«Статистика, з якою боремось»: у Франківську провели тренінг «Депресія в чоловіків»

У середу, 16 липня, у Франківську провели тренінг «Депресія в чоловіків». Захід відбувся у просторі «ветераницивільні ПЕТРОС».

Спікерами зустрічі була психологиня, когнітивно-поведінкова терапевтка Оксана Бриндзак і координатор ветеранських проєктів платформи «Тепле місто» Андрій Фармуга, пише Репортер.

На зустрічі спікери розповіли про міфи щодо депресії в чоловіків, як розпізнати цей стан у близької людини та які є доказові методи допомоги.

Ветеран Андрій Фармуга говорить, після повернення з фронту чоловіки втрачають свою героїзацію. Каже, коли він повернувся в цивільне життя, то відчував себе невидимим.

Коли ти був на війні, то тобі, як мінімум, у Facebook, час від часу там сердечки, прапорці надсилали. А коли ти повертаєшся сюди, то цивільної ролі ти ще, скажімо так, не здобув, а більшість того, що в тебе було в попередньому цивільному житті, десь втратилось. Тому ти втрачаєш оцю героїзацію, як військового, і тебе ніхто не помічає ще, як цивільного, – говорить Фармуга.

Читайте: «Таке враження, що стаєш невидимим» – ветеран Андрій Фармуга про повернення з війни

Ветеран проводить аналогію між своїм поверненням у цивільне життя й улюбленою стравою. Каже, той період був схожий на момент, коли перед людиною кладуть улюблену страву, але вона не солена, не перчена – вона ніяка.

Це ніби щось, що ти завжди любив, але воно тобі не смакує. Мені якийсь певний період все виглядало десь отак – у таких, знаєте, сірих тонах, – говорить Фармуга. – До слова, німецькі науковці ще в 2012 році провели дослідження, яке показало, що люди, які перебувають у депресії, бачать кольори менш контрастно.

Терапевтка Оксана Бриндзак каже, потрібно чітко розуміти, що стигма – це причина, наратив, який формує образ сильного чоловіка, який не плаче й тримає в собі емоції. А статистика, по якій ми бачимо, що більшість чоловіків не проситимуть допомоги, – це вже наслідок.

У мене є безліч хороших, добрих друзів, які кажуть: “Я знаю, що в мене є проблема, але я нічого з нею робити не буду”. І це така статистика, з якою ми боремось, – говорить Оксана Бриндзак.

За її словами, небажання чоловіків говорити про свій емоційний біль виникає через стереотипи. Тоді біль проявляється психосоматичними відчуттями.

Це важкість у потилиці – ви можете відчувати, наче у вас щоденні мігренні. Постійний комок у горлі і здається, що вам постійно хочеться пити. Камінь у сонячному сплетінні – здається, що шлунку дуже дискомфортно, – каже спікерка.

Спікери кажуть, забудьте фрази: “Хлопці не плачуть”, “Тримай це в собі”, “Показуй силу”, “Не показуй емоцій”, “Сльози – це слабкість”, “Зберися” тощо. Адже це лише підсилює стигму навколо психічного здоров’я чоловіків.

Читайте: Слово на літеру «Ф»: у Франківську говорили про фемінізм і міфи про нього

Оксана Бриндзак додає, дуже часто можна побачити, як чоловіки в агресії можуть лупнути кулаком у стінку. Таким чином вони переводять свою злість з емоційних відчуттів на фізичний біль.

Як допомогти чоловікам з їхнім ментальним здоров’ям

Слухайте без осуду, надайте простір. Дайте можливість чоловікові висловитися без страху бути засудженим або висміяним.
Не применшуйте його почуття. Не кажіть: «Та нічого страшного», «Інші мають гірше». Його біль — реальний.
Підтримуйте відкритість. Заохочуйте до розмов про емоції, почуття, страхи. Це – ознака не слабкості, а сили.
Запропонуйте професійну допомогу.
Будьте прикладом. Якщо ви самі відкрито говорите про свої емоції, це руйнує стереотипи.
Не змушуйте “бути сильним”. Фрази, на кшталт, «Ти ж мужик» шкодять більше, ніж допомагають.
Підтримуйте в щоденних діях. Запитуйте: «Як ти насправді?», «Чим я можу допомогти?».