IT-компанія «Eleks» – одна з найстаріших в Україні. Офіс у Франківську працює вже 10 років. І вони є патріотами свого міста.
Широко відомі у вузьких колах
Про «Eleks» розповідає керівник регіональної філії компанії Наталя Мухітдінова. Зустрічаємося в новому офісі на Грушевського, де вони зайняли аж два поверхи. Нині тут працюють майже 80 людей. Переїхали, каже, не так давно – три місяці тому.
Наталя каже, що «Eleks» не вирізняється нічим особливим.
«Ми аутсорсингова компанія (виконують замовлення на умовах субпідряду – Авт.). Власних продуктів у нас майже немає, – каже Наталя. – Створюємо програмне забезпечення для США і Європи. Компанія в Україні працює вже 25 років. «Eleks» – як і всі, з приблизно однаковою зарплатою і соцпакетами. Тут важко чимось вирізнитися».
Та насправді їм є чим похвалитись. Франківські програмісти брали участь у розробці медичної програми для приватних клінік «Доктор Елекс», яка дозволяє створювати картотеки, бази даних, обробляти візуальні обстеження. Її купують і в Україні, і за кордоном.
«Наші клієнти в основному широко відомі у вузьких колах. А загалу їхні назви ні про що не говорять, – посміхається Наталя. – Ми у Франківську працювали на британську страхову компанію. Львівський офіс робить технічні замовлення для Голлівуда – домальовують комп’ютерну графіку».
Ще один власний продукт – «Дакар» – розробили у львівському офісі, для розрахунку та аналізу режимів роботи електромереж.
«В «Eleks» ще створили аналізатор відеозображень для дронів і сьогодні вже навіть вийшли на співпрацю з Міноборони, – говорить Мухітдінова. – Хлопці у Львові це роблять, аж пищать від задоволення. Розробляють радіокеровані тачанки. Це як великі іграшки, на яких і в яких можна щось везти. На них навіть можна транспортувати поранених, які не можуть іти».
Кожен шукає себе
Дуже популярними є безкоштовні курси програмістів від «Eleks». Наталя каже, що потрапити на них непросто – конкурс 7-10 людей на місце. Після курсів можна отримати роботу в компанії.
Охочі пройти курси спершу подають заявку, проходять он-лайн тест з англійської мови. Потім найкращих – приблизно половину з аплікантів – кличуть на співбесіду, щоб зрозуміти, що шукає людина і чи підходить цінностям компанії. Наступний конкурс – технічне завдання. Курси тривають три місяці.
«На курсах ми бачимо, хто як вчиться, як докладається, – розповідає Наталя. – Так вже з 25-30 людей, які дійшли до кінця, обираємо тих, кому можемо запропонувати роботу. Беремо від 5 до 10, по-різному. Але обмежень немає жодних. Якщо люди класні, жодних лімітів. У крайньому разі можемо порекомендувати в інші компанії».
Наталя Мухітдінова зазначає, що раніше на курси йшли студенти, які хотіли довчитися чи перевчитися. А тепер інша тенденція – викладачі університету нафти і газу, колишні економісти чи медики, які завжди цікавилися програмуванням, відстежували цю галузь, тепер вирішують потрапити в ІТ.
Філологам чи філософам потрапити на курси навряд чи вдасться, каже Наталя. Здати тест з англійської їм буде просто, але технічне завдання вони не пройдуть. Це просто треба знати.
«До нас хочуть тому, що ми робимо технічно цікаві проекти на високому рівні, – говорить Мухітдінова. – А одна з наших фішок – атмосфера в колективі: у спілкуванні ми відкриті, щирі, чесні. Не скажу, що завжди добрі, але це створює здорову атмосферу і це наш великий плюс. Тому з нами і в нас добре працювати».
А ще в «Eleks» можна рости і змінювати професію в компанії.
«Можна зайти тестувальником, та якщо не пішло, пошукати себе в іншому: довчитися і спробувати бізнес-аналітиком чи програмістом, – говорить Мухітдінова. – У нас є внутрішні курси, чому б й ні? Вважаю, що це круто. Людина у 20 років про свій фах може думати одне, а з віком бачення зміниться. У нас був прикольний вчитель англійської, але захотів стати бізнес-аналітиком. Таких кар’єрних пасів є багато. Програмісти можуть міняти мову програмування. Потрібно лиш довести, що ти щось знаєш, і довчитися».
Генерал «Озік»
Наталя наголошує, що люди в «Eleks» – патріоти свого міста і завжди охоче долучаються до різних соціальних ініціатив. Саме вони започаткували у Франківську благодійні ярмарки випічки – напекли тістечок і вийшли на «стометрівку», щоб зібрати гроші на благодійність. З цієї ініціативи зародилася тривала і ґрунтовна допомога нашим бійцям на сході.
«Наш тестувальник «Озік» Олексій Бурсанов займався закупівлею спорядження для бійців, – розповідає Наталя. – Ми з офісу просто гроші давали, а він робив усе – шукав виробників, організовував поставки. Це ціла історія – показати зразки, узгодити їх. Навіть отримав нагороду від Міноборони, але цим особливо не пишається. Тепер ми його називаємо «Генерал Озік».
Щовесни працівники «Eleks» виходять на дамбу збирати сміття, регулярно садять дерева, допомагають бідним – збирають речі та продукти, списані комп’ютери передають школам і малозабезпеченим.
«Збирати сміття – вже кількарічна традиція, – каже Наталя. – На Різдво ми колядуємо. Щороку маємо ціль, кому передамо гроші. Цьогоріч збирали на лікування дружини нашого колеги, яка потрапила в реанімацію. Тож тепер наше першочергове завдання в прямому значенні поставити її на ноги».
Ще один простий проект, який планують втілити вже цього тижня, – «Благодійний холодильник». Розраховують поставити свій зайвий холодильник біля громадського ресторану «Urban Space 100». І люди, в яких є надлишок їжі, могли б туди її приносити, а ті, в кого є потреба, могли б її забирати.
«Насправді нічого глобального ми не робимо. Це лише крихти для міста, – каже Наталя. – Для Франківська IT-сектор не є визначальним. Якщо у Львові десь 20 тисяч програмістів і під 200 ІТ-компаній, то у Франківську «айтішників» – 1,5 тисячі. IT росте, компанії заходять у Франківськ, бо місто дуже комфортне для проживання й розміщення офісів – тут дешевша оренда офісів, менша оплата праці, доступніше житло».
Наталя наголошує, що те, чи програміст виїде за кордон, залежить більше від людини, бо в Україні добре жити і працювати в IT-секторі, адже зарплата прив’язана до долара. І щиро бажає, щоб так могла жити більшість франківців.
Comments are closed.