Швеція мало освоєна нашими заробітчанами. Серед тамтешніх українців є городенківська сім’я Жибчинів. Лідія та Віктор приїхали до Стокгольма, коли їхньому синочкові Валентину було два роки. Поміж дітей швидко освоїв мову, став своїм. Усі діти у Швеції повинні бути в дитсадку чи школі. Вони отримують матеріальну допомогу, навіть якщо батьки не працюють або нелегали.
Нині Жибчини мають статус резидентів, з усіма правами, крім виборчого. У передмісті Стокгольму купили квартиру. Глава сімейства працював на нафтопереробному заводі, зараз – в автофірмі. Валентинові 14 років, ходить до восьмого класу англійської школи. Сім’я поповнилася двома донечками: чотирирічна Юля і дворічна Евеліна відвідують дитсадок. Їхня мама стажується там же на вихователя. Під час декретних відпусток Лідія відвідувала безплатні курси шведської мови у вечірній школі, отримала відповідний сертифікат. 450 днів догляду за новонародженою дитиною оплачує роботодавець, 80 % від зарплати породіллі. Батько має використати для опіки над малюком 90 обов’язкових днів, зі збереженням зарплати. У декретну відпустку йде той із подружжя, хто має вищі виплати.
Знання державної мови у Швеції є обов’язковим для роботи. Це також дає можливість здобути спеціальну освіту. Лідія Жибчин, маючи в Україні вищу фінансову освіту, взялася у Швеції за освоєння нового для себе фаху – педагога. Нині вона навчається в середньому спеціальному закладі, отримує щомісячну стипендію 4 тис. крон. До грудня проходить практику, з отриманим диплом зможе працювати вихователем у садочку.
«Шведські дитсадки бувають державні і приватні, – розповідає Лідія. – Умови перебування в них практично однакові. Тут також є черги, й одразу по народженні дівчаток ми подали заяву у п’ять приватних і комунальний. Таке право кожного. Коли дитині виповнюється рік, назавтра їй мають обов’язково надати місце в одному із заявлених дитсадків. Протягом тижня мама відвідує заклад разом із малюком. За його утримання батьки оплачують однаковий відсоток від своєї зарплати. Місячне утримання сина коштувало нам 670 крон, а Юлії – 1080 крон. За двох донечок платимо лише 1250». (Долар США коштує сім шведських крон – Авт.).
Батьки в садок нічого не купують, не витрачаються на ремонти, оплачують лише харчування. Є різні меню для вегетаріанців і дітей-мусульман. На сніданок дають кашу або пластівці на вибір, канапки, чай, сухарики, печиво, сир і м’ясну нарізку. На обід лише одна гаряча страва. Вечеря – молочна. Овочів і фруктів у достатку.
«Найбільше здивувалася, що маленькі діти впродовж року сплять на терасах у колясках, – розповідає Лідія. – Зими тут суворі, а ходять у майках і босоніж, надворі – без шапок. У старших групах сплять в ігрових кімнатах. На килимі посеред підлоги розкладають матрацики й ковдри. Хоч є небезпека набратися якогось ОРЗ. Мама може лишитися вдома з дитиною на п’ять робочих днів, жодних довідок не вимагають, як і при влаштуванні дітей у дитсадок».
У групі на 20-25 дітей є кілька вихователів і педагог із вищою освітою. Навіть найменших навчають розрізняти кольори, дні тижня, рахувати, читати – в процесі гри чи роботи, наприклад, випікають із тіста літери. В садку панує дружня атмосфера. Вихователь «опускається» до рівня дітей. Борони Боже, щоб дитину змусили щось робити. Звертання тут виключно на «ти». Дорослі пояснюють ненав’язливо, сідають з дітьми в коло на підлогу. Їдять з малими за одним столом.
Швеція однією з перших підписала Декларацію ООН про права дитини. Шарпати, а тим паче бити не можна. Те ж стосується школи та сім’ї. Якщо вчитель побачить синці чи якусь тривожну поведінку дитини, повідомляє соціальні служби. Сусідка може донести на батьків, які на подвір’ї кричать на свою дитину. Таку сім’ю обстежують і можуть передати дитину іншій родині. З міркувань безпеки в дошкільні заклади не пускають чужих.
До школи дітей привозять і забирають батьки. П’ятирічні діти йдуть до підготовчого класу, так званої форшколи. Умови перебування там практично не відрізняються від дитсадка. Ще три роки – початкова освіта. Щоб не було знущання старших над меншими, діти з різних класів можуть навчатися в інших корпусах. Далі – шість років навчання в середній школі. Оцінки виставляють аж у сьомому класі, і їх знають лише вчитель та кожен учень зокрема, для себе. Класні збори не проводять, ментор (класний керівник) викликає кожного з батьків окремо. Шкільна програма значно простіша від української. Дроби вчать аж у гімназії. Дискримінації нема, за цим стежать психологи. Кожна дитина має право вивчати рідну мову, але у Стокгольмі є лише одна вчителька української.
Раніше по закінченні дев’ятирічки можна було йти працювати. Новий уряд прийняв закон про обов’язкове навчання в трирічній гімназії. Там профільне навчання. Підручниками і зошитами забезпечує держава. Поширене навчання через інтернет. Домашніх завдань майже нема.
«Статус учителя залежить від його підходу до дітей, – розповідає Лідія. – При рівних стосунках краще засвоюється інформація. Педагоги приходять підготовлені, щоб зацікавити вихованців. Репетиторства нема, а тільки безплатні консультації після уроків. Якщо діти показують погані результати, з учителем не продовжують контракт. Тоді страждає його репутація. Хоч не завжди винні дорослі. Середня зарплата вчителя – 32 тисячі крон, а в лікарів стартує від 35 тисяч».
Приватні школи фінансуються нарівні з державними, але мають кращу комплектацію кадрів. Держава оплачує всі вимоги шкіл. Додаткові кошти отримують ті заклади, чиї учні успішніші. Вищі бали дають шанс обрати кращу спеціальність у виші. Найбільше цінуються професії лікаря, юриста, інженера.
Позашкільна освіта платна. Валентин відвідував плавання, теніс, співав, грав у групі, п’ять років танцював з росіянкою Катею. Пара брала участь у чемпіонаті Швеції, мали нагороди у всіх вікових групах. Катя торік повернулася додому, бо в батьків завершився термін дипломатичної роботи. Нова партнерка – іспанка.
У своєму шведському домі Жибчини дотримуються батьківських традицій. Уболівають за Україну. Нині, як і більшість українців, готуються голосувати. Відстань патріотизму не завада.
Comments are closed.