Днями засновниця франківської мануфактури Shuflia Наталя Найда повернулася з Парижа, де на міжнародній виставці представила нову колекцію шкіряних аксесуарів. Нині рюкзаки Shuflia продають не лише в Україні, а й у Нью-Йорку. А починалося все з виготовлення листівок ручної роботи.
Франківськ зустрів холодно
До створення Shuflia Наталя займалась організацією велозмагань і фестивалів. Вона й нині активно просуває велорух у місті. Зізнається, що організація подій з нуля, робота з партнерами стала важливим і корисним етапом в житті.
«Ми створювали проекти від ідеї до пропозиції партнерам, – згадує Наталя. – Складність у тому, що мусиш зробити так, аби задоволеними були всі – і учасники, і партнери. Тут я здобула навички планування, складання бюджетів, організації себе та інших. Дуже корисний досвід».
У 2008 році народився син Данило, але Наталі було сумно без роботи і труднощів. Маючи багато вільного часу і необхідну техніку, придбану ще в період організації змагань, Найда взялася розробляти візитки та корпоративні листівки. Завдяки великій кількості друзів і знайомих з’явилися перші клієнти і замовлення.
«Тоді цікаві та якісні матеріали були лише на закордонних сайтах і не було достатньо служб доставки з відділеннями на кожній вулиці. Доводилось викручуватись, – говорить Наталя. – Потім я вирішила вийти на постійні продажі – підбила подругу пройтися магазинами і запропонувати їм наші листівки. Та Франківськ холодно зустрів мою творчість – ніхто не хотів їх брати, бо 15 грн, мовляв, задорого.
Зараз згадую цей час зі змішаними почуттями. Те, що я робила, було затишним і спокійним: трішки мама, трішки працюю. Але був і другий бік – робота з дитиною на руках, по дому розкидані папір і стрічки. А ще були зимові добирання на автобусі з дитиною в слінгу в інший кінець міста на єдиний тоді «Автолюкс».
Зізнається, що тоді її сильно підтримав чоловік Роман. Адже все, що вдавалося заробити, Наталя вкладала в матеріали і наступні партії листівок. Потім чоловік виділив їй приміщення у своєму веломагазині під майстерню. Тоді у Наталі Найди вже було троє працівників і кілька гуртових партнерів у Львові й Трускавці.
«Усе змінилось, коли я вирішила, що не можу сама потягти ці об’єми, коли з’явились люди, які почали працювати зі мною, – каже Наталя Найда. – Я відчувала відповідальність, мабуть, саме це і допомагало рухатися далі. Так, нині Shuflia вже не та. Сьогодні у нас є майбутнє».
У 2014-му франківцям представили візуальний стиль міста. Shuflia долучилася до розробки логотипу – як ідеями, так і фінансово. А потім взялася виготовляти продукцію з візуальним стилем – горнятка, блокноти, футболки під ще одним брендом – «Буквиця».
Блокноти з візуальним стилем були першими виробами зі шкіри. За ними пішли шкіряні ж гаманці, сумки, рюкзаки. Блокноти, до речі, за бажання можна оновити у майстерні – замінити списану серцевину на нову. При цьому шкіряна обкладинка залишається та ж – зі своєю історією подряпин чи потертостей.
Закохати місто
Донедавна Shuflia орієнтувалася на киян і гостей з великих міст, шукала шляхи виходу на експорт. І нині все ж вирішила закохати в себе більше франківців.
«Це буде друге побачення тепер уже дорослої майстерні Shuflia з теплим Франківськом через дев’ять років, – говорить Найда. – Ми орієнтувалися на інші міста, тому що вони орієнтувались на нас. Це математика. Але щоб іти далі, нам потрібна підтримка нашого міста. Працюючи із закордонними замовниками, ми наполягаємо, аби на бірці було вказано: розроблено дизайн і виготовлено у Франківську, Україна».
Наталя мріє, аби мануфактура була відома за межами країни, як малесеньке швейцарське селище, де почали виготовляти годинники, що прославили його на весь світ. Тож Найда разом зі своєю командою прийняли стратегічне рішення – аби невдовзі кожен третій житель міста мав або ж носив щось від Shuflia.
«Буде дивно, якщо виявиться, що не всі франківці знають про існування мануфактури, – каже Найда. – Ми не просто почали шити сумки ні з чого, в нас є своя історія. Наші рюкзаки продають у Нью-Йорку, тепер будуть ще й в Парижі. Нами цікавляться за кордоном, бо розуміють, що це вироби зі шкіри, якісно зроблені та порівняно недорогі. Наша сильна сторона – це гнучкість і зручність в роботі, ми працюємо і з розробкою дизайну, і з виготовленням потрібної партії».
Вже наступного року Shuflia взялася зробити 3000 шкільних рюкзаків зі світловідбивними елементами для учнів Швеції. Шведи зустрілися з сімома виробниками і серед усіх обрали франківську майстерню. Після співбесіди Shuflia єдина надіслала замовнику взірці рюкзаків, пошиті за власним дизайном. Врешті вдалося навіть домовитися, аби на етикетках всередині рюкзака писало: «Зроблено у Франківську». Наталя додає, що, крім всього, цей проект ще й соціальний – рюкзаки шитимуть під егідою акції «Безпека дітей на дорозі».
«Для мене робота з закордонними замовниками – це тест на якість, спроможність і готовність, – говорить Наталя Найда. – По-друге, це – стабільність і етика в роботі. Коли ми починаємо співпрацю і підлаштовуємо під замовлення процеси, то тут не буде такого, що ця компанія раптом скаже: «Ой, нам тут пропонують на дві гривні дешевше, розриваємо контракт».
Трохи про сумне і плани
Наталя зізнається, що, крім райдужних перспектив, є й труднощі бізнесу в українських реаліях. І найбільший ризик – це гроші.
«Потрібно постійно думати про продажі, бо це – оренда, зарплатня, податки, закупка матеріалів і ще б один станочок прикупити новий, – жартує вона. – Ми не маємо часу тестувати продукт довго, як це роблять професійні виробники. Мусимо швидко придумати, зробити і продати, аби вижити. На жаль… Звичайно, ситуація кожного року покращується, ми зараз вже плануємо весняну колекцію, маємо час тестувати і вдосконалювати продукт. Раніше такого ми собі не могли дозволити».
Нині мануфактура Shuflia – це 220 м² відкритого виробництва, де кожен відвідувач може бачити все. Адже відкритість і чесність перед замовником – головна «фішка» майстерні.
Від невеликих замовлень Shuflia готується вже незабаром перейти до тисячних партій. Відтак планують і розширення виробництва. Шкіру перенесуть на ревіталізовану частину заводу Промприлад, а в приміщенні на Коновальця, 23 розширятимуть швейний цех. Хоча Наталя додає, що розширення виробництва – це не так проблема площі, як організації простору і спеціального обладнання, яке замінить кілька процесів.
«Тримаю кулаки за те, щоб у нашого покупця вистачило терпіння і розуміння до українського продукту, аби не було розчарувань. Подивіться на нас – нам кілька рочків. Я маю на увазі і країну, і стан легкої промисловості, – каже Наталя. – Ми всі захоплено говоримо про дизайн і якість світових брендів зі столітньою історією. І ця гонитва дуже виснажує, ніби перескакування через свій природний ріст. Та ми й це поборемо».
Comments are closed.