Вважається, що туристичною візитівкою Львівщини є пам’ятки архітектури. Згадаймо ренесансне середмістя Львова, замки Золотої підкови, оборонні монастирі чи магнатські палаци. водоспад
Втім, область може похвалитися й чудесами природи. Нині поговоримо про маловідомі, але цікаві об’єкти.
Від мосту до базару
Південно-західна частина Львівської області вкрита карпатськими горами. Тут живуть бойки – етнографічна спільнота, що має цікаві традиції та звичаї. Вчені вважають предками бойків білих хорватів, які колись заселяли всю Галичину, але під тиском вояків київського князя Володимира Святого відступили в гори. Свою назву бойки отримали від словосполучення «бо є» (тобто «так»), яке часто вживали.
Мегатуристичним хітом Бойківщини вважають скельну фортецю Тустань. Але якщо ви же вирішили її оглянути, то, певно, варто ознайомитись з усіма тутешніми цікавинками.
Маму з донькою, які впали у водоспад Пробій, врятував 22-річний чоловік, – подробиці події (ФОТО)
Після відвідин Тустані вертайтеся на трасу Київ-Чоп та їдьте у напрямку Сколе. За селом Дубина повертаємо ліворуч. Переїжджаємо міст через річку Опір і рухаємось паралельно потічку Кам’янка.
За мостом починаються угіддя Національного природного парку «Сколівські Бескиди». В’їзд платний: 6 грн з людини та ще додатково кілька гривень за автобус. Ці гроші витрачаються за призначенням – маркують туристичні маршрути, прибирають сміття, облаштовують місця відпочинку, туалети та інші зручності для мандрівників.
Кілька кілометрів доведеться їхати вузенькою лісовою дорогою, але не хвилюйтесь – водоспад не пропустите. Перед ним є сувенірний базар, при чому видно, що він активно розростається – більшість павільйонів свіжозбудовані, і це свідчить про популярність об’єкта. Асортимент сувенірів, які в Яремче, а ось ціни значно вище. Тут же можна з’їсти щось гаряче. Фірмовими стравами вважаються грибна юшка по-бойківськи та вареники з афинами чи ожиною.
На Прикарпатті небайдужі розчистили шлях до водоспаду Дівочі сльози (ФОТО)
Як вийти заміж
Стоянка для автобусів розташована за сувенірним ринком, але дістатись туди не так вже й просто. Дорога з обох боків щільно обставлена легковиками і бусами, тож доводиться буквально продиратись попри автівки.
Водоспад починається одразу за базаром. Путівники гордо іменують його «найвідомішим водоспадом Львівської області». Якщо ви бачили Маняву, Женецький гук чи закарпатський Шипіт, то Кам’янка вас мало вразить. Та якщо лиш починаєте знайомство з горами, то він виглядає цілком пристойно.
Льодова дивовижа: у США частково замерз Ніагарський водоспад
Загальна висота водоспаду становить шість метрів – як двоповерховий будинок. Гострий скельний виступ ділить його на два потоки. Внизу, по лівому березі річки, стають стіною мальовничі скелі. Повноводність Кам’янки напряму залежить від дощів – що більше, то краще. Однак, є нюанс. Після злив водоспад хоч і стає потужнішим, але вода брудна і купатись там якось не той во. Хоча, навіть у сонячну погоду довго не поплескаєшься – вода настільки холодна, що за кілька секунд ти вже на березі. Продавці на ринку добре вивчили цю особливість і пропонують змерзлим туристам глінтвейн і різні настоянки…
З водоспадом пов’язана місцева легенда. Кажуть, якщо рано-вранці, на самому світанку, дівчина скупається у водоспаді, то до кінця року обов’язково вийде заміж. За півкілометра вище по течії є кемпінг з великою галявиною, там ставлять намети. Отже, можна приїхати ввечері, заночувати, дочекатися світанку й після ранкового купання влаштувати особисте життя.
Чорна вода для магічних відварів
Якщо уважно роздивлятись магнітики на сувенірному базарі, то, крім водоспаду, є ще й види озера Журавлине. Де воно таке? Та поруч! Пройшовши трохи вверх по течії, зліва від дороги бачимо дерев’яний вказівник «Озеро Журавлине. 350 м» і стежку, що тікає до лісу. Відстань ніби й невелика, але це найтяжчий відрізок маршруту. Доведеться пертися вгору крутою стежкою, щедро всипаною великим камінням. Підбори та в’єтнамки тут точно не доречні, особливо після дощу. Втім, результат вартує того, аби трохи повпрівати. Наприкінці дороги нас чекатиме лісове озеро.
Воно маленьке, має неправильну овальну форму і завширшки заледве дотягує 50 метрів. На відміну від гамірного водоспаду з базаром, тут тихо, як у могилі. Густий ліс, чорна нерухома вода, цвинтарна тиша – усе це створює якусь моторошну атмосферу. Журавлине озеро нерідко називають Мертвим, оскільки там не водиться риба та інша живність. Розповідають страшилки, що в околицях озера часто без сліду зникали люди. Коли дивишся на болотисту місцевість довкола, якось одразу цьому віриш. Подейкують, що карпатські мольфари беруть звідси воду для своїх відварів. Згадайте казки про живу і мертву воду і вгадайте, яка водичка тут. Зрозуміло, що пити її не варто.
Вчені припускають, що колись давно стався провал гірської породи. У котловину натекла вода, нападали дерева. З часом стовбури почали гнити, виділяючи сірководень і вуглекислий газ. Ніби саме через це тут не водиться живність. Якщо уважно придивитись, зрідка на поверхню води спливають бульбашки газу.
До речі, у цього озера немає дна. Точніше, воно є, але ніхто не знає глибини, адже внизу лежать стовбури дерев, які не дають зробити заміри.
Посередині озера є невеличкий острівець, утворений з переплетеного коріння, кущів і наносного ґрунту. У вітряну погоду можна помітити, як він повільно рухається, адже нічого не тримає його з дном. Коли він прибитий до берега, можна навіть спробувати зайти на нього, але під ногами так хлюпає і просідає, що мало хто наважиться йти до кінця.
Станиславів 110 років тому: водоспад врятували, а гроші знайшли у стрісі
Із «мертвою» назвою ніби все зрозуміло, а чому Журавлине? Тут є дві версії. Через те, що водойма мала дурну славу і люди обходили її стороною, на березі поселилися журавлі, яким ніхто не заважав. А ще навколо озера росте багато журавлини, яку в засушеному вигляді можна придбати на тому ж базарчику. Вона є надзвичайно корисною і містить багато вітамінів. У давнину мореплавці брали її в подорожі, а генерал Грант наполіг, аби ягоду включили до солдатського раціону під час громадянської війни у США.
Після відвідування озера можна ще трохи погуляти довкола. Хлопці з сусіднього села Кам’янка пропонують покататися верхи на кониках. Неподалік є Янкова криниця, а також джерело «Живої води». Отже, можна набрати і мертвої, і живої – а там розберетесь.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.