День Незалежності в Івано-Франківську, з одного боку, пройшов нібито не гучно та не гамірно. З іншого – людно. І як завжди, не обійшлося без невдоволених. Хтось дивувався, мовляв, «як тих українців не гноби, а все одно вдягнуться у вишиванку та поспацирують святкувати». Інші кипіли, що цьогоріч уже й на Вічевому майдані розташувався ринок.
До речі, факт присутності чималої кількості молодих пар, родин із дітьми та онуками, чи просто молодих людей, які юрбами переходили з території одного концертного збіговиська (на Вічевому майдані) до іншого (біля Ратуші) обговорювали ще довго.
Щодо святкових заходів, то тут було що сказати і незадоволеним, і захопленим можливістю поспівати разом, наприклад, із Тарасом Петриненком.
На тлі пануючої українськості свята дещо здивувала поява на малій сцені біля Ратуші відомого у місцевих бардівських колах Петра Федоріва (псевдо – Пєтруха Стрєляний). Казали, що навіть Петриненко співав лише чотири пісні, а Федорів – скільки хотів та ще й російською, і вульгарщину. Ось кілька рядків однієї з пісень: «А в Яйцеграде, как на параде, по стометровке гуляют девы, за ними ззади гуляют дяди…».
Усі заходи, які відбувалися того дня біля Ратуші, насправді були першим народним фестивалем «Територія N», який ініціювало міське управління у справах сім’ї, молодіжної та гендерної політики. Основний організатор – продюсерський центр «Фостер».
За словами барда Федоріва, саме цей центр запросив його співорганізатором свята. А завдання він мав таке: упродовж години дарувати мешканцям міста бардівську пісню.
«Свято проходило під гаслом «Територія незалежності», і кожен міг висловити на тій території все, що хотів, – говорить Петро Федорів. – По-перше, мій імідж Пєтрухи Стрєляного – це, власне, імідж барда, який із цією піснею переміг на одному із всеукраїнських конкурсів бардівської пісні».
За словами Петра, ця пісня на святі була доречною. А ті, хто дослухався до тексту, мали зрозуміти, що її зміст актуальний українському сьогоденню…
Звісно, тлумачення можуть бути різними. Наприклад, завідувач відділу сім’ї та гендерної політики Івано-Франківського міськвиконкому Ростислав Микитюк каже, що не обов’язково розглядати це питання надто звужено. «Так, він співав не тією мовою, але цікаво, що наші патріоти мислять так само, лише українською, – каже Микитюк. – А може цей бард хотів висловити своєю піснею якесь побажання Президентові, адже місце біля Ратуші з пам’ятником яйцю – доволі символічне».
Микитюк говорить, що всі народності в Україні, і в нашому місті зокрема, можуть висловлюватися вільно, і це нормальний формат для міста з європейським обличчям.
«Для мене особисто, наприклад, було важливішим те, що Петриненко на День Незалежності був у нас, а не в Києві. І що йому підспівувала вся площа, і що в людей текли з очей сльози, – каже Микитюк. – Натомість, у нас під час виконання гімну на Вічевому майдані активно провадиться торгівля. А наприклад, в Америці, якщо хтось дозволяє собі не слухати гімн чи розмовляти під час його звучання, то його штрафують. І наших людей треба виховувати в повазі до гімну. Крім того, часто поведінка окремих осіб буває дуже непристойною. А ми досі виставляємо на поверхню свої задавнені мозолі».
