Ось уже майже 20 років вважається, що ми живемо в незалежній державі. Тож яких успіхів досягла Україна за цей час? Із 52 млн. нас залишилось 46 млн., і тенденція до скорочення зберігається. Від 2 до 6 млн. (за різними даними) шукають кращоЇ долі за кордоном. Наші матері, дружини, сестри підтирають дупи європейцям, чоловіки відбудовують їхні міста. Високоосвічені українці працюють у всіх галузях економіки зарубіжжя. Загалом – це цвіт нації, найактивніша її частина. Вони виявилися непотрібними у так званій своїй державі.
А як живеться тим, які ще не виїхали? За рівнем життя – зарплат, пенсій у переважної частини населення – ми займаємо передостаннє місце в Європі.
А чи усім так погано живеться в Україні? Та ні. Прекрасно почувають себе ті, що розграбували багатство держави, й посадовці, які посприяли їм у цьому. Всі, хто побудував свій добробут на беззаконні та хабарництві.
Тож який суспільний устрій побудований в нашій державі?
Підходящого наукового терміну я не знайшов, проте, на мою думку, його можна умовно назвати – державно-злодійський-чиновницький монополізм. Іншими словами, для «своїх» – повна безкарність, для решти – закон. В Україні цілі вертикалі органів влади є неефективними, вони працюють проти власного народу, їхнє основне призначення – сприяти збагаченню можновладців.
Отже, можна говорити не про окремі недоліки влади, а про відпрацьовану, спрямовану проти народу систему. Її кістяк, її основа збереглися ще з радянщини. Адже чиновники вищого ешелону колишнього Союзу нікуди не ділися. В їхньому розумінні незалежність України лише для того й була потрібна, щоб не залежати від чиновників із Москви.
Але ж за 20 років за бажанням можна було цю систему реформувати або знищити? Тим більше, що до влади приходили різні політичні сили, зокрема, й ті, що називали себе демократичними. Та, на жаль, жодна політична сила не зробила для того жодного кроку. Навпаки, з кожним роком ця система зміцнюється.
Замість того, щоб закласти в основу формування влади принципи, за якими живе весь цивілізований світ – професіоналізм, порядність, патріотизм – у нас діє інший принцип: кради і збагачуйся сьогодні, бо завтра можеш позбутися посади.
Мільйони українців віддали життя за ідею незалежності. Багато кращих представників нації пройшли через тюрми і концтабори. На зорі незалежності частина з них прийшли у велику політику та владу, чим підняли довіру народу до неї. Але, на жаль, ці патріоти пішли з влади, їх витіснили інші, які приватизували хороші ідеї та зовсім не збиралися втілювати їх у життя. Замість об’єднання нації вони почали її розколювати. Замість покращення добробуту нації, почали працювати лише на свій власний.
У чому причина такого стану, може вона криється в нас самих? Поки кожен із окремо взятих українців не зрозуміє, що майбутнє наших дітей і внуків залежить саме від нього – нічого не зміниться. А сила наша – в єднанні. І неважливо, до якої національності відносить себе людина. В кожній нації переважна більшість – порядні люди. Ми всі – патріоти України.
Звісно, у цих рядках я не відкрив нічого нового. Про наші порядки знає кожен українець, і більшість не хоче жити за злодійськими законами, а прагне життя в цивілізованій державі. То де та совість нації, її кращі представники, які не дали себе приватизувати окремим політичним партіям, не продалися? Разом ми змінимо ситуацію на краще.
Напевно, вже пора утворити кардинально нову політичну силу, побудовану на справжніх демократичних принципах: формування – знизу до верху, відповідальність – зверху до низу, яка би представляла інтереси народу та формувала справді народну владу.
Зробімо це разом!
Мирослав Прокопів
