Часто кажуть, коли щось (земля чи підприємство) належить комунальній громаді міста, то це означає, що воно нічиє. Виявляється, у цьому є своя правда. Бо громаду представляє влада, чиновники. І те, що вони мали б захищати, насправді їм часто потрібно лише для особистої користі.
Кілька тижнів ми намагалися зрозуміти, чому в Івано-Франківську можна не виконувати рішення суду, та спостерігали, як чиновники своєю «роботою» створюють максимально зручні умови для порушень.
Півтора місяці тому, наприкінці жовтня, «Репортер» писав про конфліктну ситуацію із прибудовою у дворі по вулиці Гнатюка, 21. Тоді обурені мешканці скаржилися на Араїка Давтяна, який почав масштабну реконструкцію одноповерхової квартири своєї сестри Егіне, добудовуючи до неї повноцінний двоповерховий будинок. Найбільше від цього натерпілася Галина Герелишин, котра разом зі своєю маленькою дочкою живе над цією квартирою. Сходи, які тягнуться від її дверей у двір, опинилися на території прибудови.
Ще 25 жовтня Івано-Франківська міська рада подала на Давтяна до суду, щоб розірвати договір про сервітутне користування землею. Вже назавтра міський суд виніс ухвалу, яка забороняла будівництво до вирішення цієї справи. Здавалося б, на цей час усе мало б заспокоїтись, натомість роботи на об’єкті не припинялися.
Ухвала надійшла до міськвиконкому лише 15 листопада. Ще шість днів вона «подорожувала» з канцелярії МВК до юридичного відділу, це при тому, що ці кабінети знаходяться в одному коридорі навпроти. У юрвідділі документ без руху лежав 9 днів, аж поки 30 листопада туди не зайшов журналіст «Репортера», і йому повідомили, що саме того дня ухвалу направили до виконавчої служби. Дивний збіг, чи не так? Більше того, начальник відділу Володимир Буджак спершу навідріз відмовився надати журналісту документи, які його цікавлять, сказав, що це «приватні справи міської ради». Непогано звучить, правда? Лише письмове звернення газети змусило чиновника зрушитись.
Тим часом у дворі на Гнатюка, 21 продовжувалося будівництво. Тут залили бетонний каркас другого поверху, будівлю накрили шатровим дахом і почали мурувати стіни. А Галина Герелишин з дочкою кожного дня, аби вийти чи зайти додому, мусили пробиратися через будову.
Ще 30 листопада відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, а наступного дня – розпорядження про заборону будівельних робіт. Але документи так і залишились простими папірцями, тому що будують і зараз.
Як це, спитаєте ви? Усе просто. Як розповідає Галина Герелишин, перед тим, як державний виконавець приходить на об’єкт, хтось повідомляє про це працівників, і вони швиденько звідти тікають. Чиновник пише акт, що будівництво не ведеться. Побувавши у цьому дворі двічі за кілька днів, він не захотів помічати зміни в будівництві, на які йому вказує Герелишин. За час його відсутності робітники вже встигли поставити вхідні двері, підняти рівень цегляної кладки. Натомість, в очі жінці виконавець заявляє, що не пам’ятає, чи були тут кілька днів тому двері, або ж на якому рівні були стіни…
До речі, схоже ставлення держвиконавців і до преси. «Репортер» днями завітав і до них. Начальник цієї служби Володимир Кульбанський спершу ввічливо запросив журналіста до кабінету, вислухав, а потім від його ввічливості не залишилося сліду. З посиланням на законодавство він повідомив, що стороннім особам деталі справи не розголошуються. «Тоді ми напишемо вам офіційний запит», – сказав йому журналіст. «Пишіть, а ми відпишемо», – відповів Кульбанський. Треба щось додати?..
Галина Герелишин тим часом була на прийомі у голови ОДА. Михайло Вишиванюк порадив їй не хвилюватися – «все буде добре». А міський голова Віктор Анушкевичус «заспокоїв» жінку тим, що, крім земного суду, є ще суд Божий, який точно розставить усіх на свої місця.
Думається, якби подібне творилося на обійсті когось із чиновників, усе б вирішилося не за тижні чи місяці, а за лічені години. Натомість, згаданий двір належить громаді (читайте – нікому), тому й нікого у коридорах влади він не цікавить. І люди там для них – не цікаві.
Чиновники служать народу? Та отож…
