Не кожен студент під час навчання підпрацьовує за фахом, аби потім влаштуватись у ту саму компанію. Що ж робити тим, хто старанно вчився без підробітку? Адже на ринок вони виходять, як геть «вільні агенти» – жодними зобов’язаннями не обтяжені (це плюс) і без досвіду особливо нікому й не потрібні (а це вже мінус). То що робити?
При вишах зазвичай діє відділ, який має допомагати студентам і випускникам знайти роботу. Тут допомагають скласти резюме, навчать правильно говорити з роботодавцем, можуть навіть звести з потенційним шефом. Далі відбуваються ярмарки вакансій, де керівники різних компаній відбирають найкращих, беруть на стажування, а там і на роботу.
У Прикарпатському національному університеті такий відділ є. За словами його начальника Зіновія Горішного, студенти звертаються до них доволі часто. Робота відділу в першу чергу направлена на допомогу тим, хто вчився за держзамовленням, пільговикам. Так, минулого року допомогли з працевлаштуванням 423 випускникам, тобто 61,2 % від усіх, хто вчився за держзамовленням. Та не всім вони можуть посприяти, оскільки попит на спеціальності дуже різний.
«Легко нам працевлаштувати випускників сільськогосподарського профілю: агрономів, зоотехніків, спеціалістів сільського та садового господарства, – каже Зіновій Горішний. – Ще затребувані випускники факультету іноземних мов та фізичної реабілітації, оскільки по області відкриваються школи для дітей з фізичними вадами».
Крім того, відділ працевлаштував, хоч і небагато, новоспечених вчителів початкових класів і точних наук, зокрема фізики. А от історикам, українським філологам, філософам та релігієзнавцям допомогти з пошуком роботи досить важко, стверджує Горішний.
Якщо в університетському відділі не допомогли – прямуємо в міський чи обласний центр зайнятості. Натомість, за словами директора франківської «біржи праці» Ганни Бандури, випускники вишів звертаються до них дуже рідко. Цього літа – жодного. Незначна кількість шукачів роботи з’явилась у вересні, проте ніякої статистики щодо них міський центр зайнятості наразі не має. «Приходьте в жовтні», – каже Бандура.
А от Тарас Басюга, перший заступник директора обласної служби зайнятості, розповів, що вже у 2015 році до них звернулися 913 випускників університетів. Найбільше серед них було медиків (25,4 %), економістів (23,9 %), інженерів (10,6 %) та освітян (9,2 %). За сприяння служби зайнятості працевлаштували 287 випускників вишів.
Якщо ж за фахом роботи знайти не вдається, то можуть запропонувати безкоштовну перекваліфікацію, щоправда, в основному на робочі професії. Тут уже кожен обирає сам – або забути про спеціальність, на яку ти витратив кілька років життя (а часто й дуже серйозну суму батьківських заощаджень), або далі пробиватися в тому напрямку, на який вчився.
Можна давати об’яви та шукати самому, а можна піти до рекрутерів. В Івано-Франківську рекрутингових компаній вже на поверховий погляд є не менше десятка. Платити їм нічого не треба, для шукачів роботи послуги безкоштовні. Платять саме роботодавці, які шукають працівників. І тут нас чекають зовсім інші висновки.
«Людині без досвіду працевлаштуватись навіть легше, ніж тому, у кого за плечима багаторічний стаж, – стверджує Ірина Стецевич, директор рекрутингової компанії «А-Простір». – Головне, щоб молода людина була активною, енергійною, цілеспрямованою. Надзвичайним попитом користуються сфери продажу, обслуговування та адміністративний персонал. Навряд чи допоможемо з пошуком роботи юристам, медикам та педагогам – у такому разі пропонуємо суміжні спеціальності».
Цілодобово доступним є пошук роботи в інтернеті, на популярних сайтах – rabota.ua, work.ua, jobs.ua тощо. Але тенденції там такі самі, як і в невіртуальному світі – потрібні працівники у торгівлю, на будівництво, виробництво і в ресторанний бізнес. Багато шукають адмінперсоналу. Якщо вакансія підходить, то можна надіслати резюме чи зателефонувати, домовитися про співбесіду. А далі все залежить від того, яке враження справить на роботодавця потенційний працівник…
Головне – не забувати, що ринок праці є таким самим ринком, як і будь-який інший. Працівників «купують» не за гарні очі, а за ту користь, яку вони здатні принести підприємству.
