Як ми плекаємо мову

Уже зовсім скоро, 9 листопада, відзначатимемо День української мови та писемності. Тема мови в Україні – болюча. Але на Прикарпатті, яке традиційно вважається краєм патріотичним, ситуація виглядає однозначно – ми за українську. І чи не кожен другий готовий доводити це роздертою на грудях сорочкою. Як воно є насправді, спробуємо розібратися на прикладі кількох буденних ситуацій.

Вчать у школі

Як відомо, з цього навчального року п’ятикласники вчаться за новим державним стандартом. Однією з новацій є вивчення другої іноземної. Хто б сперечався з тим, що в нинішньому світі дитині не завадить знання кількох мов. Якби не одне хитреньке «але».

За даними Міносвіти, 23 % цьогорічних п’ятикласників другою іноземною вивчають російську. Як таке може бути? Адже, згідно з сумнозвісним законом про мови, російська в Україні вважається не іноземною, а мовою національних меншин?

Як пояснює Марія Мрічко, начальник відділу дошкільної та загальної середньої освіти відповідного управління ОДА, в Україні є чотири іноземні мови – англійська, німецька, французька та іспанська – для вивчення яких вироблений державний стандарт, програми, підручники та критерії оцінювання». А російська? Виявляється, що цього року МОН дав освітянам такі методичні пояснення: у п’ятому класі в обов’язковому порядку вивчається друга іноземна мова – у списку перелічені ці чотири мови плюс російська або інша мова національних меншин.

Навіщо це було міністерству, можна лише здогадуватися. Дмит­ро Табачник собі знає. Але маємо ті 23 %, серед яких і 385 прикарпатських учнів. І найбільше у Коломиї та Рожнятівському районі – 103 і 105 дітей відповідно. Звісно, для області, де є 13,5 тисячі п’ятикласників, цифра невелика. Але навіть при таких обсягах виникають проблеми.

По-перше, каже Марія Мрічко, в Україні немає держстандарту для вивчення російської, як, зреш­тою, й інших мов нацменшин саме як других іноземних. Тож немає ані програм, ані підручників. По-друге, цим дітям взагалі не видали ніяких підручників з російської. Бо Івано-Франківщина просто не замовила їх у міністерстві.

«Ситуація така, що минулого року, коли ми робили замовлення на підручники, то давали запит у школи, – пояснює Мрічко, – а ті визначалися, працювали з батьками і показували нам статистику, що от на наступний рік будуть вивчатися такі-то мови. Мови нацменшин тоді взагалі не звучали. Тож і підручники ми не замовили».

Тоді навіщо йти на такі складнощі? В управлінні освіти кажуть, це вибір батьків. «Ми промоніторили, чим викликана ситуація з російською, – каже Марія Мрічко. – Причина чисто прагматична – якщо діти вивчають уже одну іноземну, а у п’ятому класі додається друга, то це просто важко дітям. І частина батьків обрала дітям найлегший шлях. Ми їх попередили про ситуацію з підручниками, та це не змусило їх передумати – сказали, купимо самі».

Чи не на це розраховувало міністерство?

Для чіткості картини варто додати, що польську, яка теж є мовою нацменшин, на Прикарпатті вивчають 446 учнів. А загалом по Україні – лише 1,6 % п’ятикласників.

Купуємо в магазині

А тепер звернемо увагу на геть буденні деталі. Нещодавно у соц­мережах поширили фото звичайного чоловічого шампуню, купленого у Франківську. Справа в тому, що промаркований він був російською мовою. І це, звісно, викликало дискусію про євростандарти, наш вибір і т. д.

Буря у склянці води? Можливо, й так. Але достатньо було переглянути баночки у рідній ванні, аби зрозуміти, що це далеко не виняток. Мило, гель для душу, шампунь, пінка для волосся – всі вони куплені у Франківську та всі марковані російською.

То, може, так і має бути? Як кажуть в обласній інспекції захисту прав споживачів, це є прямим порушенням закону. «Відповідно до п. 1 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» «Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, – говорить головний спеціаліст інспекції Оксана Корицька. – Згідно з цією ж статтею, інформація має бути державною мовою. А державною у нас є українська».

Але, як бачимо, далеко не всі виробники того дотримуються. Так в інспекції показують цінники на «рошенівські» цукерки, які зібрали в одному з Долинських магазинів. Усі російською. «Ми були шоковані, перший раз таке побачили на території області, – обурюється Корицька. – От, здавалося б, український виробник, усі фабрики на території України, ну для кого вони малювали ці цінники?!».

До слова, покарання за такі речі далеко не дріб’язкове. Як каже Оксана Корицька, штраф – 30 % від вартості партії товару, і сплатити його має саме магазин. Така процедура – відповідає той, хто продає товар споживачу. Потім уже магазин, якщо має певні договірні стосунки з виробником, може відшкодувати у нього ці гроші.

«У нас цієї весни було звернення, – продовжує Корицька. – В одній з аптек Івано-Франківська усі цінники на продукцію були російською мовою. Жіночка нам написала заяву, ми пішли туди на позапланову перевірку. Виявилося, що цінники надходять у всю мережу цих аптек централізовано, з офісу в Києві. Ми зобов’язали їх усунути порушення. І за місяць вони поміняли всю свою програму – тобто цінники по всіх своїх аптеках по цілій Україні».

Тож виходить, що вплинути на ситуацію може кожен із нас і то доволі просто. Бачите «не наше» маркування – пишете заяву в інспекцію. Для магазину 30 % вартості партії – то таки солідна сума. Наступного разу вони вже й самі придивлятимуться до написів. Та більшість зараз скаже: «Чи мені більше немає що робити?!». Отож бо.

Дивимося кіно

Іще один штрих – кіно. Які фільми та програми ми дивимося по телевізору чи через інтернет, обираємо український дубляж чи російський – цієї статистика не скаже ніхто. Хоча кожен знає про себе.

Спробуємо зорієнтуватися по тій ситуації, де є точні дані, по кінотеатрах. Як відомо, з жовт­ня у прокаті йде перший український дитячий пригодницький фільм «Іван Сила». Цю стрічку до Івано-Франківська навіть рек­ламувати приїздили – відомий український актор і режисер цього фільму Віктор Андрієнко та стронгмен і виконавець однієї з ролей Василь Вірастюк. Фільм добрий, позитивний, україномовний. Самі дивилися, інших питали – всім подобається. Тож про якість можна не казати.

За інформацією кінотеатру «Космос», «Іван Сила» іде в них з 3 жовтня і по сьогодні. Станом на 27 жовтня відбулося 30 сеансів, на яких стрічку подивилися 1100 глядачів. Тобто в середньому десь 36 глядачів на один сеанс.

А 24 жовтня в кінотеатрі почався показ російської комедії «Гірко». На те ж 27 жовтня відбулося 12 сеансів, 700 людей – 58 на сеанс.

Ще можна увімкнути телевізор. А можна і не вмикати – там і так усе зрозуміло.

Висновки? А їх кожен має робити сам. З Днем української мови!