають поруч з кораблями, морські коти, слони, леопарди відлежуються на березі. Пінгвінів — море!
«Вони смішні до неможливості, — розпливається у посмішці Филюк. — Науковці, з якими спілкувалися, розказують, що у кожного свій характер. Є дуже добряки, є такі, що не люблять гостей і сичать на них, а є дуже цікаві до гостей. Бачили навіть двох пінгвінів-альбіносів — білих. Це велика рідкість. А якщо ти візьмеш яйце пінгвіна і тебе на тому зловлять, то автоматом отримуєш три роки в’язниці».
Вернадський у шоці
В Антарктиді мандрівники були на українській метеорологічній-науковій станції «Академік Вернадський», де живуть і працюють 12 наших науковців.
«Це був перший раз за всю історію станції, щоб до них підійшли кораблі з українськими прапорами, — хвалиться Юрій Филюк. — Вони були щасливі, як слони. Там час від часу приходять якісь гості, але зазвичай англомовні, а тут не повірили в своє щастя — кияни, франківець! Ми там з ними пробули два дні. У них річний контракт, якраз на той момент в Антарктиді вони жили дев’ятий місяць. Цікаво, що дехто вже не перший рік там. Показували свій побут, як живуть. Гарно там, хоч важко психологічно, бо ти відірваний від світу. Мені це до душі. Я би сам так рік пожив. Це щось інше, щось чоловіче».
На кожній станції є вказівники. Така традиція, що ставлять напрямки до міст, особливо рідних і вказують кілометраж, скільки від них до Антарктиди. Наприклад, до Києва — 15168 км, до Львова — 14840 км.
Филюк розповідає, що коли вернулися у Пуанта-Аренас, то скинулися з хлопцями і закупили для «Вернадського» цигарок і харчів. Усе передали кораблю, який рушав у той бік.
За словами Юрія, щодня мандрівники робили вилазки на материк і відвідували різні бази. Наприклад, на чилійську військову базу їх пустили без проблем. Людям там дуже раді. Филюк навіть подарував командиру бази футболку з франківським козаком.
Найчесніші знання
Такі подорожі, каже Юрій, дають можливість відчути себе жителем планети. І чим швидше ти сприймаєш межі свого дому, тим яскраво бачиш, яким різним він може бути.
«Будь яка поїздка — це як прочитати книжку чи послухати тренінг, — говорить Филюк. — А подорож — найчесніший спосіб отримувати знання, бо він безпосередній. Книжку ти сприймаєш через призму вже чиїхось думок, а тут ти їх отримуєш в чистому вигляді. Я відчуваю, що моє світосприйняття стало іншим. Завдяки таким поїздкам здобуваються якісь нестандартні, божевільні ідеї. А коли ти живеш в якихось своїх рамках, то обмежений кількістю рішень».
Тепер до літа Филюк, каже, осідає в Івано-Франківську та буде робити його ще «теплішим». А взагалі мріє на два місяці відправитися з кількома друзями у якісь дикі місця — на виживання.
Фото з особистого архіву Юрія Филюка та з Facebook сторінки «Paganel Studio»
Comments are closed.