Мовне питання зазвичай піднімає хвилю дискусій на тему національної ідентичності. Побутує думка, що українська досі витісняється з інформаційного вжитку. Наочним прикладом є русифікація преси, телеканалів, радіо. Аби покращити ситуацію, Верховна Рада ухвалила закон про мовні квоти. І що тепер?
Ніч без обмежень
Раніше телекомпанії в Україні могли на власний розсуд вести програми українською або іншими мовами. Та з 13 жовтня вони будуть змушені дотримуватись нових правил. Адже в силу вступає закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації». Зокрема йдеться про те, що україномовний контент в ефірі загальнонаціональних і регіональних каналів має становити 75 %, а в ефірі місцевих – 60 %. Це означає, що передачі, фільми, випуски новин мають транслюватися або бути субтитровані українською. Однак допускається використання також і інших мов – в разі репортажів з місця подій, виступів гостей і героїв сюжетів, музичних кліпів та будь-яких творів. Квот треба дотримуватись з 7.00 до 22.00, далі – жодних обмежень.
Однак деякі медійники вважають, що квоти не суттєво вплинуть на українського глядача. Справа в тому, що, згідно з моніторингом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, нині 15 загальнонаціональних каналів уже дотримуються 75-відсоткової української квоти або наближаються до неї. Лише на «Інтері» та «Україні», які належать відповідно Дмитру Фірташу та Рінату Ахметову та пов’язані з «Опозиційним блоком», частка української мови становить тільки 26 %.
Що ж стосується місцевих ЗМІ, а особливо східних областей, то для них 60 % української – не так вже й багато.
«Важко говорити про якісь зміни, позаяк ми живемо на заході країни і в нас завжди було 100 % україномовного продукту, – каже співзасновник телеканалу 402 Володимир Фомін. – Що стосується східних областей, то для них ситуація практично не зміниться. 60 % – не багато. Зрештою, я вважаю, що навіть ці квоти там ніхто не буде виконувати».
«60 % для місцевих ЗМІ – це намагання законодавця, а точніше держави, підлаштуватися до мовної ситуації, яка є в Україні, – говорить головний редактор ТРК 3-Студія Ярослава Угринюк. – Ми не можемо махнути чарівною паличкою і перевести все телебачення на 100 % української. Думаю, квоти є адекватними реальному стану справ. Але, як і більшість українців, сподіваюся, що це лише початок шляху і далі будуть наступні кроки щодо впровадження української мови в телеіндустрії».
За словами Угринюк, мовні квоти – крок позитивний, проте його треба було зробити ще в дев’яностих.
Все одно забагато
Найбільшими противниками закону стали ті телеканали, які на сьогодні не мають в ефірі й половини мовлення українською. Для них найбільшою проблемою є трансляція російських серіалів, які вони не рвуться дублювати українською. Замінювати ці серіали іншим іноземним дубльованим продуктом телекомпанії теж не хочуть, бо вважають, що це призведе до падіння рейтингів.
Так, медіахолдинг «Інтер Медіа Груп» оприлюднив офіційну заяву, в якій йдеться, що новий закон порушує права російськомовних громадян України. «Опозиційний блок» почав збирати підписи під зверненням до Конституційного суду з вимогою визнати цей закон таким, що не відповідає Конституції України.
Та, на думку Ярослави Угринюк, російської мови в українському телеефірі навіть при цих квотах буде забагато.
«Українське ТБ настільки зросійщене, що донедавна треба було переживати за дискомфорт, який відчував україномовний глядач, – каже вона. – Як засвідчив досвід з попереднім квотуванням радіоефіру, у нас достатньо і україномовного продукту і готового його сприймати населення. Адже жодне радіо в Україні не закрилося після запровадження квот на україномовні пісні. Так, частина населення не відразу буде готова. Але в наших реаліях держава повинна вести системну гуманітарну політику, а населення в будь-якому разі піддається поступовій освіті».
У свою чергу, Ігор Маслов, представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Івано-Франківській області, зазначає, що власники деяких телеканалів, очевидно, не зацікавлені в тому, щоб Україна була незалежною державою зі своїм інформаційним простором, і вони всіляко опираються навіть найменшому збільшенню частки державної мови в ефірі.
«Давайте трохи повернемося назад. Пам’ятаєте, скільки було критики українського дубляжу кінофільмів та галасу навколо того, що фільми українською ніхто не буде дивитись? Що маємо зараз – український дубляж фільмів є надзвичайно популярним, – говорить Маслов. – Згадайте, як багато було суперечок рік тому про квоти на україномовну пісню. Що маємо в результаті? Невже зараз хтось може сказати, що ці зміни не мають позитивного результату? Так само і з мовними квотами на телебаченні. На мою думку, критикують цей закон тільки ті, хто принципово не хоче його виконувати, хто проти української мови на телеекранах. Результат введення в дію цього закону – тільки позитивний. І ніяк інакше».
Вчитись треба у французів
Стежити за дотриманням телеканалами закону має та сама Нацрада. Якщо вона виявить порушення, то телевізійники муситимуть заплатити штраф у розмірі 5 % загальної суми ліцензійного збору. Суми можуть сягати від десятків до сотень тисяч гривень – залежно від території мовлення.
Та щоб реформа справді увійшла в дію, необхідно створювати якісний україномовний контент, запит на який через квоти у будь-якому разі зросте.
«Потрібно впустити на загальнодержавні канали людей, фахівців від телебачення, які думають і говорять українською, які є креативними і вміють в сучасних умовах створити якісний конкурентний продукт, – каже Ярослава Угринюк. – Такі люди є, і вони вже починають працювати в українському ТБ. Не треба придумувати міфи, що в Україні немає харизматичних, розумних, україномовних журналістів чи телеведучих. Вони є!».
Квотування телерадіоефіру в тій чи іншій формі застосовують у багатьох країнах: Латвії, Естонії, Нідерландах, Хорватії, Угорщині, Румунії, Ірландії, Албанії, Словенії, Великій Британії, Індонезії, Аргентині, Венесуелі, Чилі, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, ПАР тощо.
Враховуючи мовну ситуацію в нашій країні, де актуальною є загроза русифікації, корисним взірцем для наслідування може служити французька модель. Прагнучи захистити власну кіноіндустрію, французький уряд встановив жорсткі обмеження, порівняно з іншими країнами ЄС. Окрім кіно та серіалів, було введене обов’язкове використання французької в усіх телепрограмах. Навіть якщо передачі або фільми поза зазначеними в законі квотами транслюються мовою оригіналу, вони мають супроводжуватися синхронним перекладом, або ж субтитрами французькою.
Безумовно, прийняття нового закону позитивно вплине на телевізійне мовлення. Проте, якщо ми хочемо справді українське ТБ, треба приймати більш чіткі та менш компромісні законодавчі акти.
Comments are closed.