18 травня, у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, в Хартія-Хабі провели лекцію “Депортація кримськотатарського народу – трагедія, що не має забуття”.
Лекцію провів викладач історії наукового ліцею імені Миколи Сабата Володимир Половський.
Це не перша його лекція про депортацію – торік він вже розповідав про ці події в Єзуполі.
Мета лекції – просвітницька, бо як мінімум з 2022 року в суспільстві з’явився інтересу до історії, – каже Володимир Половський.
Лекція почалася з короткого екскурсу в історію народів Криму. Він розповів про їхню роль в історичному контексті та розвіяв популярні міфи, насаджені ще Радянським Союзом.
Головною темою стала депортація кримськотатарського народу в 1944 році. Гості мали можливість у будь-який момент поставити уточнювальні запитання, зокрема й про причини трагедії.
Чому депортували? Бо могли. Іншого пояснення немає, з якої точки на цю ситуацію не дивися, – говорить історик Володимир Половський.
Після вступної частини присутні переглянули відео від кримськотатарського громадського діяча Арсена Тартана. На записі він поділився історією своєї сім’ї. Його дідусь отримав інвалідність під час акту спротиву німецьким військам та все одно був депортований з сім’єю, нібито, за співпрацю з нацистами.
Арсен розповідає, як навіть у 1995 році родина не змогла повернутися в дім, збудований прадідом. І наголошує, що в той час влада не надто піклувалася про повернення кримськотатарського народу на власну землю.
Також до слова запросили студентку 4 курсу Івано-Франківського національного медичного університету, кримську татарку Левізу Саурову. Розмова з нею відбулася у форматі “живої книги”.
У 2017 році дівчина разом із сім’єю вимушено переїхала із Сімферополя і відтоді живе у Франківську. Левіза розповідає, що за майже 10 років дуже полюбила Франківськ.
Відповідаючи на запитання від присутніх, Левіза розповіла, як відбувався переїзд, з якими труднощами та стереотипами їй та її сім’ї довелося зіштовхнутися. Говорила також про традиції та культуру її народу і про те, як важливо їх берегти.
Головна мета мого народу – не асимілюватися, бо ми живемо в такі часи, коли ми всі розкидані по світу. Коли живеш в оточенні кримськотатарського народу, то не потрібно докладати зусиль, щоб зберегти свою ідентичність. Коли ти один у місті чи навіть країні, то від тебе вимагається дуже багато зусиль щоб зберегти мову та свою ідентичність, – каже Левіза Саурова.
Такі лекції – частина просвітницької роботи Хартія-Хабу. Керівниця простору в Івано-Франківську Тетяна Аршулік зазначає, що дуже важливо зараз проводити лекції про минуле, щоб люди розуміли, що тепер відбувається, на чому ми стоїмо і для чого ми зараз виборюємо незалежність.
Авторка: Іванка Шихова
