У неділю, 16 лютого, на площі перед Франківським драмтеатром відбулася акція-нагадування про військовополонених.
На мирний пікет під гаслом “Будь голосом полону!” зібралися понад сотню людей, пише Репортер.
Учасники стояли з плакатами, прапорами та банерами. Акцію розпочали з хвилини мовчання за всіма загиблими.
Співорганізаторка акції, дружина полоненого захисника “Азовсталі” Лілія Гуртовська каже, що люди почали забувати про Маріуполь та його захисників.
Коли почалась повномасштабна війна, наша увага була сконцентрована на Маріуполі та “Азовсталі”. Але сьогодні, на жаль, зовсім інша реальність. Пройшло три роки і люди почали забувати про Маріуполь та його героїчну оборону. 76 днів тривала оборона “Азовсталі” поки була перевага противника у силі, повне панування ворога у небі, оточення з кожного боку,– говорить Лілія Гуртовська.
Жінка розповіла, що захисникам додає сил, коли про них згадують публічно і нагадують про них світу. Особливим поштовхом для захисників “Азовсталі” стало Євробачення.
Поки ми тут, вони вірять у нашу силу. Коли вони були на “Азовсталі”, вони втратили віру і думали, що загинуть. Але Євробачення дало їм надію. Це здається смішним, але насправді, коли зі сцени Євробачення сказали на цілий світ: “Free Azovstal defenders”, це дало їм поштовх. Мій чоловік був неймовірно радий і він засвідчив те, що це дало їм силу боротися далі, – каже Лілія Гуртовська.
Учасник акції, колишній військовополонений Костянтин Бобрик, розповів, що пішов на фронт добровольцем і потрапив у російський полон. Чоловік пробув у полоні понад 300 днів.
Мені вже було за 60 і мене ніхто не хотів брати, тому записали в тероборону. Так ми і воювали. Я потрапив в полон з “Азовсталі”. Відбувся обмін, і я зараз тут. Але я борюся за наших хлопців і виходжу на акції тому, що ворог нас вбиває. Коли ми йшли 24 лютого 2022 року на фронт, ми йшли боротися за наші родини, за наше життя і за Україну, – говорить Костянтин Бобрик.
Ще чоловік розказав, що полоненим допомагає, коли про них пам’ятають і влаштовують акції-нагадування, адже ворог знущається над полоненими фізично і психологічно.
Головне, щоб вони чули, що ми за них боремося. Коли хлопці виходять з полону, вони дякують, що ми пам’ятаємо, виходимо на ці акції і таким чином допомагаємо їм там вижити. Було важко, бо ми в полоні не могли підтримувати зв’язок з сім’єю. Два роки тому кацапи не брали жодних листів. Зараз завдяки нашим акціям почав працювати Червоний хрест, і хлопці можуть отримати листи з дому. Хочеться добитися, аби наші полонені могли дзвонити, підтримувати зв’язок із сім’єю, бо більшість родин не знає де саме їхні родичі знаходяться в полоні,” – каже Костянтин Бобрик.
У руках учасників – прапори з портретами військовополонених та плакати з гаслами: “Не мовчи – полон вбиває!”, “Народжені вільними досі в полоні!”, “Free Azovstal defenders” та “Free Azov”.
Учасниця акції Анастасія Антонів каже, що кожен українець має боротися за наших полонених захисників, не мовчати та поширювати інформацію.
Якщо немає змоги прийти особисто на акцію, потрібно поширити, закликати знайомих. Потрібно надавати розголос тому, наскільки не працюють міжнародні організації та Женевські конвенції. Ми бачимо, яке відношення до російських полонених в Україні: їм дають зустрітися зі своїми рідними, дзвонити, добре годують і виділяють на це величезні кошти. І в цей час ми бачимо, якими повертаються наші захисники з полону,” – каже Анастасія Антонів.
Участь в акції також взяли директор Франківського драмтеатру Ростислав Держипільський та актори театру.
Іван Бліндар, актор та волонтер, каже, що наші військовополонені – попри всі жахливі випробування, продовжують бути символом незламності і мужності.
Кожен з них не просто військовий чи цивільний – це носій цілої нації, яка не припиняє боротися за власну свободу, за своє право на життя в безпеці. Навіть зараз, перебуваючи в полоні, ці люди залишаються вірними своїм принципам та Батьківщині,– говорить Іван Бліндар.
Наш театр завжди намагається кричати на весь світ, що сьогодні українці знаходяться в полоні. Де б ми не були в Європі, завжди наприкінці вистави наші актори виходять з прапорами і з закликом пам’ятати про наших полонених, зокрема і про азовців, – каже Ростислав Держипільський. – Ми закликаємо наших глядачів, аби вони долучалися до всіх ініціатив, що спрямовані на звільнення наших військовополонених.
Мирний пікет завершився молитвою українського націоналіста, яку зачитала патріотична молодь. Акції-нагадування відбуваються щонеділі на різних локаціях Івано-Франківська.
Авторка: Аліна Курилюк
