Минулого тижня відбулися одразу дві ради водночас – містобудівна й консультативна – з приводу проекту будинку на Вірменській, 1. Ця споруда вже давно є одною з гарячих тем у Івано-Франківську. І площа забудови невелика – приблизно 200 м2 – але ж у самому історичному центрі міста. Єдине запитання – чи не треба було ґрунтовно обговорювати проект раніше? Адже нині три поверхи вже збудували та майже спорудили мансарду…
Отже, фахівці (архітектори, забудовники, інші) вислухали автора проекту – Ярослава Дорошенка. Він наголосив на тому, що працював над будинком не з самого початку. До нього були інші: спершу – Володимир Гайдар (нинішній головний архітектор міста – Авт.), потім – львівська фірма «Будкомплект».
«Вирішили робити поєднання сучасності та класичної сецесійної архітектури, оскільки тут достатньо характерне для цього середовище», – сказав Дорошенко. За його словами, у підвальному приміщенні та на першому поверсі заплановані заклади громадського харчування. Решта приміщень – офісні.
Після доповіді проектанта були і схвальні відгуки, і зауваження. Думку більшості можна було висловити таким чином: проект авторський, архітектор «так бачить», можна радити, але не втручатися.
Голова міської «земельної» комісії Петро Гавриш проект похвалив. Правда, він вважає, що два верхні поверхи є масивнішими, емоційнішими за перший, тож виглядає «як на курячих лапках».
Ігор Панчишин, головний міський охоронець культурної спадщини, назвав роботу активною та потужною амбіцією, сказав, що будинок не вписується в історичне середовище, і тут же зауважив – порівняно з «Чорною легендою» це не найгірше. Він нагадав, що є таке поняття, як комплексне середовище, охоронні зони і т. д., тому аргументи штибу «От у Відні так» чи «Сецесія вимагає» не переконують. «Моя думка – це кіч, – констатував Панчишин. – У доброму чи поганому сенсі, але кіч – як стилістика, яка використовує певні яскраві речі, що кидаються в очі, різностильові, заперечують одна одну. Я не закликаю до того, що треба за всяку ціну пильнувати старе та облуплене, але необхідно мати дороговказ і алгоритм. Шарм нашого міста – це невелика поверховість, її треба дотримуватись».
Також в обговоренні взяли участь ще кілька архітекторів. Більшість поставилася з розумінням, але жоден не сказав, що все ідеально. Орест Кос порадив забрати «шпильки й золото», зробити неактивним фронтон. Володимир Качмар зауважив, що у споруди збільшені пропорції й сусідній будинок просто «пропаде».
Усі згодилися на тому, що деструктивні елементи слід забрати.
Ярослав Дорошенко уважно слухав і навіть погодився із більшістю зауважень. Але не з усіма. Мало того, запропонував іншим архітекторам зробити свій варіант і довести, що він є кращим. «Я на авторство не зазіхаю», – сказав Дорошенко.
Пропозиція не пройшла як некоректна. Тепер проектант і забудовник мають кілька тижнів на переробку проекту.
