У п’ятницю 20 червня, у Франківську відбулася розмова про фемінізм на основі книжки «Слово на літеру «Ф». Базова книжка про права жінок». Спікерками заходу були авторка книги, журналістка, продюсерка «Радіо Культура» Ірина Славінська й поетка, громадська діячка Оля Новак.
Зустріч провели у книгарні «Сенс», пише Репортер.
Під час зустрічі спікерки розповіли, що таке фемінізм і чому навколо нього стільки міфів, проаналізували історію українського та світового фемінізму й розказали, як щоденні дії можуть робити світ більш дружнім до жінок.
Ірина Славінська каже, в університеті вона навчалася на французькій філології. Тому їй доводилося багато читати книжки українських і закордонних авторів й авторок, які працюють з гендерною теорією. Тож коли вона на першому курсі вперше прочитала ці тексти, то зрозуміла, що їй запропонували мову для опису всіх тих несправедливих речей, які вона спостерігала з дитинства.
Коли я отримала мову для називання цих речей, то стало якось легше жити. Бо виявилося, що це не просто емоції, які в мені вирують, а конкретні речі, які існують в об’єктивній реальності та які можна якимось чином назвати, – говорить Ірина. – Не скажу, що я в той самий момент сказала про себе, що я феміністка. Але з цією теорією, з цим рухом, я доволі швидко солідаризувалася.
За її словами, є багато текстів про фемінізм для аудиторії різного віку. Проте немає тієї книжки, з якої можна почати. Тож Ірина вирішила написати свою. Так і з’явилася ідея створити «Слово на літеру «Ф». Базова книжка про права жінок».
Також Ірина Славінська розповідає, що часом зустрічається з дівчатами-підлітками, які кажуть, що фемінізм точно потрібен в певних особливих країнах інших континентів, бо там є проблеми. Але в нас, на їхню думку, вже все добре, тому в Україні фемінізм не потрібен.
Але насправді це не так. Я дуже люблю, коли в школах ми пропонуємо дітям фантазувати й описати день, як би ми його прожили, якби не було фемінізму. І раптом виявляється, що ми б взагалі не зустрілися, бо дівчатка не могли б вийти з дому… Крапка. Або, наприклад, дівчатка не могли б вийти з дому в школу, бо не було б школи для дівчат. Або дівчатка не могла б вийти з дому, бо не могли б скористатися громадським транспортом, – говорить Ірина.
За її словами, навіть ті підлітки, які на початку їхніх розмов говорили, що фемінізм уже не потрібен, включаючись у цю гру, пропонували свої приклади.
Ірина каже, те саме відбувається, коли вона пропонує згадати стереотипи, які їх дратують.
І хлопчикам, і дівчаткам є що згадати, бо в кожного є свій біль.
Дівчата кажуть: “Нам не подобається, що, кажуть, математика не для дівчат”. А хлопчики кажуть: “А нам не подобається, коли нам кажуть, що хлопці не плачуть”, – говорить жінка. – Хлопцям теж тісно у стереотипах про те, що вони такі нерухомі, кам’яні, беземоційні, завжди спокійні, стабільні, такі скелі. А дівчатам некомфортно в міфі про те, що вони мають бути легкі, гуманітарні, такі мистецькі киці. І ми завжди разом доходимо до висновку, що нам у стереотипах тісно всім. Навіть якщо ти – хлопчик і тебе дратує фемінізм або ти – дівчинка й думаєш, що фемінізм уже не потрібен, то це не змінює реальності, в якій є стереотипи. І нам усім у них тісно.
Оля Новак говорить, є доволі поширений стереотип, що жіночий колектив – це як зміїне кубло, бо там є конкуренція. Він існує через те, що в жінок менше ресурсів і влади. Тому вони наче мають боротися за них між собою. Проте спікерка каже, за роки досвіду співпраці жінки дали їй дуже багато і емоційної, і практичної підтримки.
Коли ми будемо руйнувати оцей міф про зміїне кубло й навпаки підтримуватимемо одна одну, то в цьому тільки виграємо. Бо ми будемо сильнішими, – говорить Оля Новак. – Фемінізм і бути феміністкою – це не тільки виходити на марші жінок чи адвокатувати на якихось національних, міжнародних майданчиках. Це також такі щоденні ритуали підтримки інших жінок.
Ірина Славінська погоджується зі словами співрозмовниці, проте каже: особисті дії важливі, але також важливі й системні. Бо неможливо лише на індивідуальному рівні подолати сексизм у великому масштабі. Тому мають бути зміни, які відбуваються в більших системах. Наприклад, неможливо бути феміністкою, якщо в тебе на роботі навколо токсична маскулінність. Каже, це нездорова ситуація.
Особливо важливі приватні дії, які можуть допомогти системі відчути трошки більше дискомфорту від того, що ми в ній є і ми не погоджуємося на стару реальність, – говорить спікерка.
Наприкінці розмови Ірина Славінська відповіла на запитання гостей, а також підписала охочим свою книгу.
Зустріч організувала програма промоції читання “Текстура”.
Авторка: Мирослава Надкернична
